Рішення № 11514536, 29.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2010Справа №2-24/4034-2010 29 вересня 2010 року м. Сімферополь Справа №5002-24/4034-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" (97150, АР Крим, Нижньогірського району, с. Кісточківка, вул. Паркова, 1, ідентифікаційний код 00413096)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" ( 97100, АР Крим, смт Нижньогірське, вул. Победи, 1-а, ідентифікаційний код 33108459)

про стягнення 738 141,23 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Корнієнко В.М.- голова правління, посвідчення № 521 від 06.04.2007р., Андруцька О.В. - представник, довіреність № б/н від 18.08.2010р., паспорт серія НОМЕР_1 від 28.04.1999р., Хребтова І.А. - представник, довіреність № б/н від 19.07.2010р., паспорт.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство "Радгосп "Весна" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" суми заборгованості у розмірі 738 141,23 грн., у тому числі : суму основного боргу у розмірі 576508,00 грн., грошових коштів за період з 14.03.2009р. по 31.07.2010р. у розмірі : 3% річних у розмірі 30676,60 грн., індексу споживчих цін (інфляції) у сумі 68849,26 грн., пені за прострочку платежу у сумі 62107.37 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статтей 526,625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174,175,179,193 Господарського кодексу України та мотивовані порушенням відповідачем умов договору купівлі - продажу № 51 від 01 червня 2008 року, а саме зобовязання з повної оплати переданого позивачем за видатковими накладними товару, на підставі чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" виникла заборгованість у розмірі 576508,00 грн.

Таким чином, вважаючи, що право позивача порушено Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля", позивач, посилаючись на норми чинного законодавства та умови договору купівлі - продажу № 51 від 01 червня 2008 року, просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також пеню, три відсотки річних та індекс інфляції у примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 серпня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Позивачем було представлено суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" на користь Відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" загальну суму заборгованості у розмірі 747923,49 грн., у тому числі : суму основного боргу у розмірі 576508,00 грн., грошових коштів з період з 14.03.09р. по 31.08.2010р. у розмірі 3 % річних у сумі 32146,55 грн., індексу споживчих цін (інфляції) у сумі 68849,26 грн., пені за прострочку платежу у розмірі 70419,68 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом встановлено, що підставою для збільшення позовних вимог стало збільшення періоду нарахування трьох відсотків річних та пені, тобто перерахування трьох відсотків річних та пені станом на 31.08.2010р.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

Також позивач заявою від 31.08.2010 р. збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" на користь Відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" загальну суму заборгованості у розмірі 775 562,019 грн., у тому числі : суму основного боргу у розмірі 576 508,00 грн., грошових коштів з період з 14.03.09р. по 31.08.2010р. у розмірі 3 % річних у сумі 32 173,24 грн., індексу споживчих цін (інфляції) у сумі 69 093,25 грн., пені за прострочку платежу у розмірі 97 787,52 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування вказаного посилається на те, що оскільки відповідач не виконав грошового зобовязання за договором, позивач має право вимагати сплати 3% річних і індексу інфляції за період з 29.04.2009 р. по 31.08.2010 р.

Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що він підтверджує наявність заборгованості по розрахункам перед позивачем у розмірі 576508,00 грн. Однака вказує на той факт, що строк дії договору №51 від 01.06.2008 р. сплинув 31.12.2008 р. Таким чином, вважає, що сума основного боргу за вказаним договором складає 493573,00 грн., тобто за мінусом 82935,00 грн. - суми боргу, що виникла в 2009 р., після закінчення строку дії вказаного договору. Таким чином, позивач вважає, що позивачем невірно визначена сума основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції і 3% річних від простроченої суми за весь час прострочки і пеня. На підставі вказаного позивач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його вимог в частині, що перевищує суму основного боргу за договором у розмірі 493573,00 грн.

Позивач проти відзиву на позов заперечував по мотивам, викладеним у запереченнях на відзив на позов. Також представив пояснення щодо розрахунку пені, 3% річних та індексу інфляції в звязку з частковим погашенням суми боргу.

Також позивачем було надано заяву від 28.09.2010 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в банках відповідача у розмірі 775562,01 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 29.09.2010 р. у задоволенні вказаної заяви було відмовлено в звязку з її необґрунтованістю.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 27.09.2010 р. просить суд справу слуханням відкласти в звязку із знаходженням представника у відрядженні.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не обґрунтовано, чим не явка його представника перешкоджає розгляду справи по суті. До того ж, відповідач мав можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника або надіслати необхідні для розгляду справи документи до суду поштою. Також необхідно вказати на те, що строк розгляду даної справи, у відповідності ст. 69 ГПК України, спливає 04.10.2010 р., тобто суд позбавлений можливості ще раз відкласти розгляд справи.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.06.2008 р. між відповідачем по справі ( Покупець ) та позивачем по справі (Постачальник ) був укладений договір №51.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник зобовязався передати у власність покупця яблука ( Товар ), а покупець зобовязався прийняти даний товар та сплатити за нього грошову суму, на умовах даного договору.

