Рішення № 11514968, 23.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 вересня 2010 р.           Справа 9/92-10

за позовом: Приватного підприємства "Агропром" (юр. адреса: вул. Незалежності,5/1 кв. 16, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200; фак. адреса: вул. Котовського,7, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200)

до: Фермерського господарства "Фавор ВГВ" (вул. Радянська,71-а, к-64, смт. Літин, Вінницька обл., 22300)

про стягнення 118412,44 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Гарієвський В.М. - представник за довіреністю;

відповідача: Волинець Г.В. - рішення № 1 (директор);

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Фермерського господарства "Фавор ВГВ" на користь Приватного підприємства "Агропром" основного боргу в сумі 118412,44 грн, штрафу 25% від суми боргу в розмірі 29603,11 грн., пені в сумі 25493,28 грн.

21.05.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/92-10 та призначено її до розгляду на 10.06.2010р.

У зв"язку з необхідністю витребування додаткових доказів та заявленням представником відповідача клопотання про перенесення розгляду справи, розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 23.09.10р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив з обставин викладених у відзиві.

Відповідач наданим відзивом на позовну заяву (вх. 9554 від 30.08.2010р.) проти позову заперечив, мотивуючи тим, що дійсно з ПП "Аропром" укладено 25.03.2009р. договір поставки, відповідно до якого було поставлено товар на суму 588 142,00 грн., однак:

1. позивач порушив умови договору по строках поставки товару, у зв"зку з чим довелося переробляти додаток № 1 до договору та не здійснено оплати 30.07.2009р. 80% вартості товару через відсутність уточненого додатку № 1 до договору;

2. в процесі використання гербіцидів у відповідача виникли претензії до препарату "Антизлак", що наніс збитки, які засвідчені відповідним актом;

3. ФГ "Фавор ВГВ" перерахувало позивачу кошти в сумі 470000,00 грн., а залишилась сума заборгованості 117682,49 грн., що відповідає сумі компенсації 20% на суму специфікації, яку надає позивач відповідачу згідно умов договору;

4. відповідач частково порушив строки розрахунків з позивачем через недобор урожаю ріпаку та форс-мажорні обставини, які склалися в 2009р.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/92-10, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.03.09р. між Приватним підприємством "Агропром" (постачальник) та Фермерським господарством "Фавор ВГВ" (покупець) укладено договір поставки № 10-03/09Вн.

Згідно умов договору (п. 1.1.) в строки, визначені договором, постачальник зобов"язується передавати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі товар), а покупець зобов"язується приймати товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід"ємними частинами договору.

В п. 2.2 договору сторони погодили, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. При цьому термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках.

Відповідно до пп.. 2.4., 2.5. договору покупець отримує компенсацію вартості кожної партії товару в розмірі, вказаному у відповідній графі специфікації-додатку. Компенсація надається постачальником лише за умови, що покупець здійснить оплату вартості партії товару в повній мірі та в строки, встановлені у відповідній специфікації-додатку. При оплаті вартості товару (частин вартості) чергової партії товару пізніше строку (відповідних стоків) встановлених у відповідній специфікації-додатку, покупець втрачає 33% за кожні 10 днів протермінування оплати від суми компенсації вказаної увідповідній графі додатків.

Згідно п.3.2.1 договору покупець зобов"язаний оплатити вартість товару в терміни вказані в додатках (специфікаціях) враховуючи при цьому умови п.2.3 договору. При перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату укладення цього договору. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

В п. 3.2.2. договору покупець зобов"язався сплатити повну вартість товару без урахування компенсації в разі протермінування оплати відповідно до умов пп. 2.4., 2.5. договору.

25.03.2009 року між сторонами підписано додаток № 1 до договору № 10/-03/09Вн від 25.03.2009р. в якому було погоджено асортимент, кількість, ціну товару та строки проведення розрахунків за товар.

Як вбачається із матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 588412,44 грн., а саме:

- 06.04.2009р. - на суму 502122,60 грн., що вбачається із видаткової накладної № РН-0000095 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 000046 (а.с.17-18);

- 18.04.2009р. - на суму 61593,84 грн., що стверджується видатковою накладною № РН-0000236 від 18.04.2010р. та довіреністю № 000030 від 18.04.2009р.;

- 03.06.2009р. - на суму 24696,00 грн. (видаткова накладна № РН-000703 від 03.06.2009р. та довіреність № 000074 від 03.06.2009р.)

В свою чергу, відповідно до п. 2.2. договору, покупець зобов"язався прийняти та оплатити вартість товару в терміни, що вказані в додатку № 1 (специфікації) до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, додаток № 1 до договору № 10/-03/09Вн від 25.03.2009р. було викладено та підписано сторонами в новій редакції (а.с. 16), відповідно до якого було змінено кількість, загальну ціну товару та строки проведення оплати вартості товару, а саме: 117682,48 грн. до 20.04.2009р., 470729,95 грн. до 30.07.2009р.

