Рішення № 115172984, 24.11.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2023 р. справа № 300/1263/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ 3000" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ 3000" (надалі, також позивач, ТОВ "УКРІНВЕСТ 3000") звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206020/2023/000094 від 20.02.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів № UА206020/2023/000013/2 від 20.02.2023.

Позовні вимоги мотивовано тим, що декларацією про визначення митної вартості товару №23UA206020002720UО було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту. Для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем було подано до митного органу пакет документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Однак, згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UА206020/2023/000013/2 від 20.02.2023, митна вартість імпортованих товарів не визначена за основним методом, а розраховувалась за резервним методом, у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. При цьому відповідачем зазначено про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні), методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Однак, позивач зазначає, що ніяких зауважень та вимог, щодо наявності у наданих декларантом документах, розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові танення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично і плачена або підлягає сплаті за ці товари, як і вимог щодо надання конкретних додаткових документів від митного органу не поступало. Крім того, відповідач у рішенні не вказує на те, які саме документи на підтвердження використаних декларантом відомостей не надані або які саме документи не містять відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

10.04.2023 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.05.2023. Щодо заявлених позовних вимог представник заперечив, зокрема зазначив, що вважає правомірним застосування відповідачем резервного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки під час митного оформлення декларантом, не було подано повний перелік первинних документів, визначений статтею 53 Митного кодексу України. Так, за результатом перевірки поданих декларантом документів до митного оформлення встановлено, що заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних га аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено, спрацювання ризиків, враховуючи вимоги частини 2 статті 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Однак декларантом не надано додаткових документів, та зазначено додатково, що за тим самим контрактом оформлено попередню декларацію. Таким чином, виходячи з вище наведеного митна декларація не могла бути оформлена за основним методом - за ціною договору, бо сума, яка зазначена в рахунку-фактурі не була підтверджена. При цьому, представник відповідача, звернув увагу, що джерело інформації для коригування митної вартості товару слугувала інформація з ЦБД, а саме МД UА100340/2023/310134 від 29.01.2023. Митна вартість товару 8301100000 визначена на рівні 4.07 дол/кг, про що зазначено у графі 30 рішення про коригування митної вартості. Відтак, оскільки декларантом не подано на вимогу митного органу документів, що підтверджують вартість товару - висновки про якісні та вартісні характеристики товару, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

08.05.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що Івано-Франківська митниця не наводить конкретних фактів, які саме відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів, не вдалося митному органу отримати із поданих документів та що перешкоджало відповідачу визначити ціну, яка була фактично сплачена та/або підлягає сплаті за товар. Окрім того, митним органом не було взято до уваги надані декларантом додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача подано 16.05.2023 на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. З врахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

23.07.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ 3000" (покупець) і нерезидентом компанією "PUJIANG SHOUXING LOCK FAKTORY" (Китай) (продавець), укладений контракт №UKR 01, згідно якого продавець продає, а покупець купляє товар, асортимент та кількість якого по кожній партії вказуються у додатках. Ціни на товар погоджуються на кожну партію товару та визначаються у додатках. Постачання товару здійснюється відповідно до правил Інкотермс-2020 (а.с.62-63).

Згідно додаткової угоди від 14.07.2021 №1 до контракту №UKR 01 від 23.07.2020 у преамбулі контракту №UKR 01 "PUJIANG SHOUXING LOCK FAKTORY" замінити на "ZHEJIANG PUJIANG SHOUXING INDUSTRY AND TRADE CO., LTD". Також замінено адресу та банківські реквізити продавця (а.с.56-57).

У відповідності до додатку №6 від 08.08.2022 до контракту №UKR 01 від 23.07.2020 продавець зобов`язується поставити покупцю Навісні замки торговельної марки "Авантек" згідно переліку в загальній кількості 60048 шт. на суму 64904,64 доларів США (а.с.58-59).

На виконання, визначених контракту №UKR 01 від 23.07.2020, додатку №6 від 08.08.2022 до вказаного контракту та на підставі супровідних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару.

Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ 3000" за допомогою брокера, для здійснення митного оформлення товару подано до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №23UA206020002720UО від 20.02.2023, згідно якої задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: замки висячі з недорогоцінних металів, які відмикаються ключем в загальній кількості 60048 шт. на суму 64904,64 доларів США (а.с.16-18).

В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 64904,64 доларів США. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за ціною договору, на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

Разом із митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема:

- пакувальний лист від 22.12.2022;

- рахунок фактури №5 від 11.07.2022;

- рахунок фактури (інвойс) № 220902 від 22.12.2022;

- коносамент №HYSF2022120035 від 03.01.2023;

- автотранспортна накладна 14/02/23/16.21 від 14.02.2023;

- сертифікат про походження товару С23MA2M6LMHX0002 від 09.01.2023;

- декларацію про походження товару №220902 від 22.12.2022;

- платіжне доручення №37 від 08.08.2022;

- платіжне доручення №45 від 08.12.2022;

- рахунок-фактуру перевезення товару №LS-4472125 від 15.02.2023;

- довідку про транспортні витрати №397872 від 15.02.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 26.07.2022;

- калькуляцію від виробника від 12.12.2022;

- довідку №9 від 15.02.2023;

- комерційну пропозицію виробника від 26.07.2022;

- зовнішньоекономічний контракт №UKR 01 від 23.07.2020;

- додаткову угоду №1 від 14.07.2021 до контракту №UKR 01;

- додаток №6 від 08.08.2022 до контракту №UKR 01;

- сертифікат ССРІТ №233307B0/0008 від 06.01.2023;

- копію митної декларації країни відправлення 292020220000280331 від 24.12.2022 (а.с.19-72).

Подання вищенаведених документів відповідач не заперечує.