Відповідно до глави 2 вказаного договору ціна за товар складає 1 грн. з врахуванням ПДВ за один кілограм.

Оплата за отриманий товар проводиться з відстрочкою платежу 190 календарних днів, з дати отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору датою приймання товару вважається дата отримання товару на склад покупця.

Відповідно до п. п. 4.2.1 вказаного договору покупець зобовязався прийняти продукцію і сплатити за неї певну грошову суму у розмірі і у строки, встановлені в п. 2.2 вказаного договору.

Відповідно до п. 8.7 вказаного договору строк дії договору встановлено до 31.12.2008 р.

У виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено на користь від подача обумовлений договором товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №16 від 04.09.2008 р., №17 від 05.09.2007 р., №19 від 06.09.2007 р., №20 від 09.09.2007 р., №22 від 10.09.2007 р., №24 від 11 09.2008 р., №25 від 12.09.2007 р., №26 від 13.09.2007 р., №35 від 22.09.2008 р., №37 від 23.09.2008 р., №38 від 24.09.2008 р., №39 від 25.09.2008 р., №40 від 26.09.2008 р., №41 від 27.09.2008 р., №42 від 29.09.2008 р., №43 від 30.09.2008 р., №44 від 01.10.2008 р., №46 від 02.10.2008 р., №47 від 03.10.2008 р., №48 від 04.10.2008 р., №51 від 06.10.2008 р., №52 від 08.10.2008 р., №55 від 09.10.2008 р., №56 від 10.10.2008 р., №57 від 10.10.2008 р., №58 від 11.10.2008 р., №61 від 13.10.2008 р., №№64 від 14.10.2008 р., №67 від 20.10.2008 р., №70 від 20.10.2008 р., №71 від 21.10.2008 р., №72 від 25.10.2008 р., №76 від 30.10.2008 р., №78 від 07.11.2008 р., №89 від 15.11.2008 р., №90 вд 20.11.2008 р., №97 від 24.11.2008 р., № 98 від 30.11.2008 р., №103 від 10.12.2008 р., №104 від 20.12.2008 р. ( т. 1, а. с. 34 73 ).

Як вже вказувалося вище, договір №51 був укладений строком до 31.12.2008 року.

Судом встановлено, що в грудні 2008 р. між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про продовження строку дії Договору до 01.07.2009 р., що підтверджується листом № 481 від 15.12.2008 р., зареєстрованим у книзі реєстрації вихідних документів, у якому позивач дав згоду на продовження терміну дії Договору та поставку Товару відповідачу у першому півріччі 2009 року.

В звязку з вказаним позивач здійснив в 1 ому півріччі 2009 р. поставку товару на користь відповідача на загальну суму 82 935 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 06 від 29.01.2009р., № 07 від 06.02.2009р., № 08 від 10.02.2009 р., № 249 від 23.03.2009 р. ( т. 1, а. с. 74 77 ).

Факт поставки позивачем та отримання вказаного товару відповідачем у вищевказаних обсягах підтверджується також довіреностями, наданими відповідачем ( т. 2, а. с. 27 43 ).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Судом встановлено, що відповідач лише частково сплатив отриманий за вищевказаними накладними товар у розмірі 800762,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 28.08.2009 р. та від 08.10.2009 р. ( т. 1, 32 33 ).

При таких обставинах, розмір заборгованості за поставлений товар складає 576508,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив наявність заборгованості у розмірі 576508,00 грн., однак вказує на той факт, що строк дії договору №51 від 01.06.2008 р. сплинув 31.12.2008 р. Таким чином, вважає, що сума основного боргу за вказаним договором складає 493573,00 грн., тобто за мінусом 82935,00 грн. - суми боргу, що виникла в 2009 р., після закінчення строку дії вказаного договору.

Суд не може погодитися з вказаним в звязку з наступним.

Відповідно до п. 8.2 договору №51 від 01.06.2008 р. сторони дійшли згоди про те, що вся зміни і доповнення до вказаного договору можуть бути внесені тільки за згодою і спорів, що виникли при виконанні договору або в звязку з ним, шляхом взаємної домовленості.