Однак відповідач проводив розрахунки за поставлений товар з порушенням строків, визначених сторонами, оскільки станом на 27.05.2009р. розрахувався частково лише на загальну суму 40 000, 00 грн. (виписки банку від 10.04.2010р. та 27.05.2009р., платіжні доручення № 692 від 10.04.2009р. та № 698 від 27.05.2009р. ), а у період з 12.08.2009р. по 18.11.2009р. сплатив 430000,00 грн., а загалом сплатив 470000,00 грн. в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 118412,44 грн. (588412,00 грн.- 470 000,00 грн.), яка в подальшому не погашалась у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

В підтвердження проведення розрахунків на вказану суму суду надано банківські виписки, платіжні доручення.

Виходячи з встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеним вище накладним відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Досліджуючи первинні документи, надані сторонами, суд прийшов до висновку, що передача товару відповідачу здійснювалась на підставі договору поставки № 10/03/09Вн від 25.03.2009 року з огляду на тотожність асортименту, кількості та ціни товару відображеного в додатку № 1 до договору та у видаткових накладних № РН-0000095 від 06.04.2009 року, № РН-0000236 від 18.04.2009р., № РН- 000703 від 03.06.2009р.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець зобов"язався прийняти та оплатити вартість товару в терміни, що вказані в додатку № 1 (специфікації) до договору.

Однак відповідач проводив розрахунки за поставлений товар з порушенням строків, визначених сторонами, таким чином протермінував оплату товару та відповідно до п. 3.2.2 договору має сплатити повну вартість товару без урахування компенсації.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 118412,44 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 29603,11 грн. та пені у розмірі 25493,28 грн. відповідно п. 7.2.1 договору за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.2.1 договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою продавцю за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день протермінування оплати.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу та пені є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Провівши перерахунок штрафу, судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Разом з тим при перерахунку суми пені позивачем допущено помилки у визначенні періодів нарахування пені.

Однак, оскільки отримана судом сума пені в результаті перерахунку з урахуванням помилки є більшою ніж заявлена позивачем, судом задовольняються позовні вимоги в цій частині в розмірі визначеному позивачем.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 29603,11 грн. - штрафу та 25493,28 грн. - пені підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, які наводились останнім у відзиві, які поляють в тому, що через порушення позивачем строків поставки товару та відсутністю уточненого додатку № 1, відповідач не зміг вчасно оплатити 80% вартості товару, не є переконливими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідач не надав жодних доказів того, що уточнений графік № 1 був підписаний сторонами 25.09.2009р., крім того відповідач протермінував оплату за обома додатками № 1 і не лише в частині сплати 80% вартості товару, а невчасно сплатив і перших 20% вартості товару, оскільки станом на 27.05.2009р. розрахувався частково лише на загальну суму 40000,00 грн. (виписки банку від 10.04.2010р. та 27.05.2009р., платіжні доручення № 692 від 10.04.2009р. та № 698 від 27.05.2009р. ).

Крім того слід зазначити, що відповідно до п. 8.1. договору у випадку перерахування покупцем коштів пізніше, ніж це передбачено п. .3.2.1, постачальник має право притримати виконання та передати товар покупцеві по вартості, яка складеться на день передачі. Фактично вказане положення договору дає право постачальнику в разі не оплати товару згідно графіку затримати строки подальшої поставки.

Наданий відповідачем акт передзбирального обстеження посівних площ озимого ріпаку у ФГ "Фавор ВГВ" Літинського району, Вінницької області, на думку суду, не є доказом обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки зазначені у ньому відомості не вказують на недоліки препарату "Антизлак", так як вони не підтверджені первинними документами, а саме доказами дотримання вимог інструкції виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню, визначенню якості та застосуванню товару. Крім того, відповідачем не було дотримано порядку пред"явлення претензії позивачу відповідно до якості товару, який сторони погодили в розділі 4 договору поставки.

Доводи відповідача наведені у відзиві, зокрема посилання на форс-мажорні обставини, що склалися внаслідок стихійного лиха 2009р., в підтвердження чого надано висновок торгово-промислової палати України № 3349/05-4 від 22.09.2009р., не беруться судом до уваги, оскільки відповідач в порушення вимог п. 6.2. договору не надав доказів повідомлення позивача про настання таких обставин. Оскільки п. 6.2. договору визначено, що сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов"язань по цьому договору внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов"язана в 3-х денний термін письмово повідомити іншу сторону про настання і припинення таких обставин. Повідомлення повинно бути підтверджене довідкою територіального органу ТПП України. Відсутність повідомлення позбавляє сторону права посилання на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності.

Таким чином, заперечення відповідача викладені в його відзиві не є переконливими, спростовуються матеріалами справи і не можуть слугувати підставою для відмови в позові.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Фавор ВГВ" , код ЄДРПОУ 33618995, вул. Радянська,71-а, к-64, смт. Літин, Вінницька обл., 22300 (р/р 26006055304554 філія Приватбанку м. Вінниця) на користь Приватного підприємства "Агропром", код ЄДРПОУ 32810350, юр. адреса: вул. Незалежності,5/1 кв. 16, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200; фак. адреса: вул. Котовського,7, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200 (р/р 26003960105050 в ВАТ КБ "Хрещатик" Тернопільський філіал МФО 338653) 118412,44 грн. - основного боргу, 29603,11 грн. - штрафу, 25493,28 грн. - пені, 1735,09 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. - витрат на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 вересня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Котовського,7, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200

3 - відповідачу вул. Радянська,71-а, к-64, смт. Літин, Вінницька обл., 22300