Рішення № 115186083, 17.11.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/14892/23

провадження №: 2/752/6118/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2023 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовомдо Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19.06.2020 між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 500833118. Позивачеві стало відомо, що 26.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконавчого напису № 3015 від 02.02.2021, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. Проте, позивач вважає. що виконавчий напис № 3015 від 02.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. є таким, що вчинений з порушенням вимог закону та з недотриманням процедури вимог щодо стягувача, оскільки, по-перше: вчинений договір не посвідчений нотаріально, по-друге: жодних вимоги на адресу позивача не надходило щодо сплати заборгованості, тому позивач був позбавлений можливості подати заперечення на суму боргу, тобто не встановлено безспірності вимог відповідача до позивача.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3015, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 02.02.2021, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 500833118 від 19.06.2020 на користь АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» у розмірі 239580,56 грн., таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.07.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та призначено підготовче судове засідання. Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хару Наталію Станіславівну (місцезнаходження: м. Київ, вулиця Січових Стрільців, 37-41, оф.215), не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження надати суду належним чином завірену копію виконавчого напису № 3015 від 02.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., та документи, на підставі яких його було вчинено.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи, відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у запереченні.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 02.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис № 3015, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 500833118 від 19.06.2020, укладеним ним із Акціонерним товариством «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 500833118 від 19.06.2020.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 24.07.2020 по 15.12.2020. Сума заборгованості складає 238930,56 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 14707,95 грн, прострочена заборгованість за комісією та процентами - 17957,88 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту - 205005,28 грн, строкова заборгованість за комісією та процентами - 1259,45 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із стягувача АТ «Альфа-Банк» в розмірі 650 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника складає 239580,56 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. 26.02.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого напису № 3015, виданого 02.02.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Хара Наталією Станіславівною.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Згідно пункту 1 цього Переліку, виконавчі написи на договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, вчиняються лише тоді, коли такі договори посвідчені нотаріально.

Пункт 2 Переліку, на підставі якого вчинено спірний виконавчий напис на договорі кредиту, що не є нотаріально посвідченим, втратив свою силу згідно Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20.05.2015.

Разом з тим, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» містить імперативну норму про те, що виконавчий напис нотаріуса видається лише якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, у відносинах під юридичними особами - не більше року, або ж законом встановлений більший строк давності для певної конкретної вимоги.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 6 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що відповідач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на час вчинення оспорюваного виконавчого напису сума заборгованості за кредитом була безспірною. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування викладених позивачем обставин, відповідачем не надано.

Разом з цим, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Хара Наталія Станіславівна не виконав вимоги ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 26.07.2023, а саме не надав витребувані судом документи: належним чином завірену копію виконавчого напису № 3015 від 02.02.2021 та документи, на підставі яких його було вчинено.

Враховуючи викладене, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Хара Наталія Станіславівнане надав докази, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином переконався у безспірності розміру сум, встановив у якому розмірі виникла заборгованість, як по тілу кредиту так і по відсоткам, тому за встановлених обставин, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який вчинений 02.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Хара Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3015.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1073,60 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2. ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, ст. 136 ч. 4 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 136 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Верховний Суд у справі №727/4597/19 від 16.04.2020 у своїй постанові зазначив, що процесуальним кодексом не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Враховуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 01/07 від 01.07.2023 представляє ОСОБА_2 .

Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати позивачем ОСОБА_1 коштів відповідно до вказаного у ордері договору, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку. Крім того, не надано договір про надання правової (правничої) допомоги, не надано акт приймання-передачі послуг.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не зверталася до суду, а саме до закінчення судових дебатів з окремою заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Хара Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 3015 від 02.02.2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором 500833118 від 19.06.2020 в загальному розмірі 239580,56 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк»(код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

В частині позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Ю.Ю.Мазур