Рішення № 11514568, 13.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2010Справа №2-19/4231-2010 За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м.Сімферополь в особі Євпаторійського району електричних мереж, АР Крим, м.Євпаторія

До відповідача - Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішних справ України в АР Крим, АР Крим, м.Євпаторія

про стягнення 15720,86 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Кабаль К.І. – ю/к, дов. №070-Д від 05.01.2010 р.

Від відповідача – Курєнкова М.Ю. – спец.ю/к, дов. № 52/1/7987 від 28.05.2010 р.

Суть спору: Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» в особі Євпаторійського району електричних мереж звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішних справ України в АР Крим та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 10698,71грн., пеню в розмірі 783,12 грн., 3% річних 117,77 грн., інфляційні нарахування 377,37 грн., за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 3743,89грн., а всього 15720,86 грн., а також стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 324 на постачання електричної енергії та додаткові угоди до договору, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив, згідно якого суму основного боргу визнав, у задоволенні пені в розмірі 783,12 грн., 3% річних 117,77 грн., інфляційних в розмірі 377,37 грн., за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 3743,89 грн. просив відмовити та судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників позивача, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.02.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Євпаторійського району електричних мереж (Постачальник) та Євпаторійським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішних справ України в АР Крим (Споживач) було укладено договір № 324 на постачання електричної енергії та додаткові угоди до договору, згідно якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 317,0 кВт, а Споживач сплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов даного договору та додатків до нього, які є його невід’ємними частинами (а.с.7-18).

Пунктом 2.2.2 договору Споживач зобов’язується дотримуватись режиму використання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 цього договору.

Згідно п.2.2.3 договору Споживач зобов’язується сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно умов додатку № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».

У пункті 3.1.1 договору сторони погодили, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за постачання електричної енергії за роздрібними тарифами розрахованими відповідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по врегульованому тарифу, та інші платежі, обумовлені даним договором.

Пунктом 4.2.1 договору передбачена відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, визначених додатками № 4.1, 4.2 (порядок розрахунків). Споживач зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, враховуючи день фактичної сплати. Сума пені підлягає сплаті на підставі пред’явленого рахунку на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, Споживач платить Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт/г і більше.

Згідно п.5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У випадку ненадання Споживачем вказаних відомостей в установлений строк розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється Постачальником на рівні фактичних показників відповідних періодів поточного року.

Відповідно до п.5.2 Договору порядок визначення граничної величини споживання електричної енергії обумовлюється у додатках № 4.1, 4.2 «Порядок розрахунків» до даного договору.

Пунктом 9.5 договору визначений строк дії договору до 31.12.2004 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Також сторони домовились, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляду.

З наведеного витікає, що Договір № 324 від 25.02.2004 р. про поставку електричної енергії є діючим, доказів припинення договору сторонами суду не представлено.

Згідно п.2 додатку № 4.2 до договору, розрахункова дата для споживача встановлюється 4 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 4 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно п.5 додатку № 4.2 до договору, дата оплати встановлюється до 15 числа кожного місяця. За дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника.

Відповідно до п.6. додатку № 4.2 до договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акту прийому-передачі електричної енергії.

Позивач стверджує, що відповідач належно не виконав свої зобов’язання за договором постачання електричної енергії, у результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 10698,71 грн., що й стало підставою позивачу для нарахування відповідачу пені в розмірі 783,12 грн., 3% річних 117,77 грн., інфляційних нарахувань 377,37 грн. Також відповідач допустив перевищення договірної величини обсягу споживання електричної енергії за листопад 2007 р. у розмірі 350 кВ/г на суму 131,18 грн., за грудень 2007 у розмірі 431 кВт/г на суму 164,17 грн., за січень 2008 р. у розмірі 923 кВ/г на суму 364,77 грн., за травень 2009 у розмірі 773 кВт/г на суму 451,90 грн., за вересень 2009 р. у розмірі 4502 кВт/г на суму 2631,87 грн. Встановлення факту такого перевищення позивач підтверджує відповідними актами від 31.07.2008 р., від 05.05.2009 р., від 04.09.2009 р. про перевищення договірної величини обсягу споживання електричної енергії та довідкою про розрахунок заборгованості за перевищення договірної величини (а.с.24-29).

