Рішення № 11514587, 05.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2010Справа №2-32/3800-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Керчгаз» (98300, АР Крим, м. Керч, вул.. Чкалова , 151 а ідентифікаційний код 03348130)

Про стягнення 672, 33 грн.

За участю представників:

Від позивача – Мізінова С.О., довіреність № 11/64 від 09.11.2009р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Керогаз» про стягнення 672, 33 грн., у тому числі 591, 33 грн. суми основного боргу, 140, 28 грн. – інфляційних втрат, 52, 94 грн. – пені, 28, 06 грн. -3% річних.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 18.08.2010р., від 13.09.2010р., від 23.09.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором про надання послуг з транспортування природного газу, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії –у справі), та просив позов задовольнити.

Відповідач, вчетверте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою, про що свідчить картка поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, підписана уповноваженою особою. (а.с. 33).

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, 13.09.2010р. відповідачем до канцелярії Господарського суду АР Крим надіслано клопотання про розгляд справи за відсутністю представника за наявними матеріалами.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, та передбачений 69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк, в який спір має бути вирішено господарським судом, та який спливає 08.10.2010 року, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання відповідачем відзиву, якими він без поважних причин не скористався.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого передбаченого статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2007 року між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Керогаз» (відповідач) був укладений Договір про надання послуг з транспортування природного газу № З –ТГ-2008 (а.с. 11-13).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з пунктом 1.1 Договору, ДАК «Чорноморнафтогаз» в 2008 році транспортує природний газ по своїй газотранспортній системі і передає його в магістральний газопровід Джанкої-Феодосія_Керч Феодосійського ЛВУМГ УМГ «Харківгаз» ДК «Укртрансгаз» для подальшого транспортування і передачі в газорозподільні мережі ВАТ «Керчгаз» через ГРС-Керч-1, ГРС-Керч-2, ГРС-Леніно. Транспортування газу в газорозподільні мережі ВАТ «Керогаз» для споживачів с. Чистопілля з газотранспортної системи ДАТ «Чорноморнафтогаз» через ГРС-Чистопілля.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що щомісяця, до п’ятого числа місяця, що настає за звітним, ВАТ «Керчгаз» представляє оформлені та підписані реєстри про кількість поданого-прийнятого газу, які погоджує з ДАТ «Чорноморнафтогаз», Феодосійським ЛВ УМГ УМГ «Харківгаз» ДК «Укртрансгаз»

У виконання вказаного пункту договору ВАТ «Керчгаз» надало реєстр реалізації природного газу за лютий 2008р. ( а.с. 17).

Відповідно до пункту 3.4 договору, підставою для обліку обсягів газу є акти прийому-передачі, підписані споживачами та ВАТ «Керчгаз» і погоджені ДАТ «Чорноморнафтогаз» .

03.02.2008р. був підписаний такий акт на 9654905 куб.м. газу та 82550 куб. м транзитом від ВАТ «Кримгаз» ( а.с. 15).

Відповідно до пункту 6.1 Договору ВАТ «Керчгаз» оплачує ДАТ «Чорноморнафтогаз» вартість послуг з транспортування газу споживачам, передбачених у пункті 1.1.1 у сумі 1, 50 грн., крім того, ПДВ – 0, 30 грн., а всього 1, 80 грн. за одну тисячу метрів кубічних, транспортування газу с. Чистопілля – 29, 60 грн., крім того ПДВ – 5, 92 грн., а усього 35, 52 грн. за одну тисячу метрів кубічних.

Оплата послуг з транспортування природного газу для потреб населення проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ДАТ «Чорноморнафтогаз» з розподільного рахунку ВАТ «Керчгаз» відповідно до алгоритму, затвердженого НКРЕ України. Остаточний розрахунок за надані послуги проводиться до 30. числа місяця, наступного за звітним.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Так, як вбачається з акту від 01.03.2008р. № 2 приймання-передачі природного газу за договором від 29.12.2007р. № 3-ТГ-2008 ДАТ «Чорноморнафтогаз» передало, а ВАТ «Керчгаз» прийняло газ в обсязі 188700 куб. м ( а.с. 14).

Таким чином, всього в лютому 2008р. ВАТ «Керчгаз» отримало 9926155 куб. м природного газу.

Проте розподілено відповідачем було 9675572 куб. м газу, що підтверджується реєстром реалізації природного газу для потреб населення, бюджетних установ, підприємств комунальної енергетики, реєстром реалізації природного газу промисловим споживачам АР Крим. ( а.с. 16-17).

Таким чином різниця між отриманим та відпущеним газом складає 250583 куб. м

Пунктом 2.3 Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу у газорозподільних мережах, затвердженим Наказом Міністерства палива та енергетики України № 112 від 25.02.2004р. встановлено, що результати розрахунків обсягів виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат газу Підприємств, що виникають під час транспортування газу ГРМ, підлягають обов'язковому щомісячному документальному оформленню у формі акта-розрахунку виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу . За підсумками звітного місяця у балансі надходження та реалізації газу Підприємств згадані обсяги розбалансування газу відображаються окремим показником.

Проте вказані вимоги відповідачем були проігноровані, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 451, 05 грн., яку позивач ідентифікує, як збитки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 2 статті 22 Цивільного кодексу передбачено, що Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Внаслідок порушення відповідачем зобов’язання , позивачу було завдано збитків.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 451, 05 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 140, 28 грн., 3% річних у розмірі 28, 06 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 31.03.2008р. по 26.04.2010р. повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (451, 05грн. х 103,1х 101,3 х 100,8 х99,5 х 99,9 х 101,1 х 101,7 х 101,5 х 102,1 х 102,9 х 101,5х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9х 100,9 х 99,7) / 100 ) – 451, 05 грн. = 138, 38 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3% річних за період з 31.03.2008р. по 26.04.2010р. повинна обраховуватись таким чином:

451, 05 х 757 днів прострочення х 3%/ 365 = 28, 06 грн., а отже, в цій сумі підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 52, 94 грн.

Пеня передбачена пунктом 7.6 договору та становить подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума пені повинна бути обрахована наступним чином:

451, 05 грн. х 30 днів прострочення х 20, 00 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 01.01.2008р. по 29.04.2008р./365 = 7, 41 грн.

451, 05 грн. х 154 дня прострочення х 24, 00 % ( подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 16.02.2009р./365 = 45, 67 грн.

Таким чином, загальна сума пені складає 53, 08 грн.

Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 52, 94 грн. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Керчгаз» (98300, АР Крим, м. Керч, вул.. Чкалова , 151 а ідентифікаційний код 03348130) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117) 451, 05 грн. заборгованості, 28, 06 грн. 3% річних, 138, 38 грн. інфляційних втрат, 52, 94 грн. пені, 101, 71 грн. державного мита та 235,33грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 05.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 05.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.