Як вже вказувалося вище, в грудні 2008 р. між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про продовження строку дії Договору до 01.07.2009 р., що підтверджується листом № 481 від 15.12.2008 р. ( т. 1, а. с. 138 ), зареєстрованим у книзі реєстрації вихідних документів, у якому позивач дав згоду на продовження терміну дії Договору та поставку товару відповідачу у першому півріччі 2009 року.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним порядком укладання господарських договорів, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, як вказувалося вище, сторони дійшли згоди не про укладання нового договору, а лише про продовження строку дії раніше укладеного Договору №51 від 01.06.2008 р.

За загальним правилом, встановленим ст. 188 ГК, зміна та розірвання господарських договорів у односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Виходячи з цього, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Оскільки після закінчення строку договору № 51 від 01.06.2008 року, сторони продовжили правовідносини на підставі домовленості, за умовами якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 82935 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 06 від 29.01.2009р., № 07 від 06.02.2009р., № 08 від 10.02.2009 р., № 249 від 23.03.2009 р., а відповідачем товар було прийнято відповідно до підпису уповноважених осіб у вищевказаних видаткових накладних та довіреностях, наданих відповідачем ( т. 2, а. с. 27 43 ), то це свідчить про згоду відповідача на продовження строку дії Договору та існування між сторонами договірних відносин, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У виставлених рахунках на оплату за отримані яблука, які виписувались до видаткових накладних ( т. 1, а. с. 143 150, т. 2 а. с. 1 -26 ), за перший квартал 2009 р., вказано, що операцію здійснено відповідно до договору №51. Доказів того, що між сторонами по справі укладалися інші договори, окрім договору №51, сторонами суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, проведеного сторонами станом на 25.03.2009 ( т. 1, а. с. 30 -31 ), розмір кредиторської заборгованості складає 1377 270,00 грн. До акту звірки було включено 82 935,00 грн., та перелічені видаткові накладні за перший квартал 2009 року ( №№ 06, 07, 08, 249 ).

Вказаний акт звірки був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками.

Як вже вказувалося вище, відповідачем 28.08.2009 р. було сплачено 400762,00 грн., а 08.10.2009 р. - 400000,00 грн., тобто, станом на 04.08.2010 р. за відповідачем значиться заборгованість за договором №51 у розмірі 576508,00 грн.

Відповідач у відповіді на претензію позивача, надіслав лист №100 від 15.07.2010 р. ( т. 1, а. с. 29 ), яким підтвердив саме цю суму заборгованості. Тобто, відповідач не тільки погодився з основною сумою боргу, а й підтвердив, що ця сума виникла за Договором №51 від 01.06.08 р., тобто письмово підтвердив існування між сторонами договірних відносин у 2009 р., що свідчить про виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України.

Тому суд, твердження відповідача відносно того, що сума основного боргу за договором №51 складає 493 573,00 грн., вважає безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи.

Доказів того, що вказана сума була сплачена, відповідач суду, всупереч вимогам ст. ст. 33, 38 ГПК України, не надав.

Суд вважає цю суму обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача грошових коштів з період з 14.03.09р. по 31.08.2010р. у розмірі 3 % річних у сумі 32 173,24 грн., індексу споживчих цін (інфляції) у сумі 69 093,25 грн., пені за прострочку платежу у розмірі 97 787,52 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 вказаного договору №51 сторони дійшли згоди про те, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання сторонами зобовязань по даному договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд з ним погодився та вважає, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання за період з 14.03.2009 р. по 27.12.2009 р. складає 97787,52 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивач розрахунок інфляційних втрат, суд з ним погодився та вважає, що розмір інфляційних втрат за період з 14.03.2009 р. по 30.06.2010 р. складає 69093,25 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та вважає, що розмір 3% річних за період з 14.03.2009 р. по 31.08.2010 р. складає 32173,24 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторонам, що повний текст рішення буде складено 04.10.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля", 97100, АР Крим, смт Нижньогірське, вул. Победи, 1-а, ( р/р 26005002676000 в ЗАТ «Донгорбанк», м. Донецьк, МФО 334970, ідентифікаційний код 33108459) на користь відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна", 97150, АР Крим, Нижньогірського району, с. Кісточківка, вул. Паркова, 1, ( р/р 260063319 в КРД АППБ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 314021, ідентифікаційний код 00413096 ) заборгованість за основним боргом у розмірі 576 508,00 грн., пеню у розмірі 97787,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 69 093,25 грн., 3% річних у розмірі 32 173,24 грн., державне мито у розмірі 7755,62 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.