На підставі вказаних актів ВАТ «Крименерго» на адресу відповідача були виставлені рахунки - накладні з вимогою сплатити вартість перевищення договірної величини спожитої електроенергії за відповідні розрахункові періоди на загальну суму 3743,89 грн.

Відповідачем вказана заборгованість сплачена не була, що також стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10698,71 грн. визнав, вимоги щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та заборгованості за перевищення договірної величини обсягу споживання електричної енергії не визнав, просив суд у задоволенні позову у цієї частині відмовити, посилаючись на відсутність фінансування з державного бюджету. Судові витрати просив покласти на позивача.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 10698,71 грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, наявність заборгованості в цієї сумі відповідачем визнається, а тому підлягає задоволенню.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 10698,71 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за реактивну електричну енергію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми, що згідно довідки - розрахунку станом на день розгляду справи складає 117,77 грн. та інфляційні витрати, що згідно розрахунку складають 377,37 грн. (а.с.22-23).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 договору передбачена відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, визначених додатками № 4.1, 4.2 (порядок розрахунків). Споживач зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, враховуючи день фактичної сплати. Сума пені підлягає сплаті на підставі пред’явленого рахунку на поточний рахунок Постачальника.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 783,12 грн. за прострочення виконання останнім грошового зобов’язання щодо оплати за поставлений товар обґрунтована, підлягає задоволенню та визнається відповідачем.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини спожитої електроенергії суд зазначає наступне.

Згідно ст.3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 928 від 22.08.2002 р. (далі - Правила) визначено, що ці Правила регулюють відносини між споживачами і постачальниками електричної енергії.

Відповідно до п.3 Правил, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

У відповідності до п.5, 6 ст.26. Закону України «Про електроенергетику» (№575/97-ВР від 16.10.1997 р.), споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Згідно п.5.1 та 5.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 928 від 22.08.2002 р., постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється постачальником електричної енергії відповідно до режимів, передбачених договорами.

Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

Відповідно до п.7.26 Правил обсяги перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та/або рівня потужності протягом розрахункового періоду оплачуються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Перевищення договірних (граничних) величин визначається за оперативними документами споживача і електропередавальної організації та фіксується відповідним актом.

Пунктом 4.2.2 договору встановлено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, Споживач платить Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт/ч і більше.

Матеріали справи свідчать, що актами про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії зафіксовано перевищення договірних величин обсягу споживання електричної енергії (а.с.25-29). Отже суд приходить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішних справ України в АР Крим заборгованості за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 3743,89грн.

Довід відповідача про необґрунтованість нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та заборгованості за перевищення договірної величини обсягу споживання електричної енергії судом до уваги не приймається, оскільки договором № 324 на постачання електричної енергії та додаткові угоди до нього передбачають таке право позивача, як нарахування штрафних санкцій у разі не належного виконання своїх обов’язків відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 10698,71 грн., пеню в розмірі 783,12 грн., 3% річних 117,77 грн., інфляційні нарахування 377,37 грн., за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 3743,89 грн., а всього 15720,86 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити.

·          Стягнути з Євпаторійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішних справ України в АР Крим (АР Крим, м.Євпаторія, вул.Пушкіна, 3, р/р 35217007000036 ГУ ДК України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, ідентифікаційний код 08673566) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» в особі Євпаторійського району електричних мереж (АР Крим, м.Євпаторія, вул.Л.Українки, 4; р/р 260363451142 в ВАТ «Державний ощадний банк України» м.Сімферополь, МФО 324805, ЗКПО 00131400) заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 10698,71грн., пеню в розмірі 783,12 грн., 3% річних 117,77 грн., інфляційні нарахування 377,37 грн., суму за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 3743,89 грн., державне мито в розмірі 157,21 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

·          Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 20.09.2010 р.

Рішення направити:

·          Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим, АР Крим, м.Євпаторія, вул.Пушкіна, 3;

·          ВАТ «Крименерго» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6;

·          Євпаторійський район електричних мереж, м.Євпаторія, вул.Л.України, 4.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.