Рішення № 11515339, 30.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.09.10 р.                     Справа № 18/151                               

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислотривких виробів” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронна фірма „Цитадель” м. Донецьк

про стягнення 57964,41 грн.

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю представників сторін:

від позивача: Петрова Я.М. – дов., Рижих В.В. – дов.

від відповідача: не з’явився.

Відкрите акціонерне товариство „Курдюмівський завод кислотривких виробів” звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронна фірма „Цитадель” 57964,41 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання по наданню охоронних послуг, що призвело до розкрадання його майна, а тому змушений був понести затрати, які складаються з вартості викраденого майна, затрат на відновлювальні роботи та інших затрат, пов’язаних з відновленням його попереднього стану. Понесену суму затрат позивач вважає збитками, які просить стягнути з відповідача. За прострочку виконання грошового зобов’язання позивачем також нараховані інфляційні і річні.

Заявою від 09.03.2010 р. позивач визначив предмет позову і просить суд стягнути з відповідача 52479,26 грн. збитків, 3673,54 грн. інфляційних та 1811,61 грн. річних.

Відповідач надав заперечення проти позову, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що його вина у спричинені збитків є недоведеною, а сам факт знищення майна переданого йому під охорону, який дійсно мав місце, засвідчує лише факт скоєння злочину.

У судове засідання 30.09.2010 р. представник відповідача не з’явився.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

31 грудня 2008 р. сторонами укладений договір охорони № 01/01-2009, згідно з яким позивач (Замовник) доручив, а відповідач (Охоронна фірма) зобов’язався за плату забезпечити недоторканість об’єктів та іншого майна Замовника, вказаних у плані (схемі) об’єктів та майна за адресою: 85285, Донецька область, сел. Курдюмівка, м. Дзержинськ відповідно до Додатку до договору.

Строк дії договору встановлений – з 01.01.2009 р. та закінчується 31.12.2009 р.

18.05.2009 р. комісією у складі з представників від обох сторін була проведена перевірка приміщень пічного та формувального цехів Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислотривких виробів”, в результаті якої було виявлено відсутність майна, яке знаходилось під охороною відповідача і по даному факту складено акт.

В акті сторони зафіксували відсутність 17 – шт. колісних пар 9 – ти сушильних вагонеток, колісної пари ж/д вагону моделі РУШ 1-950-А та відомого скату електричного лафету Q 24т.

18.05.2009 р. позивач звернувся із заявою до Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області по факту розкрадання наведеного майна.

27.05.2009 р. Дзержинським МВ ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу № 32-37359 у відношенні охоронців Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронна фірма „Цитадель” та працівників Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислотривких виробів” на підставі ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України по факту таємного викрадення колісної пари ж/д вагону моделі РУШ 1-950-А та відомого скату електричного лафету Q 24т., всього на загальну суму 21115,00 грн. і матеріали справи по обвинуваченню цих осіб у скоєні злочину направлені до Дзержинського міського суду в порядку ст. 232 Кримінально – процесуального кодексу України.

22 серпня 2009 р. матеріали справи по факту викрадення 17 – шт. колісних пар 9 – ти сушильних вагонеток на загальну суму 11050,00 грн. виділені у окреме провадження для проведення дослідчої перевірки і прийняття рішення у порядку ст. 97 Кримінально – процесуального кодексу України.

Листом № 02/06 від 19.06.2009 р. відповідач повідомив позивача про те, що у зв’язку з фактом викраденням його майна, у якому приймали участь співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронна фірма „Цитадель”, він згоден провести з ним зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 38927,26 грн., але відповіді на цей лист не отримав.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на п. 4.1 договора, згідно з яким відповідач зобов’язався нести матеріальну відповідальність за збитки (шкоду) завдані позивачу.

Відповідно до п. 4.3 договора відшкодування позивачу завданих з вини відповідача збитків (шкоди) здійснюється після підписання Сторонами Акта обстеження місця пригоди з визначеним розміром збитків що підтверджується відповідними документами. До збитків (шкоди), що відшкодовується, входить вартість викраденого або пошкодженого майна, розмір зниження вартості пошкоджених товарно – матеріальних цінностей, витрати, здійснені на відновлення пошкодженого майна, а також викрадені грошові суми.

З метою визначення ринкової вартості викраденого майна позивач направив лист до експерта – оцінника Смолянко Руслана Вікторовича на проведення експертизи та надання експертного висновку.

Висновком експерта № 03/06/10 від 03 червня 2010 р. встановлено, що ринкова вартість оцінюваного майна станом на 03.06.2010 р. складає: 17 – шт. колісних пар 9 – ти сушильних вагонеток – 12240,00 грн., колісної пари ж/д вагону моделі РУШ 1-950-А – 17763,00 грн., відомого скату електричного лафету Q 24т – 3429,00 грн.

З метою відновлення викраденого майна позивач перерахував Приватному підприємству „Технотрон” 24480,00 грн. на придбання 17 колісних пар сушильних вагонеток, які отримав 30.03.2010 р. за прибутковою накладною № КЗ-0000081. Згідно висновку експертизи вартість вказаного майна склала 12240,00 грн., але внаслідок того, що станом на 30.03.2010 р. його можливо було придбати тільки по вартості у розмірі 24480,00 грн., позивач змушений був понести додаткові затрати у розмірі 12240,00 грн.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

До суми понесених затрат позивачем також включені затрати на відновлювальні роботи на загальну суму 6897,26 грн.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків є достатня кількість правових та фактичних підстав з огляду на наступне.

За загальним правилом збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

Важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора, та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Ст. 611 Цивільного кодексу України містить перелік правових наслідків, які настають у разі порушення зобов’язання, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено безпосередній причинний зв’язок між збитками у вигляді затрат, понесених у зв’язку з викраденням майна та діями відповідача, які виражені у порушенні взятих ним зобов’язань, що призвело до викрадення майна, яке знаходилось у нього під охороною.

Таким чином вина відповідача у заподіянні збитків, є доведеною, що є підставою для задоволення позову в частині стягнення збитків.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне

Ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошових зобов’язань.

У зв’язку з тим, що у відповідача немає грошових зобов’язань за договором перед позивачем правових підстав для нарахування річних та інфляційних немає.

Нарахування інфляційних та річних на збитки чинним законодавством не передбачено.

Заперечення відповідача проти позову, викладені ним у відзиві, спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються судом.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 526, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислотривких виробів” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронна фірма „Цитадель” м. Донецьк про стягнення 57964,41 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронна фірма „Цитадель” м. Донецьк (83027, м. Донецьк, вул. Кутузова, б. 29, кв. 9, код ЄДРПОУ 33822188; п/р 26000037921300 в АКІБ „УкрСіббанк” м. Харків МФО 351005) на користь Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислотривких виробів” м. Донецьк (83007, м. Донецьк, вул. Новоросійська, б. 7, ЗКПО 00293545; р/р 2600310886 в обл. Дирекції „Райффайзен банк Аваль” м. Донецьк МФО 335076, св-во 07785872, ІНН 002935405646) 52479,26 грн. збитків, 524,79 грн. державного мита та 213,67 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог – відмовити.

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає чинності через 10 днів після його підписання.

Повний текст рішення підписаний 04.10.2010 р.

Суддя