Рішення № 11497593, 29.09.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року                                                            Справа №02/1737

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О. В.,

за участю представників: позивача: не з’явився, відповідача: не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Придніпров’є»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АгроСоюз-РП»

про стягнення 72368 грн. 55 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 72368 грн. 55 коп., в тому числі 27224 грн. основної заборгованості за поставлений відповідачу товар (макуха соняшникова) відповідно до договору купівлі-продажу № 50 від 06.05.2010 року, 42946 грн. 50 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 2198 грн. 05 коп. пені.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2010 позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов у заявленій сумі.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у суду є докази отримання представником відповідача ухвал суду від 02.09.2010 та від 16.09.2010 за адресою, вказаною у позовній заяві. Відповідач не надіслав до суду відзив на позовну заяву, не направив свого представника у судове засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, на підставі статті 75 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.

          06 травня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Придніпров’є»(Продавець за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Компанія «Агросоюз-РП»(Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір купівлі-продажу № 50, за умовами якого продавець зобов’язався поставити та передати у власність Покупця товар (макуху соняшникову), а Покупець зобов’язався прийняти товар та сплати його вартість в порядку та в строки, передбачені договором та додатком до даного Договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно пункту 2 договору поставка товару здійснюється партіями, яка оговорюється в Додатку до Договору.

В пунктах 4, 5.1. договору встановлено, що кількість та якість товару, або його окремих партій встановлюється в Додатку до договору, і остаточно фіксується у накладних; факт поставки та передачі товару продавцем покупцю оформляється накладною на товар.

Додатком № 1 від 06.05.2010 до Договору купівлі-продажу № 50 від 06.05.2010 сторони визначили кількість, ціну, загальну вартість партії товару поставленого відповідачу.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що договір купівлі продажу та додаток до нього відповідають вимогам чинного законодавства, договір містить в собі всі істотні умови, встановлені для договорів даного виду.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар –макуху соняшникову в кількості 38,89 тонн по обумовленій у додатку ціні на загальну суму 62224 грн., а представник відповідача по довіреності ЯПО № 672378/88 від 11.05.2010 прийняв його, про що сторони підписали видаткову накладну № РН-0000397 від 11.05.2010 року. Той факт, що за видатковою накладною отримано товар у кількості більшій, ніж вказано у Додатку до договору, не має значення для даної справи, оскільки відповідач не заперечив проти отримання такої кількості товару, не відмовився від прийняття і не повернув надлишкову кількість товару позивачу, при оплаті відповідач посилався на рахунок-фактуру № 159 від 12.05.2010, у якому зазначено договір 3 50 від 06.05.2010. Тобто, відповідач прийняв товар без заперечень, тому він вважається прийнятим відповідно до договору № 50 від 06.05.2010.

Згідно пункту 3.3 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений в договорі, протягом одного банківського дня з дати поставки товару згідно прийнятої ваги.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач розрахувався із позивачем частково, перерахувавши на рахунок позивача кошти в сумі 35000 грн. із посиланням на рахунок –фактуру № 159 від 12.05.2010. Залишок боргу відповідача станом на день подання позовної заяви складав 27224 грн.

Позивачем у судовому засіданні подано виписки із банківського рахунку та підтверджено, що після подання позовної заяви до господарського суду, відповідач сплатив частину основного боргу за договором в сумі 9 000 грн., в тому числі: 07.09.2010 відповідачем перераховано 2 000 грн., 08.09.2010 –2 000 грн., 09.09.2010 –2 000 грн., 10.09.2010 –1 000 грн.. 13.09.2010 –2 000 грн. З огляду на викладене, в частині вимоги про стягнення 9000 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині позовної вимоги.

Залишок боргу ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП»перед позивачем станом на день прийняття рішення складає 18224 грн.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із умови пункту 3.3. договору та із дати отримання відповідачем товару (дата видаткової накладної), відповідач повинен був розрахуватися із позивачем за отриманий товар не пізніше 12.05.2010.

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовано відповідачем, останній не виконав свої зобов’язання за договором, не перерахував позивачу кошти в установлений договором строк.

          Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18224 грн. боргу є законною та обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, вона не спростована і не заперечена відповідачем, отже, підлягає задоволенню.

          Вимога позивача про стягнення з відповідача 42946 грн. 50 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В пункті 7.4. договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати за товар, покупець сплачує продавцеві проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України, у розмірі 1% за кожен день прострочення.

Суд вважає правомірною та такою, що підлягає до задоволення, вимогу позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 13.05.2010 по 30.08.2010 в сумі 42946 грн. 50 коп. з огляду на наступне.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 536 ЦК України зазначено про обов’язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами та вказано про те, що розмір процентів встановлюється договором, однак, не вказаний максимальний чи орієнтовний розмір процентів, тому зазначений у договорі розмір процентів є належним до сплати покупцем у разі нездійснення розрахунку в установлений договором строк. Однак, розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами виконаний не вірно. В результаті перерахунку належної до сплати суми процентів суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 42946 грн. 40 коп.

Згідно пункту 7.2. договору у разі несвоєчасної оплати за товар покупець зобов’язався сплатити продавцеві пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня сплачується продавцем за весь строк прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до пункту 7.2 договору з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня за порушення грошового зобов’язання, однак, в розрахунку пені позивачем допущено помилки і в результаті перерахунку сум суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 2 197 грн. 98 коп. за період з 13.05.2010 по 30.08.2010.

Виходячи із того, що частина боргу була погашена відповідачем після подання позову, з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, на підставі ст. 49 ГПК України, понесені останнім судові витрати в сплачених сумах –723 грн. 70 коп. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись пунктом 1-1- статті 80, статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 9000 грн. боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Компанія «Агросоюз-РП»(19511, Черкаська область, Городищенський р-н, с. Мліїв, вул. Леніна, 245 ідентифікаційний код 35013940) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Придніпров’є»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім.. газети «Правда»105/7, ідентифікаційний код 34432823) борг в сумі 18224 грн., 42946 грн. 40 коп. процентів, 2197 грн. 98 коп. пені, 723 грн. 68 коп. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                         А.Д.Пащенко

          Рішення підписане суддею 01.10.2010.