Рішення № 11497504, 30.09.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.10           Справа № 16/116-10.

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія», м.Суми

про стягнення 1899,91 грн.

СУДДЯ                    Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Андрієнко Н.О., довіреність від 15.04.2010р. №» 10-19/17-Д/71

Від відповідача: не з‘явився

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь двократну вартість різниці фактично спожитої електроенергії і договірної величини в сумі 1899,91 грн. відповідно до договору № 923 від 08.10.2004р. про постачання електричної енергії, а також стягнути судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач відзив на позов не подав, в дане судове засідання не з'явився.

Ухвала суду про порушення провадження по справі № 16/116-10, що направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена в договорі про постачання електроенергії та довідці № 1190 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ,повернута до суду відділення поштового зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться».

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній», «за зазначеною адресою не знаходиться», вважаються належними доказами виконання господарським судом обов‘язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Відповідач причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору про постачання електричної енергії № 923 від 08.10.2004р., укладеного між позивачем та відповідачем, позивач( постачальник) зобов’язувався постачати електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач (споживач) зобов’язувався оплачувати позивачу (постачальнику) вартість та здійснювати інші платежі згодімо з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно до п.2.2.3 зазначеного договору відповідач повинен оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов додатку № 4 до договору. Відповідно до п.1 додатку № 4 до договору розрахунковим вважається період з 08 числа місяця до такого ж числа наступного місяця, а п.2 додатку № 4 до договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.

Крім того, п. 4.2.2 договору, ст. 26 Закону України « Про електроенергетику» , п.7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002р. передбачається, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу були доведені договірні величини споживання електроенергії: на листопад 2009р у кількості 4,2 тис. кВт.год., на лютий 2010 р. кількості 5,9 тис.кВт.год., на травень 2010р. у кількості 4,8 тис.кВт.год. Фактично відповідач спожив електроенергії: у листопаді 2009р. – 5,78 тис. кВт.год.; у лютому 2010р. – 6,88 тис.кВт.год.; у травні 2010р.- 5,3 тис.кВт.год., що підтверджується його звітами про кількість використаної електроенергії у листопаді, у лютому , у травні 2010р. та рахунками до оплати.

Згідно до п.5.2 вищезазначеного договору , договірна величина споживання електричної енергії коригується позивачем (постачальником) протягом поточного розрахункового періоду при письмовому зверненні відповідача (споживача), в разі відсутності, на момент звернення боргу за минулий розрахунковий період, здійснення сплати планового платежу в розмірі 80% від заявленого обсягу електроенергії протягом першої половини розрахункового періоду ( п.2 додатку 4 до цього договору), а також дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, звернення від відповідача для корегування договірної величини споживання до кінця розрахункового періоду тобто до 08 числа включно не надходило, у зв’язку з цим відповідачу не було проведено корегування договірної величини у листопаді 2009р. на 1,58 тис.кВт.год., у лютому 2010р. – на 0,98 тис.кВт.год.; у травні 2010р. – на 0,54 тис.кВт.год.

На підставі ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживач повинен сплачувати енергопостачальному підприємству електричну енергію, використану понад встановлені ліміти за розрахунковий період у двократному розмірі.

В зв’язку з порушенням відповідачем вищезазначених законодавчих актів та умов договору відповідач повинен сплатити за спожиту електроенергію понад встановлені ліміти за листопад 2009р. – 931,57 грн., за лютий 2010р. – 617,99 грн., за травень 2010р. – 350,35 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за двократну вартість різниці фактично спожитої електроенергії і договірної величини становить 1899,91 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідачем доказів сплати 1899,91 грн. боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача не подано, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Промислвоо-торгівельна компанія» ( 40000, м.Суми, пл.Незалежності,1,к.1406, код 32778814) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» ( 40024, м.Суми, вул. Прокоф'єва,9, код 24000329, на рахунок № 260363010416 в Сумському облуправлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 337568) 1899,91 грн. – двократну вартісмть різниці фактично спожитої і договірної величини , 102 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                     В.М.Моїсеєнко В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення. Повний текст рішення підписано 01.10.2010р. Суддя