Митним органом надіслано декларанту повідомлення про необхідність надання відповідно до частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.115).

Декларантом надано відповідь про те, що ним надано повний пакет документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України, щодо товарів, які оформлюються згідно митної декларації №23UA206020002720UО від 20.02.2023 (а.с.143).

Посадовими особами Івано-Франківська митниця Державної митної служби України за результатами перевірки митної декларації та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості. Вказану відмову оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА206020/2023/000094 від 20.02.2023 (а.с.14-15).

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної Картки "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України (електронна відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 Митного кодексу України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (статті 60 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (статті 62 Митного кодексу України) та методу 2г (статті 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 29.01.2023 №UA100340/2023/310134.

У зв`язку із вищенаведеним, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UА206020/2023/000013/2 від 20.02.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості зазначені ті ж самі що й в Картці відмови (а.с.12-13).

При цьому, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару і визначено її в розмірі 77217,60 доларів США.

Позивач на підставі оскаржуваного рішення № UА206020/2023/000013/2 від 20.02.2023 подав декларацію №23UA206020002796U6 від 21.02.2023, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "1" та "6", при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників (а.с.144-145).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригуванні митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України и також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина 1 статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановлено судом, декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача декларацію №23UA206020002720UО від 20.02.2023, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: пакувальний лист від 22.12.2022, рахунок фактури №5 від 11.07.2022, рахунок фактури (інвойс) № 220902 від 22.12.2022, коносамент №HYSF2022120035 від 03.01.2023, автотранспортна накладна 14/02/23/16.21 від 14.02.2023, сертифікат про походження товару С23MA2M6LMHX0002 від 09.01.2023, декларацію про походження товару №220902 від 22.12.2022, платіжне доручення №37 від 08.08.2022, платіжне доручення №45 від 08.12.2022, рахунок-фактуру перевезення товару №LS-4472125 від 15.02.2023, довідку про транспортні витрати №397872 від 15.02.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 26.07.2022, калькуляцію від виробника від 12.12.2022, довідку №9 від 15.02.2023, комерційну пропозицію виробника від 26.07.2022, зовнішньоекономічний контракт №UKR 01 від 23.07.2020, додаткову угоду №1 від 14.07.2021 до контракту №UKR 01, додаток №6 від 08.08.2022 до контракту №UKR 01, сертифікат ССРІТ №233307B0/0008 від 06.01.2023, копію митної декларації країни відправлення 292020220000280331 від 24.12.2022 (а.с.19-72).

На думку суду, подані декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом, містять усі необхідні реквізити сторін: продавця "ZHEJIANG PUJIANG SHOUXING INDUSTRY AND TRADE CO., LTD" та покупця товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ 3000", особисті підписи, а також відтиск печатки фірми (нерезидента) продавця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.

Суд зазначає, що пакувальний лист від 22.12.2022, рахунок фактури №5 від 11.07.2022, рахунок фактури (інвойс) № 220902 від 22.12.2022, коносамент №HYSF2022120035 від 03.01.2023, автотранспортна накладна 14/02/23/16.21 від 14.02.2023, сертифікат про походження товару С23MA2M6LMHX0002 від 09.01.2023, декларацію про походження товару №220902 від 22.12.2022, платіжне доручення №37 від 08.08.2022, платіжне доручення №45 від 08.12.2022, рахунок-фактуру перевезення товару №LS-4472125 від 15.02.2023, довідку про транспортні витрати №397872 від 15.02.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 26.07.2022, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та відображають інформацію про поставку по вищевказаному договору, яка і є предметом дослідження у спірних правовідносинах, та по якій 20.02.2023 мало місце оформлення митної декларації №23UA206020002720UО. Також, в ціну товару позивачем включено 166980 грн витрат на транспортування товару.

Відтак, вказаними вище документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 64904,64 доларів США, двома платіжними доручення №37 від 08.08.2022, №45 від 08.12.2022 за товар по рахунках фактури №5 від 11.07.2022, № 220902 від 22.12.2022, що проведено 08.08.2022 на суму 32452,32 доларів США та 08.12.2022 на суму 32452,32 доларів США.

Аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних ТОВ "УКРІНВЕСТ 3000" товарів, та підтверджує заявлену митну вартість ввізного товару.

Крім того, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації від 29.01.2023 №UA100340/2023/310134, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, то суд зазначає, що із вказаного відстеження неможливо зробити висновок, чи здійснено пошук аналогічного, чи ідентичного товару, в тому числі за фактичними обставинами, так як відповідачем обрано умови пошуку "100 найдешевших за кг" та не обрано "100 найдешевших за одиницю", не зважаючи на те, що товар заявлений позивачем до розмитнення за одиницю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при коригуванні митної вартості задекларованого позивачем товару митницею безпідставно використано як джерело інформації митну декларацію від 29.01.2023 №UA100340/2023/310134, оскільки товари, згідно такої декларації поставлені на інших умовах поставки, ніж у позивача, а отже не можна вважати їх ідентичними або подібними (аналогічними) товарами.

Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА206020/2023/000013/2 від 20.02.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206020/2023/000094 від 20.02.2023, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За визначенням частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно платіжних доручень №377 від 13.03.2023 та №397 від 04.04.2023 позивачем сплачено судовий збір у сумі 6936,85 грн за подання до суду даного адміністративного позову, які за наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА206020/2023/000013/2 від 20.02.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206020/2023/000094 від 20.02.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ 3000" (код ЄДРПОУ 35971841) сплачений судовий збір в розмірі 6936 (шість тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 85 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ 3000" (код ЄДРПОУ 35971841, вул. Москалівська, 167, м. Харків, 61157);

відповідач - Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя Микитин Н.М.