Рішення № 11515562, 23.09.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 р. Справа № 6/60

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

при секретарі судового засідання: Строїч П.П.,

розглянувши матеріали справи

за позовом АКБ "Золоті ворота" в особі філії АКБ "Золоті ворота" у м.Івано-Франківську,

адреса: пр. Леніна, 36, м. Харків, 61200,

адреса філії: вул. Галицька, 31, м.Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про стягнення заборгованості у сумі 38 311 грн. 08 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: юрисконсульт Якубовський О.О. (довіреність № 66 від 14.05.10),

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення на користь акціонерного комерційного банку "Золоті ворота" заборгованість по кредитному договору №02/23Ф від 06.03.08 в загальній сумі 38311грн08коп., з яких основна заборгованість 34 250 грн. 59 коп., пеня 4060 грн. 49 коп.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.06.10, сторони подали суду клопотання про продовження строку розгляду справи, в якому заявили про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України.

В силу дії ч.4 ст.69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

З огляду на подане клопотання сторін, строк вирішення спору судом було продовжено, про що зазначено в ухвалі від 15.06.10.

Щодо заяви позивача про зміну (доповнення ) позовних вимог (вх.№4338 від 28.05.10) слід зазначити наступне. Позивач в даній заяві просить суд залучити до участі у справі в порядку процесуальної співучасті ОСОБА_3 в якості відповідача, так як останній виступає поручителем за кредитним договором №02/23Ю.

Суд вважає такі вимоги позивача безпідставними, оскільки відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Стаття 1 ГПК України визначає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з поданих суду матеріалів позивач просить суд залучити до участі у справі в якості відповідача фізичну особу-громадянина ОСОБА_3, який не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а відтак, у відповідності до вищенаведених норм чинного господарського процесуального законодавства і не може бути стороною у справі.

Таким чином, у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в порядку процесуальної співучасті ОСОБА_3 в якості відповідача суд відмовив.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідачем - підприємцем ОСОБА_1, порушено умови кредитного договору укладеного останнім з позивачем в частині сплати коштів за кредитом. В зв"язку з чим станом на 15.04.10 виникла заборгованість по кредиту в сумі 25 000 грн. 00 коп. та 9 250 грн. 59коп. заборгованість по сплаті процентів по кредиту. На суму заборгованості позивачем нарахована пеня у відповідності до умов договору кредиту, яка складає 4 060 грн. 49 коп.

Відповідач заявленого до нього позову не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх. № 4837 від 15.06.10). В обгрунтування своєї позиції зсилався на те, що на час розгляду даної справи Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю порушено кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем, шляхом підробки документів, з метою привласнення коштів банку службовими особами філії АКБ "Золоті ворота" в м. Івано-Франківську за попередньою змовою з службовими особами ТзОВ "Устя Зелене". У процесі розслідування даної кримінальної справи встановлено, що надані кредитні кошти, стягнення яких є предметом розгляду даної справи, були привласнені іншими особами. Враховуючи вищенаведені обставнини, відповідач ставить під сумнів отримання ним коштів за кредитним договором №02/23Ф від 06.03.08. В підтвердження своїх заперень відповідач клопотанням про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 6835 від 26.08.10) надав суду копію постанови відділу УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області від 12.02.10 про відмову в порушенні кримінальної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані в матеріали справи докази в обгрунтування заявлених вимог та заперечень, суд встановив, що 28.03.08 між банком "Золоті ворота" та підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №02/23Ф від 06.03.08. За умовами договору банк надає позичальнику кредит в сумі 25 000грн. 00 коп., а позичальник зобов"язався повернути отримані грошові кошти відповідно до умов договору і сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 22% річних, а за користування кредитними коштами з моменту вказаного у п.3.4 договору, а саме: у випадку наявності простроченої заборгованості за процентами позичальник у першу чергу здійснює її погашення на визначений у договорі рахунок.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що банк нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до дня, який передує дню повного погашення кредитної заборгованості.

Порядок сплати процентів за користування кредитними коштами обумовлений сторонами в розділі 3 договору. Так, пунктом 3.4 договору визначено, що нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця в термін до 25 числа кожного поточного місяця, а також на день закінчення строку дії Договору, сплачує проценти банку за період з 21 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту).

Відповідальність позичальника за прострочення повернення кредитних коштів або сплати процентів визначена у розділі 6.1 Договору, зокрема в такому випадку позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, банк (кредитор) свої зобов"язання за кредитним договором №02/23Ф від 06.03.08 перед позичальником виконав у повному обсязі, однак позичальник порушив умови договору в частині сплати кредиту та нарахованих процентів в зв"язку з чим станом на 15.04.10 допустив заборгованість перед кредитором в сумі 25 000грн 00 коп. (сума несплаченого кредиту) і 9 250 грн. 59коп. процентів за користування кредитними коштами (розрахунок додається).

У відповідності до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов"язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч.1 ст.525 цього ж кодексу).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із поданого до матеріалів справи листа-вимоги вбачається, що позивач звертався до відповідача (29.01.09) з вимогою сплатити заборгованість по кредиту з врахуванням штрафних санкцій із зазначенням дати погашення боргу. Однак, як свідчать обставини справи, на день звернення з позовом до суду , відповіді на зазначені вимоги позивач не отримав, заборгованість залишилася непогашеною та станом на 15.04.10 складає 25 000грн 00 коп. (сума несплаченого кредиту) і 9 250 грн. 59коп. процентів за користування кредитними коштами (розрахунок додається).

Крім того, як зазначалося вище, п.6.1 кредитного Договору передбачено відповідальність за прострочення повернення кредитних коштів та процентів за їх користування у вигляді пені.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем, згідно поданого в матеріали справи розрахунку нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, що становить 4 060 грн. 49 коп.

Таким чином, на день звернення з позовом до суду сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 25 000 грн. 00 коп. та 9 250 грн. 59коп. заборгованості по сплаті процентів по кредиту та 4 060 грн. 49 коп. пені.

З приводу заперечень відповідача, то суд вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із зібраних у процесі розгляду даної справи документів у матеріалах справи відсутні докази недійсності договору про надання кредиту №02/23Ф від 06.03.08.

Заперечення відповідача про те, що в порушенні кримінальної справи проти нього з приводу привласнення коштів банку відмовлено, а тому виникає сумнів в утриманні ним коштів за кредитним договором №02/23Ф від 06.03.08 не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову, оскільки зібрані у справі докази спростовують таке заперечення.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ч.1 ст.525, ст.526, ст.ст. 204, 549, 1054 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент.код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2) на користь АКБ "Золоті ворота", адреса: пр. Леніна, 36, м. Харків, 61200 (код банку 351931, код ЄДРПОУ 20015529, кор/рах № 32005175300 в управлінні НБУ в Харківській області) в особі філії АКБ "Золоті ворота" у м.Івано-Франківську, вул. Галицька, 31, м.Івано-Франківськ, 76018, (код банку 336774, код ЄДРПОУ № 34330981) заборгованість у сумі 38 311 грн. 08 коп., 383грн.11 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

рішення підписане 01.10.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Строїч П. П. 01.10.10