Рішення № 11497565, 16.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2010 р.Справа № 15/66-1030 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" вул. Ямська, 32, м. Київ 38, 03038

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Конкурент", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область

про стягнення 1.055.150,00 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача:           представник Троян Ростислав Феліксович –довіреність № 34 від 02.11.09р.;

відповідача :          не з'явився.

Суть справи:

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України", вул. Ямська, 32, м. Київ, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Конкурент", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, про стягнення 1.055.150,00 грн. заборгованості.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 18.06.2010р, 07.07.2010р. та 04.08.2010р. матеріалів не подав, від проведення звірки розрахунків ухилився, повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" вул. Ямська, 32, м. Київ 38, є юридичною особою, що підтверджується довідкою АБ № 001825 від 12.06.2008р. відділу статистики у Печерському районі головного управління статистики у м. Києві та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" вул. Ямська, 32, м. Київ 38 (Поклажодавець) та Приватним агропромисловим підприємством "Конкурент", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, (Зберігач), 15.10.2009 року укладено договір про надання послуг зі зберігання насіння № С-85, відповідно до якого зЗберігач надає Поклажодавцю послуги зі зберігання насіння відповідно до актів приймання-передачі насіння (далі насіння), а Поклажодавець приймає послуги відповідно до умов вказаних у даному договорі (п. 1.1 Договору).

Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.2. п. 2.1. розділу 2 договору № С-85 від 15.10.2009р. Поклажодавець зобов'язувався передати насіння Зберігачу на зберігання та направити представника для прийому насіння з належно оформленою довіреністю. Зберігач, у свою чергу, зобов'язався зокрема прийняти насіння надане Поклажодавцем на зберігання і повернути його Поклажодавцеві у схоронності; надати Поклажодавцю складську квитанцію та акт приймання-передачі; місце зберігання: Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Нова Могильниця; забезпечити зберігання насіння згідно ДСТУ 2240-93; забезпечити представникам Поклажодавця безперешкодний доступ для отримання насіння (п. 2.2. Договору).

У відповідності до п. 7.1. розділу 7 договору сторони визначили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3 (три) роки, а в частині виконання Зберігачем зобов’язань зі зберігання насіння –до моменту повного виконання зобов’язань. У разі не надходження листа від однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення або залишку насіння на зберіганні, термін дії договору вважається таким, що продовжується на невизначений строк (п. 7.5 Договору).

Позивач на виконання взятих зобов’язань по вищезазначеному договору передав, а відповідач прийняв 15.10.2009р. згідно акту № 1 приймання-передачі насіння до договору про надання послуг по зберіганню насіння від 15.10.2009р. № С-85 пшеницю першої репродукції сорту "Елегія Миронівська", у кількості 190 т по ціні 2.600 грн./т. з урахуванням ПДВ, загальною вартістю 494.000 грн., та згідно акту № 2 приймання-передачі насіння до договору про надання послуг по зберіганню насіння від 15.10.2009р. № С-85 ячмінь першої репродукції сорту "Геліос", у кількості 261 т по ціні 2.150 грн./т. з урахуванням ПДВ, загальною вартістю 561.150 грн., які підписані представниками сторін без заперечень.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання зберігання, згідно якого, в силу ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.04.2010 року позивачем було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (насіння), які є його власністю і знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача, за результатами якої складено інвентаризаційний опис № 1 на 15.04.2010р., в якому зазначається, зокрема, що на момент проведення перевірки на відповідальному зберіганні за даними бухгалтерського обліку повинно знаходитися насіння ярої пшениці "Струна Миронівська" 1 репродукції в кількості 150 тонн; насіння ярої пшениці "Елегія Миронівська" 1 репродукції в кількості 190 тонн та насіння ячменю "Геліос" 1 репродукції в кількості 461 тонн, однак, при проведенні інвентаризаційного опису зазначеного насіння у відповідача не виявлено.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № С-85 від 15.10.2009р., позивачем 28.04.2010р. направлено на адресу Приватного агропромислового підприємства "Конкурент", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, вимогу № 138-2/10-14/36 про повернення в семиденний термін насіння ярої пшениці першої репродукції сорту "Елегія Миронівська", у кількості 190 тонн, вартістю 494.000 грн. та насіння ячменю першої репродукції сорту "Геліос", у кількості 261 тонн, вартістю 561.000 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 1. ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. (ч. 1 ст. 951 ЦК України).

У разі втрати (нестачі) або пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використаним за первісним призначенням –у розмірі його повної вартості (п. 6.2.1. договору).

Згідно п. 6.3. договору, вартість насіння відшкодовується виходячи із цін, які вказані в акті прийому-передачі насіння.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів належного виконання своїх зобов’язань перед позивачем по договору № С-85 від 15.10.2009р., суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" вул. Ямська, 32, м. Київ 38, щодо стягнення з Приватного агропромислового підприємства "Конкурент", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область 1.055.150 грн. заборгованості обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Конкурент", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 31877214 на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" вул. Ямська, 32, м. Київ 38, код 30518866 – 494.000 грн. вартості насіння пшениці першої репродукції сорту "Елегія Миронівська" в кількості 190 тонн, 561.000 грн. вартості насіння ячменю першої репродукції сорту "Геліос" в кількості 261 тонн, 10.551,50 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя