Рішення № 11515383, 29.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.10 р. Справа № 22/218

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецький булочно-кондитерський комбінат», м.Донецьк, ЄДРПОУ 00374545,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 929,13 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Тулаінова І.А. за довіреністю,

від відповідача: не зявився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Донецький булочно-кондитерський комбінат», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 863,13 грн., пені у розмірі 57,13 грн. та 8,87 грн. 3% річних, що разом становить 929,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобовязання за договором №718 від 02.02.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок пені, розрахунок 3% річних, копію договору №718 від 02.02.2009р., товарно-транспортних накладних №21809 від 20.03.2010р., №21991 від 21.03.2010р., №22317 від 22.03.2010р., №22935 від 24.03.2010р., №23221 від 25.03.2010р., №23518 від 26.03.2010р., №23724 від 27.03.2010р., №23978 від 28.03.2010р., №24221 від 29.03.2010р., №24606 від 30.03.2010р., №24944 від 31.03.2010р., №25208 від 01.04.2010р., №25423 від 02.04.2010р., №26044 від 04.04.2010р., №26295 від 05.04.2010р., №26499 від 06.04.2010р., №26789 від 07.04.2010р., №27084 від 08.04.2010р., №27364 від 09.04.2010р.; претензії №384 від 13.05.2010р. разом із підтвердженням її отримання Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.174, 193, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.16, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.

14.09.2010р. у судовому засідання представником Позивача надано суду супровідний лист №784 від 07.09.2010р., акт звірки розрахунків та докази його відправлення Відповідачу, податкові накладні №742 від 31.03.2010р. та №641 від 30.04.2010р., довідку №785 від 07.09.2010р., розрахунок суми боргу, 3% річних та пені, а також пояснення, за змістом яких відсутня можливість надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки такі Відповідачем Позивачу не видавались.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.08.2010р. №6769115, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обовязків Відповідача по оплаті переданого товару є договір №718 від 02.02.2009р.

Оцінивши договір №82к від 12.04.2007р., із якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобовязався виготовлювати та передавати, а Відповідач (Покупець) приймати та оплачувати хлібобулочну продукцію, а також кондитерські, бараночні вироби, сушку, сухари паніровочні та інші вироби згідно зроблених замовлень.

Згідно п.1.2 договору, сторони дійшли домовленості про те, що кількість та асортимент товару, який постачається, визначається замовленням Покупця, що здійснюється в установленому даним договором порядку.

За змістом п.2.2 договору, замовлення здійснюється шляхом повідомлення за визначеними у даному пункті телефонними номерами до 19:00 або представити письмово у відділ збуту не пізніше 16:00 дня, який передує дню поставки.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що Продавець не ріже одного разу на місяць виписує Покупцю податкові накладні з додаванням до них реєстру товарно-транспортних накладних.

Згідно з товарно-транспортними накладними серії №21809 від 20.03.2010р., №21991 від 21.03.2010р., №22317 від 22.03.2010р., №22935 від 24.03.2010р., №23221 від 25.03.2010р., №23518 від 26.03.2010р., №23724 від 27.03.2010р., №23978 від 28.03.2010р., №24221 від 29.03.2010р., №24606 від 30.03.2010р., №24944 від 31.03.2010р., №25208 від 01.04.2010р., №25423 від 02.04.2010р., №26044 від 04.04.2010р., №26295 від 05.04.2010р., №26499 від 06.04.2010р., №26789 від 07.04.2010р., №27084 від 08.04.2010р., №27364 від 09.04.2010р., Продавець передав продукцію Покупцеві загальною вартістю 906,77 грн. (з урахуванням втрат на транспортні послуги та амортизацію тари), а останнім її прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах.

Внаслідок цього, враховуючи положення ст.664 Цивільного кодексу України та наведених положень договору, обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Одночасно, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на наведені положення чинного законодавства України, оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин, враховуючи наступне.

По-переше, вид продукції, вказаної у перелічених вище накладних, ідентичний визначеному у договорі №718 від 02.02.2009р. та вони містять посилання на наведений правочин, як на правову підставу здійснення даних господарських операцій.

По-друге, податкові накладні, випісані Позивачем за результатами проведення даних господарських операцій, мають посилання на даний договір як на підставу їх здійснення.

Також вбачається постачання товару у відповідності до умов укладеного між сторонами правочину з тієї обставини, що накладні обумовлюють вартість транспортних послуг та амортизацію тари за кожною з них, що відповідає п.5.2 договору.

Таким чином, для виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому товару, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші усні чи письмові договори, зокрема, за яким здійснювали поставки товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень Позивача (довідка №785 від 07.09.2010р.), що не спростовані Відповідачем у порядку, визначеному процесуальним законодавством, будь-які інші договори, окрім договору №718 від 02.02.2009р., між учасниками процесу не укладалось та інші правовідносини відсутні.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем товарно-транспортні та податкові накладні є належними доказами здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття ії останнім саме в межах спірного договору.

Таким чином, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у договорі купівлі-продажу.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що Покупець зобовязаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 5 банківських днів з моменту її отримання. Покупець також зобовязаний у цей же строк відшкодувати Продавцю витрати з транспортування продукції (при поставках транспортом Продавця) та 50% від суми амортизації лотків та контейнерів.

Одночасно, п.5.4 договору визначено, що при оплаті Покупцем продукції, якщо у призначенні платежу неможливо визначити, згідно якої товарно-транспортної накладної перераховані грошові кошти, такі кошти у першу чергу зараховуються на погашення заборгованості Покупця перед Продавцем, яка виникла за даним договором, відповідно товарно-транспортних накладних.

Згідно з твердженнями Позивача, що не спростовані у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, 26.04.2010р. Відповідачем здійснена часткова оплата товарно-транспортної накладної №21809 від 20.03.2010р. у сумі 43,64 грн. Внаслідок цього залишок заборгованості за вказаною накладною склав 12,03 грн. В подальшому Відповідачем оплати отриманого товару у відповідності до наведених товарно-транспортних накладних не здійснювались.

Таким чином, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем на суму 863,13 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобовязань за договором №718 від 02.02.2009р. щодо здійснення остаточного розрахунку з Позивачем за поставлену продукцію.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 863,13 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення та здійснених Відповідачем оплат, совокупно за кожною накладною становить 8,87 грн.

Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” та період нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Пунктом 6.3 договору №718 сторонами визначена відповідальність за прострочення оплати у вигляді пені в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої у строк продукції, за кожен день прострочення оплати.

Проте, керуючись положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та приписами ст.231 Господарського кодексу України, Позивачем нараховані штрафні санкції з розрахунку подвійної облікової ставки національного банку України, що становить з урахуванням наведеного 57,13 грн.

Оскільки даний розрахунок відповідає вимогам законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі, визначеному Позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецький булочно-кондитерський комбінат», м.Донецьк, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 863,13 грн., пені у розмірі 57,13 грн. та 8,87 грн. 3% річних, що разом становить 929,13 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецький булочно-кондитерський комбінат» (83086, м.Донецьк, вул.Кобозева, б.5, ЄДРПОУ 00374545, р/р260020251430 у філії АТ «Укрексімбанк» в м.Донецьку, МФО 334817) 929,13 грн., у тому числі 863,13 грн. основного боргу, 57,13 грн. пені та 8,87 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецький булочно-кондитерський комбінат» (83086, м.Донецьк, вул.Кобозева, б.5, ЄДРПОУ 00374545, р/р260020251430 у філії АТ «Укрексімбанк» в м.Донецьку, МФО 334817) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 29.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 04.10.2010р.