Рішення № 11497564, 29.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2010 р.Справа № 11/48-877 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", проспект Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160 (адреса представника Позивача вул. Келецька,53, кімната 401, м. Вінниця, 21027).

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів-Агробізнес", с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область, 47241.

За участю представників сторін

Позивача: Гоц Н.О. - представник;

Відповідача: Сідий С.В. –представник.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", проспект Возз'єднання, 15, м. Київ звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів-Агробізнес", с. Вірлів Зборівського району Тернопільської області про стягнення 5105,50 грн., з яких 2055,50грн. –заборгованості за поставлений товар, 419,17 грн. пені, 765,83 грн. штрафу, 2 345,29 грн. річних, 231,72 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомляє про сплату ним суми основного боргу 2055,50 грн. за одержані засоби захисту рослин, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 15% від ціни позову визнає частково в сумі 533,33 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивач неправомірно визначив розмір в 0,2% та 0,4% від несплаченої вартості товару за кожен календарний день. В даному випадку позивач повинен був визначити 0,2% та 0,4% від несплаченої вартості товару, тобто відповідно до ст..625 ЦК України сума нарахованих процентів річних становить 8,29 грн.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено належні їм права та обов’язки, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

23 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зборів-Агробізнес" був укладений договір поставки № Ап-18-0001, відповідно до умов якого продавець (ТОВ "Хімагромаркетинг") зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець (ТОВ "Зборів-Агробізнес") зобов’язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин: фітолекарь на загальну суму 5 105,50 грн.

Відповідно до розділу 2 договору покупець зобов’язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки: не пізніше 25 червня 2009р. –1 531,65 грн.; не пізніше 20 серпня 2009р. –3 573,50 грн., всього –5 105,50 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Хімагромаркетинг" по видатковій накладній № Ап-18-0002 від 08 липня 2009р. поставило, а ТОВ "Зборів-Агробізнес" одержало засоби захисту рослин –фіто лікар каністра 5л на загальну суму 5 105,50 грн.

За одержані засоби захисту рослин покупець ТОВ "Зборів-Агробізнес" розрахувався частково, сплативши 08.07.2009р. 1550,00 грн. та 11.01.2010р. –1500,00 грн., що підтверджується виписками банківської установи.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 055,50 грн.

В судовому засіданні відповідач повідомив суд про сплату ним 2055,50 грн. за засоби захисту рослин, сплачених платіжним дорученням № 39 від 19.05.2010р. та представник позивача подала письмове клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.

Приймаючи до уваги, що спір в частині стягнення суми заборгованості в сумі 2055,50 грн. врегульовано самими сторонами шляхом перерахування відповідачем суми боргу, на підставі ст..80 п.1.1. Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 2055,50 грн. заборгованості в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Згідно п.5.2. договору № Ап-18-0001 від 23.06.2009р. покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Враховуючи наведене, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню в розмірі 419 грн. 17 коп. за період з 21.08.209р. по 05.05.2010р.

Згідно п.5.4. договору у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених розділом 2 договору, більше ніж 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п’ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Приймаючи до уваги, що ТОВ "Зборів-Агробізнес" допущено прострочення оплати вартості засобів захисту рослин більше ніж 30 днів, позивачем нараховано до сплати відповідачу штраф в розмірі 765,83 грн., що підтверджується розрахунком нарахованих штрафних санкцій.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки, яка обчислюється за правилами ст. 549 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 549 Кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов‘язання позивач нарахував відповідачу 231 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань за період з вересня 2009 року по березень 2010 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 16.05.2006 р. у справі №10/557-26/155).

У відповідності до ст..612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в п.5.5. договору поставки від 23.06.209р. сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 0,2 відсотків від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен був сплачений покупцем та 0,4 відсотків від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1. договору вважається, що продавцем пред’явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов’язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, за період з 21.08.2009р. по 05.05.2010р. відповідачу нараховано до сплати 2 345,29 грн. річних відповідно до п.5.5. договору.

Частина 4 статті 14 Цивільного кодексу України визначає, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

З наведеного випливає, що сплата трьох відсотків річних та інфляційних витрат є похідними обов`язками, що виникають внаслідок порушення загального порядку виконання цивільно-правових зобов`язань.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорі поставки № Ап-18-0001 від 23.06.2009р. в п.5.5. сторони встановили інший розмір процентів, ніж передбачений ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а саме в розмірі 0,2 відсотків від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен був сплачений покупцем та 0,4 відсотків від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Згідно ст..627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст..6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, стаття 625 ЦК України передбачає встановлення договором або законом саме іншого розміру процентів, однак прямо зазначає про зобов’язання боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та річних за весь час прострочення, а не за кожний календарний день.

Відповідно до здійсненого господарським судом розрахунку річних відповідно до ст..625 ЦК України в розмірах, встановлених сторонами в договорі, розмір 0,2% річних за період з 21.08.2009р. по 18.11.2009р. за весь час прострочення становить 1,75 грн.; розмір 0,4% річних за період з 19.11.2009р. по 11.01.2010р. за весь час прострочення становить 2,10 грн.; розмір 0,4% річних за період з 12.01.2010р. по 05.05.2010р. за весь час прострочення становить 2,57 грн. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів річних відповідно до ст..625 ЦК України та п.5.5. договору складає 6,42 грн.

Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення 419 грн. 17 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань; 765 грн. 83 коп. штрафу; 6 грн. 42 коп. річних та 231 грн. 72 коп. інфляційних витрат.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,80 п.1.1.,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборів-Агробізнес", с. Вірлів, Зборівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 32147193 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", проспект Возз'єднання, 15, м. Київ, ідентифікаційний код 30262667 –419 грн. 17 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань; 765 грн. 83 коп. штрафу; 6 грн. 42 коп. річних; 231 грн. 72 коп. інфляційних витрат; 60 грн. 99 коп. в повернення сплаченого державного мита та 141 грн. 12 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 2 055 грн. 50 коп. заборгованості за одержані засоби захисту рослин провадження у справі припинити.

4. Врешті частині позову в позові відмовити.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Суддя