Рішення № 11515375, 29.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.10 р.                     Справа № 22/222                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерлайт”, м.Донецьк,

до відповідача, Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк,

про стягнення 1567951,57 грн.

за участю представників:

від позивача: Васильєва К.О. – довіреність від 1.03.2010р.,

від відповідача: Герасимова Н.О. – довіреність від 26.03.2010р.

Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.09.2010 року по 29.09.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ерлайт”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення 1567951,57 грн., у тому числі 1397433,93 грн. основного боргу, 153752,35грн. пені, 12637,17грн. 3% річних, 4128,12грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №102 від 26.01.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору про закупівлю за результатами відкритих тендерних торгів, проведених 22.12.2009 року №102 від 26.01.2010р. зі специфікацією до нього; претензії №300 від 31.05.2010 року з підтвердженням ії відправлення Відповідачу, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей, товарно-транспортних накладних, виписок банку.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує Конституцією України, ст.ст. 526, 538, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 14.09.2010р. надав копію акту звірки розрахунків, підписаного обома сторонами.

Представник Відповідача у судовому засіданні 14.09.2010р. надав відзив на позовну заяву. Згідно зі змістом даного документу, основна сума боргу Відповідачем визнається, проти задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат заперечено через відсутність заявок, передбачених п.1.7 договору №102 від 26.01.2010 року.

В судовому засіданні 29.09.2009 року представник Позивача позовні вимоги підтримав, надав копії податкових накладних, які оформлювалися в процесі здійснення спірних господарських операцій.

В судовому засіданні 29.09.2009 року Представник Відповідача підтвердив позицію, викладену в відзиві на позов.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

26.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ерлайт”, м.Донецьк, та Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, укладено договір про закупівлю за результатами відкритих тендерних торгів, проведених 22.12.2009 року, №102 від 26.01.2010р., що є чинним на теперішній час, відповідно до п.7.1 даної угоди.

Оцінивши зміст вказаного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору, Позивач (Постачальник) зобов’язується передати у власність Відповідача (Замовника) Товар, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити цей Товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору, загальна кількість Товару, номенклатура, якісні характеристики, одиниці виміру Товару, строк поставки, місце поставки Товару, загальна ціна та ціна одиниці виміру Товару визначаються сторонами в Специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Згідно з п.1.5 даної угоди, вид, ціна Товару, умови оплати та реквізити відвантаження викладені у специфікації.

Специфікацією до договору №102 від 26.01.2010 року сторони обумовили поставку Товару на умовах DDP (згідно правил Інкотермс 2000р.): склад замовника, згідно заявки замовника; з наступними умовами оплати: відстрочка платежу на 40 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Згідно з первинною документацією, яка міститься в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, а також податковими накладними, Позивач передав Відповідачу Товар на загальну суму 4557463,80грн. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін на даних документах.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Кожна із доданих до матеріалів справи податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей містить посилання на спірний договір визначений у якості правової підстави заявлених позовних вимог.

Крім того, договірний характер даних правовідносин Відповідачем не заперечувався.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу Товару та прийняття його останнім саме в межах спірного договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.

Відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого за договором Товару виконано частково. Про це свідчать банківські виписки, додані до матеріалів справи. Крім того, цей факт останнім не спростовано.

Наявність заборгованості Відповідача у заявленому розмірі за поставлений Товар вбачається з укладеного між сторонами акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами, та відзиву на позовну заяву, яким позовні вимоги щодо стягнення основного боргу останнім визнано.

Проте, грошове зобов’язання на 1397433,93грн. на момент винесення судового рішення Відповідачем не виконано, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплатити суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум та 3% річних.

          За розрахунком Позивача сума 3% річних становить 12637,17грн., інфляційних витрат - 4128,12грн.

          Одночасно, відповідно до п.6.6 укладеного правочину, останнім заявлено до стягнення пеню у розмірі 153752,35грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог з урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, який передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у наступному розмірі: 77650,81грн. пені, 12637,17грн. 3% річних, 2292,36грн. інфляційних витрат.

Заперечення Відповідача щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат через відсутність заявок, передбачених п.1.7 договору №102 від 26.01.2010 року судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, умовами укладеного правочину не передбачено письмової форми даних документів. По-друге, з наданих первинних документів, що підтверджують здійснення поставки, вбачається погодження Відповідача з обсягом та іншими характеристиками Товару, який ним отримувався.

З огляду на те, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов правочину поставки, а також норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерлайт”, м.Донецьк, до відповідача, Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення 1567951,57 грн., у тому числі 1397433,93 грн. основного боргу, 153752,35грн. пені, 12637,17грн. 3% річних, 4128,12грн. інфляційних витрат задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, р/р 26003000527001 в філії «Донецька дирекція АБ «Індекс-Банк», МФО 335850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерлайт” (83037, м.Донецьк, вул. Петровського, 4, ЄДРПОУ 30487486, п/р 2600801517873 у філії ПАТ «Укрексімбанк» м.Донецька, МФО 334817) 1490014,1грн., у тому числі 1397433,93 грн. основного боргу, 77650,81грн. пені, 12637,17грн. 3% річних, 2292,36грн. інфляційних витрат.

3.Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, р/р 26003000527001 в філії «Донецька дирекція АБ «Індекс-Банк», МФО 335850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерлайт” (83037, м.Донецьк, вул. Петровського, 4, ЄДРПОУ 30487486, п/р 2600801517873 у філії ПАТ «Укрексімбанк» м.Донецька, МФО 334817) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 15679,51грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 29.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст підписано 01.10.2010р.