Рішення № 11515240, 28.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 вересня 2010 р.           Справа 11/105-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія Трейд», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф», м. Хмільник

про стягнення 94286,44 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - А. Патова за довіреністю;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія Тренд»заборгованості в сумі 94 286, 44 грн., в тому числі 83 300, 73 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 8 135, 20 грн. пені та 2 850, 51 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до умов договору поставки № 4-05 укладеного між сторонами 01.01.2006р., позивач згідно накладних поставляв відповідачеві товар, за який зобов’язався проводити розрахунки у відповідності до положень п. 5.1 договору.

Відповідачем зобов’язання по проведенню розрахунків за договором виконувались неналежним чином, у зв’язку з цим, позивачем було направлено відповідачу акт звірки взаємних розрахунків № 31228 від 10.08.2009р., згідно якого в період з 01.01.2008р. по 10.08.2009р. позивачем було поставлено товару на суму 630913,94 грн. При цьому, відповідачем проведено розрахунки на суму 668754,77 грн.. Також вказаним актом зафіксовано заборгованість відповідача станом на 01.08.2009р. в сумі 125450,37 грн.. Тому заборгованість станом на 10.08.2009р. складає 87609,54 грн..

В подальшому позивачем згідно накладних поставлено відповідачу товар на суму 12738,03 грн.. При цьому, останнім перераховано на рахунок позивача 31310,65 грн., в результаті чого за ним рахується заборгованість в розмірі 69036,92 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 13.07.2010р. та 02.09.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав. При розгляді справи 21.09.2010р. представник відповідача не погоджувався з заявленою позивачем до стягнення сумою боргу.

З метою надання сторонами доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень, судом 21.09.2010р. оголошено перерву до 28.09.2010р..

В судове засідання 28.09.2010р. представник відповідача не з’явився, доказів в підтвердження своїх заперечень не надав.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

01 січня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Технологія Трейд»(позивач, за договором Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 4-05 за умовами якого позивач зобов’язався поставляти відповідачеві комплексні суміші, функціональні та смако-ароматичні добавки, а відповідач зобов’язався приймати цю продукцію та оплачувати її вартість у строки передбачені цим договором.

Як встановлено судом, позивачем за період з 01.01.2006р. по 29.12.2009р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 1420218 грн.. Наведене стверджується видатковими накладними, рахунками-фактури та довіреностями наданими представником позивача.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника не пізніше ніж через 7 днів з дати здійснення поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно виписок банку, наданих представником позивача, відповідачем в період з 18.01.2006р. по 22.02.2010р., в рахунок проведення розрахунків за договором № 4-05 від 01.01.2006р., перераховано позивачу кошти в розмірі 1490053 грн., що фактично перевищує вартість поставленого позивачем товару.

Як випливає з пояснень представника позивача, господарські відносини між сторонами існували з 2004 року. При цьому, відповідачем не проводились розрахунки належним чином за поставлений товар, а тому чергові платежі від останнього зараховувались позивачем в рахунок погашення попередньої заборгованості. В підтвердження наведеного представником надано видаткові накладні, рахунки-фактури та виписку банку за період 2004-2005 років.

Суд не може приймати до уваги вказані пояснення, оскільки підставою позовних вимог є договір поставки № 4-05 від 01.01.2006р.. Щодо зарахування позивачем поточних платежів в рахунок погашення попередньої заборгованості, суд зауважує, що дані дії не узгоджуються з приписами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки в силу ст. 316 Цивільного кодексу України відповідач як власник майна (коштів) здійснив розпорядження ними та вказав про це в призначенні платежу платіжного документа.

За таких обставин, позивачем не доведено наявності заборгованості у відповідача за договором поставки № 4-05 від 01.01.2006р., а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення боргу в розмірі 69036,92 грн..

Поміж з тим, суд зауважує, що відповідачем проведено розрахунки за договором з порушенням строків визначених п. 5.1 договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на порушення відповідачем термінів проведення розрахунків, позивачем нараховано 8135,20 грн. пені, 14263,81 грн. інфляційних та 2850,51 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 6.1 договору за порушення термінів оплати, визначених у відповідності до п. 5.1 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 13.07.2010р. позивача зобов’язано надати обґрунтований розрахунок ціни позову з посиланням на норми законодавства та зазначенням методики підрахунку із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення з посиланням на первинні документи (розрахунок провести окремо по боргу, інфляційних, пені та відсотках річних).

В порушення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено обов’язковість виконання вимог суду, позивачем не надано розрахунку ціни позову, в зв’язку з чим, ухвалою суду від 02.09.2010р. позивача вдруге зобов’язано виконати вказані вимоги та відкладено розгляд справи.

На виконання судових ухвал 21.09.2010р. до суду надійшли письмові пояснення позивача щодо заборгованості та розрахунок ціни позову.

Дослідивши вказаний розрахунок, судом встановлено, що він ідентичний розрахунку поданому з позовною заявою. При цьому, з його змісту неможливо встановити по яких накладних проводяться нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних, оскільки він не містить посилань на накладні чи рахунки-фактури.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 8135,20 грн. пені, 14263,81 грн. інфляційних та 2850,51 грн. 3% річних підлягають залишенню без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України виходячи з наступних міркувань.

У відповідності зі ст.115 ГПК України виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України є обов'язковим.

Слід вказати, що відповідно до ст.43 ГПК України судочинство в господарських судах України здійснюється на засадах змагальності, а сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав обґрунтованого розрахунку ціни позову, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Неподання розрахунку заявлених до стягнення сум позбавляє суд можливості, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, повно, всебічно та об‘єктивно оцінити та здійснити перевірку об’єктивності нарахування санкцій.

Принагідно суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.81 ГПК України позивач має право знову звернутися з вказаним позовними вимогами до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили його залишення без розгляду.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення боргу в розмірі 69036,92 грн. та залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення 8135,20 грн. пені, 14263,81 грн. інфляційних та 2850,51 грн. 3% річних, з розподілом судових витрат у складі державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами ст.49 ГПК України.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що відповідач в порушення ст. 115 ГПК України ухилявся від дій покладених на нього судом згідно ухвал від 13.07.2010р. та від 02.09.2010р., зокрема не надав витребуваних доказів, не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання 28.09.2010р., що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету 500 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 82 ГПК України.

Керуючись п. 5 ст. 81, ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові в частині стягнення 69036,92 грн. боргу відмовити.

2.          Позовні вимоги в частині стягнення 8135,20 грн. пені, 14263,81 грн. інфляційних та 2850,51 грн. 3% річних залишити без розгляду.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф»(22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47, код 60043911) в дохід Державного бюджету України 500 (п’ятсот) грн. штрафу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.10.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (02660, м. Київ, вул. Автопаркова, 7, поверх 3)

3- відповідачу - (22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47)