Рішення № 11514541, 09.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010Справа №2-19/3294-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», м.Київ

До відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ал’янс», АР Крим смт.Совєтське

Про розірвання мирової угоди та стягнення 391524,68 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Грищенко О.М. – представник, дов. б/н від 01.02.2010 р.

Від відповідача – Монастирський С.В. – представник, дов. б/н від 10.08.2010 р.

Суть спору: Позивач – ТОВ «Тридента Агро» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача СТОВ «Ал’янс», у якому просить розірвати мирову угоду б/н від 07.05.2009 р., укладену між ТОВ «Тридента Агро» та СТОВ «Ал’янс» та затверджену ухвалою господарського суду АР Крим від 18.05.2009 р. у справі № 2-19/2119-2009, стягнути з відповідача заборгованість у сумі 391524,68 грн., а також просить стягнути з відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем умов мирової угоди б/н від 07.05.2009 р., укладеної між ТОВ «Тридента Агро» та СТОВ «Ал’янс» та затвердженої ухвалою господарського суду АР Крим 18.05.2009 р. у справі № 2-19/2119-2009, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 391524,68 грн.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. На прохання суду представник позивача пояснив, що підставою для задоволення позову має бути невиконання відповідачем умов мирової угоди.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, згідно якого вважає вимоги позивача щодо стягнення 391524,68 грн. безпідставними, такими, що не враховують новації у відносинах між сторонами, позивачем, на думку відповідача, не дотримано вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, що вказує на відсутність спору між сторонами на час звернення ТОВ «Тридента Агро» з позовом до суду, у зв’язку з чим відповідач просить припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представника відповідача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.05.2009 р. по справі №2-19/2119-2009 р. припинено провадження по справі, у зв’язку із затвердженням мирової угоди б/н від 07.05.2009 р. між ТОВ «Тридента Агро» та СТОВ «Ал’янс» (а.с.26).

Пунктом 3 мирової угоди сторони домовились про те, що відповідач в строк до 27.07.2009р. перераховує на поточний рахунок Позивача суму основного боргу у розмірі 296220,25 грн., пеню, 3% річних, індекс інфляції, штраф та адвокатські витрати, загальний розмір яких складає 95304, 43 грн.

Позивач звернувся до суду із даним позовом, оскільки відповідач умови мирової угоди не виконує, заборгованість у сумі 391524,68 грн. не погашає.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на п.6 мирової угоди. Щодо заборгованості відповідача перед позивачем, відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 360469,57 грн. Однак, в правове обґрунтування своїх заперечень посилається на ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) та вважає що провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд вважає позовні вимогами обґрунтованими і підлягаючими задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року №1798-XII із змінами і доповненнями), згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі і є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, яка викладена у інформаційному листі ВХСУ від 09.04.2009 року №01-08/204.

Пунктом 3 мирової угоди передбачено обов’язок СТОВ «Ал’янс» в строк до 27.07.2009 р. перерахувати на поточний рахунок Позивача суму основного боргу у розмірі 296220,25 грн., пеню, 3% річних, індекс інфляції, штраф та адвокатські витрати, загальний розмір яких складає 95304, 43 грн. Отже, відповідач повинен був в цей термін розрахуватись із ТОВ «Тридента Агро».

Відповідно до пункту 6 мирової угоди встановлено, що у випадку не виконання СТОВ «Ал’янс» умов даної мирової угоди в передбачені строки, дана мирова угода припиняє свою дію.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави вимагати розірвання мирової угоди, оскільки зазначений термін сплинув. Чинним законодавством не передбачено розірвання будь-якої угоди по закінченню строку її дії, що не позбавляє сторони такої угоди вимагати виконання зобов’язань, що виникли з цієї угоди. Судом не вбачається правових підстав для розірвання мирової угоди б/н від 07.05.2009 р. між ТОВ «Тридента Агро» та СТОВ «Ал’янс», оскільки з вищенаведеного слідує, що вона припинила свою дію.

Така сама правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 5/117 від 27.04.2004 р.

Крім того суд зазначає, що позивач звертався до виконавчої служби з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню за затвердженою мировою угодою, однак постановою ВДВС Совєтського РУЮ АРК про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.11.2009 р. ТОВ «Тридента Агро» відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає приписам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.27).

Враховуючи викладене, судом не вбачається іншого способу захисту порушеного права позивача, окрім стягнення заборгованості з відповідача, оскільки виконати мирову угоду від 18.05.2009 р. іншим способом неможливо, у зв’язку з невідповідністю її вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» та припиненням строку її дії.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином не виконувалися приписи затвердженої судом мирової угоди.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями), зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 296220,25грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, наявність заборгованості в цієї сумі відповідачем визнається про що свідчить затверджена судом мирова угода, а тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми складає 1821,75 грн. та індекс інфляцій у сумі 19659,60 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Право продавця вимагати уплати відсотків за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару передбачено також ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 14590,04грн. за прострочення виконання останнім грошового зобов’язання та штрафу 44433,04 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносить оплату послуг адвоката, пов’язаних з розглядом справи. Отже витрати позивача на оплату послуг адвоката є судовими витратами, які розподіляються при вирішенні справи на загальних підставах, передбачених статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 296220,25грн., пені у розмірі 14590,04 грн., інфляційні збитки у розмірі 19659,60 грн. та 3% річних у розмірі 1821,75 грн., штраф у розмірі 44433,04 грн., адвокатські витрати у сумі 14800 грн.

На прохання суду представник позивача пояснив, що підставою для задоволення позову має бути невиконання відповідачем умов мирової угоди.

У процесі провадження по справі позивач просив вжити заходів забезпечення позову та накласти аршт на кошти відповідача у сумі 391524,6 грн. Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки у цьому судовому засіданні суд вирішив спір по суті.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити частково.

·          В частині позовних вимог щодо розірвання мирової угоди б/н від 07.05.2009 р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ал’янс» та затвердженої ухвалою господарського суду АР Крим по справі №2-19/2119-2009 від 18.05.2009 р. відмовити.

·          Стягнути з Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Ал’янс» (АР Крим, Совєтський район, смт.Совєтське, вул.Чорноморська, 17; п/р 260019020 в КРД Райффайзен банк Аваль), м.Сімферополь, МФО 324021, ідентифікаційний код 32672606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (м.Київ, вул.Ямська, 28а; п/р 26001007100067 у ВАТ «Піреус банк МКБ» у м.Києві, МФО 300658, ідентифікаційний код 25591321) заборгованість у розмірі 391524,68 грн., державне мито у розмірі 3915,52 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

·          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (м.Київ, вул.Ямська, 28а; п/р 26001007100067 у ВАТ «Піреус банк МКБ» у м.Києві, МФО 300658, ідентифікаційний код 25591321) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) надмірно сплаченого державного мита 9184,48 грн.

·          Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 14.09.2010 р.

Рішення направити:

·          ТОВ «Тридента Агро»,03038, м.Київ, вул.Ямська, 28-А;

·          СТОВ «Альянс», 97200, смт.Совєтське, вул.Чорноморська, 17

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.