Рішення № 11514557, 30.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2010Справа №2-7/4399-2010

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Мирнівської сільської ради (97505, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Білова, 24 Б, ідентифікаційний код 30535068)

Про стягнення 63247,64 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Фляга А. А. – предст., дов. №2 від 04.01.2010р.

Від відповідача – не з’явився

Сутьспору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Мирнівської сільської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача 63247,64 грн., в тому числі суму основного боргу 60950,68 грн., 3% річних в розмірі 310,60 грн., пеню в сумі 1958,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов’язків за договором №943 від 15.01.2004 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, через що заборгованість Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Мирнівської сільської ради перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» за спожиту воду та відведені стоки за період з 01.04.2010р. по 31.07.2010р. складає 60950,68 грн. та в добровільному порядку до часу звернення до суду відповідачем не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1986,36 грн. та 3% річних у сумі 310,60 грн.

Відповідач у судове засідання двічі не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

15.01.2004 р. між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (правонаступником якого є позивач у справі, Водоканал) та Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Мирнівської сільської ради (Абонент) був укладений договір №943 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, пунктом 1 якого передбачено, що Водоканал приймає на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною водою при наявності води в джерелах в обсязі не більше встановленого ліміту, а також здійснювати водовідведення.

Відповідно до пункту 3.2 Договору остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання та водовідведення проводиться в триденний строк з дня отримання рахунку.

Рахунки вручаються нарочному Абонента у відділі доходів Водоканалу в строк з 01 по 05 число місяця, наступного за звітним (п. 3.5 Договору).

В пункті 19 Договору сторони передбачили, що це договір укладається строком до 15.01.2005 року, вступає в силу з дня його підписання та вважається щорічно, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви від однієї зі сторін про відмову від цього договору.

Сторони не представили суду доказів припинення дій вказаного договору або його розірвання, у той час як згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, суд вважає, що на момент розгляду справи договір продовжує діяти.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору позивачем надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, на оплату яких щомісяця виставлялись відповідні рахунки із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті. Так, за надані послуги за період з 01.04.2010 р. по 31.07.2010 р. позивачем були виставлені наступні рахунки:

-          рахунок №943 від 23.04.2010 р. на суму 15237,67 грн.;

-          рахунок №943 від 25.05.2010 р. на суму 15237,67 грн.;

-          рахунок №943 від 25.06.2010 р. на суму 15237,67 грн.;

-          рахунок №943 від 23.07.2010 р. на суму 15237,67 грн.;

          Отже, загальна сума наданих послуг складає 60950,68 грн.

Крім того, на підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення позивачем та відповідачем були складені та підписані акти виконаних робіт (а. с. 9-12).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, не представив суду доказів оплати заборгованості у розмірі 60950,68 грн. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обов’язків по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договором №943 від 15.01.2004 р., через що вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Мирнівської сільської ради заборгованості у сумі 60950,68 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.2. Договору Абонент повинен сплатити Водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за прострочення сплати за послуги за кожен день прострочення до погашення заборгованості..

Судом встановлено, що сума заявленої до відшкодування пені у розмірі 1986,36 грн. обчислена позивачем правомірно, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Мирнівської сільської ради 3% річних у розмірі 310,60 грн..

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних розрахована позивачем правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Мирнівської сільської ради (97505, с. Мирне, вул. Білова, 24 Б, ідентифікаційний код 30535068) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) заборгованість у розмірі 60950,68грн., 3% річних у сумі 310,60 грн., 1986,36 грн. пені, 632,48 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 04.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.