Рішення № 11515561, 30.09.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 р. Справа № 2/89

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М.

при секретарі судового засідання Григорійчук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український граніт", с.Красносілка, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31134

до відповідача Приватного підприємства "Галич Сервіс-ІФ", вул.Галицька.19, с.Козина, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77410

про стягнення 17795,95 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Пастух В.Л. - представник, (довіреність №1 від 07.01.2010р. ).

від відповідача: не з"явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№4069 від 09.09.10 про стягнення з відповідача 17795,95 грн. боргу, в тому числі 13000 грн. основного боргу, 2568,64 грн. пені за період прострочки з 01.09.09 по 31.08.10 та 2227,31 грн. інфляційних за період з вересня 2009 по липень 2010.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов Договору №09/08-П від 31.03.08 він здійснив відповідачу поставку продукції, за яку останній повністю не розрахувався.

Відповідач в засідання суду не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 13.09.10, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення (а.с.2).

Відповідно до ч. 3 ст.22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, судом

встановлено:

На виконання умов Договору №09/08-П від 31.03.08 позивач поставив відповідачу продукцію (відсів, щебінь) та надав послуги залізниці по доставці на суму 79424,51 грн., що підтверджується матеріалами справи - видатковою накладною №РН-00367 від 07.10.08 та довіреності серї ЯОВ №102679 від 01.10.08 (а.с.14-15) .

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що в договорі сторін №09/08-П від 31.03.08 термін оплати чітко не був визначений, зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється претензія від 13.07.09 №279, направлена відповідачу 14.07.10 (а.с.22-23), тобто, зобов"язання по оплаті виникло у відповідача перед позивачем з врахуванням припису ст.530 ЦК України та поштового пробігу - 24.07.09.

Враховуючи, що відповідач частково оплатив вартість отриманої продукції в сумі 66424,51 грн., заборгованість станом на день зверення до суду становила 13000 грн., оплати якої на час розгляду справи відповідачем не подано, а тому суд вважає її обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Вимоги щодо стягнення 2568,64 грн. пені та 2227,31 грн. інфляційних підлягають частковому задоволенню наступне:

Статтею 625 ЦК України встановлено, що в разі порушення терміну виконання грошового зобов"язання сторона повинна сплатити суму боргу з врахуванням інфляційних та 3% річних.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем не було дотримано.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що пеня нараховується за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання у розмірі 0,2 %.

В ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В ст.3 цього закону вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так як зобов"язання по оплаті виникло у відповідача перед позивачем 24.07.09, то з наступного дня, тобто, з 25.07.10 по 25.01.10 позивач мав право нараховувати пеню (ч.6 ст.232 ГК України) та інфляційні з 01.08.09 по 31.07.10.

Враховуючи наведене, обгрунтований розмір пені становитиме 1066 грн., а інфляційних - 952,31 грн. В решті стягнення пені та інфляційних слід відмовити за безпідставністю вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 13000 грн. основного боргу, 1066 грн. пені та 952,31 грн. інфляційних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 150,81 грн. державного мита та 199,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український граніт" до Приватного підприємства "Галич Сервіс-ІФ" про стягнення 17795,95 грн. заборгованості - задовольнити частково .

Стягнути з Приватного підприємства "Галич Сервіс-ІФ", вул.Галицька.19, с.Козина, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77410 (код 35661445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український граніт", с.Красносілка, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31134 (код 34841133) –13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 1066 (одну тисячу шістдесять шість) гривень 00 коп. пені, 952 (дев"ятсот п"ятдесять дві) гривні 31 коп. інфляційних, 150 (сто п"ятдесять) гривень 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 199 (сто дев"яносто дев"ять) гривень 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити за безпідставністю вимог.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                            Круглова О.М.

Повне рішення складено 05.10.10