Рішення № 11515547, 27.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.10 Справа № 22/37/10

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4.)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Гібар» ( юрид. адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Червона, 26; факт.адреса: 69037, м.Запоріжжя, вул.40 років Радянської України)

про стягнення заборгованості за договором № 202783 від 01.05.2007 р. у розмірі 13945, 33 грн.

Суддя Ярешко О.В. Представники:

Від позивача: П’ятковська О.О., довіреність № 19 від 04.01.2010р.

Від відповідача: Притула М.І., довіреність б/н від 27.09.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.07.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Гібар» про стягнення 14120,95 грн., що складаються з 12600,38 грн. - суми основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді, 696,90 грн. пені за порушення договірних зобов’язань, 252,19 грн. 3 % річних та 571,48 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до умов договору № 202783 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді, укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманих послуг за період з січня 2009р. по травень 2010р. включно не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 12600, 38 грн. У зв’язку з чим позивач просить стягнути 12600, 38 грн.- суми основного боргу, 696, 90 грн. –суми пені за порушення договірних зобов’язань; 252,19 грн.- 3 % річних; 571, 48 грн.- суми інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2010р. порушено провадження у справі № 22/37/10, судове засідання призначено на 02.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 02.09.2010р. з метою витребування доказів та виклику відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 13.09.2010р.

Ухвалою від 13.09.2010р., з метою витребування доказів та виклику відповідача розгляд справи відкладено на 27.09.2010р.

27.09.2010р. розгляд справи закінчено, оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

27.09.2010 р. позивач подав уточнення позовних вимог, що полягають в перерахуванні заявлених до стягнення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно просив суд стягнути з відповідача 12600, 38 грн.- основного боргу; 697, 06 грн.- пені; 252,29 грн.- 3% річних; 395,60 грн. –інфляційних витрат. Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом .

Отже, позовні вимоги розглядаються в уточненому вигляді.

Відповідач у судовому засіданні 27.09.2010 р. проти позову в цілому не заперечив, проте посилаючись на припинення фінансово –господарської діяльності підприємства на 2 квартал 2010 р. усно заявив про зменшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та просив суд надати розстрочку виконання судового рішення на 1 рік.

За клопотанням представників позивача і відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2007р. Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (надалі –теплопостачальна організація) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Гібар»(надалі – споживач) уклали договір № 202783 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі – договір).

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід’ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з січня 2009 р. по травень 2010 р. включно, на суму 12 600,38 грн., що підтверджується актами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно до п. 6.7. договору, сторони обумовили, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача за адресою: вул. Адм. Нахімова,4 документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання –передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ);

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п’яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним-дата вручення представнику відповідача;

- при направленні рекомендованим листом –дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів), відповідно до п. 6.7.1. договору.

Згідно п. 6.7.2. договору, у разі неотримання підписаного акту приймання –передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов’язаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2009р. по травень 2010р. включно були вручені відповідачу, що підтверджується реєстрами відправлених рахунків, листами позивача до відповідача від 14.07.2009р., 14.01.2010р., 11.03.2010р., а також листом відповідача до позивача від 25.03.2010р. (копії долучені до матеріалів справи).

Усі акти не підписані відповідачем, проте всупереч п.6.7.2 відповідач не надав нормативно обґрунтованих заперечень до актів з додаванням відповідних документів.

Відповідач свої обов’язки по оплаті згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 12600, 38 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі –Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов’язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач усі акти приймання –передачі теплової енергії за період з січня 2009р. по травень 2010 р. всупереч умовам договору не повернув. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Таким чином, на підставі п.6.7.2. зазначені акти можна вважати погодженими, оскільки їх було вручено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не висунув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 12 600, 38 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 12 600, 38 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 697,06 грн., 3% річних –252, 29 грн., інфляційних втрат – 395, 60 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної сплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого договором, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 630 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції, встановлено, що вимога є законною та обґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши усну заяву відповідача про зменшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та надання розстрочки на виконання судового рішення на 1 рік, судом відхилена у зв’язку з необґрунтованістю.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 627, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Гібар»(юрид. адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Червона, 26; факт.адреса: 69037, м.Запоріжжя, вул.40 років Радянської України) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 12600 (дванадцять тисяч шістсот) грн. 38 коп. основного боргу, 697 (шістсот дев’яносто сім) грн. 06 коп. пені, 252 (двісті п’ятдесят дві) грн. 29 коп. 3 % річних, 395 (триста дев’яносто п’ять) грн. 60 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 141 (сто сорок одна) грн. 20 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.10.2010р.