Рішення № 11497477, 24.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2010 р. Справа № 15/26

          За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА"

до відповідача Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету

про скасування рішення адмінколегії Рівненського обласного відділення Антимонопольного комітету України

та зустрічним позовом Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА"

про стягнення 7000 грн. штрафу

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник Удовиченко С.В. дов. в справі; Шиляєв С.Л. - керівник

Від відповідача : представник Федоров О.В. дов. в справі

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" звернувся до господарського суду з позовом до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідно з яким просить суд скасувати рішення адмінколегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.12.2009 р. № 70 у справі № 05-03/28-09. В позовній заяві позовні вимоги обгрунтовує тим, що Товариство не може бути визнано таким, що займало монопольне (домінуюче) становище, так як наявні факти посилання (використання) дати моніторингу, проводився набагато пізніше, ніж межі періоду, за яким прийнято Рішення. Твердження Рівненського відділення не відповідають дійсності та є безпідставні.Відсутні факти різкого порушення рівноваги попиту та пропозиції. Відсутні факти виникнення ринкової влади в період, що оскаржується. Рівненське відділення не проводив досліджень географічних меж зони реалізації. Отже, не підтвердженим документально є факт зайняття ТзОВ ВКФ «ВІСА»монопольного становища в географічних межах зони реалізації, яка взагалі не визначена.На виконання п. 10.3 та п. 10. 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затверджена Розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 р. № 49-р, - не проаналізовано, і не відображено в результатах дослідження, яка кількість ЛЗ (що відносяться до фармгруп для лікування грипу) реалізована іншими суб'єктами в географічних межах перевіреного суб'єкта.

Щодо розміру роздрібних цін під час епідемії грипу.

На виконання с. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(із змінами та доповненнями) (Далі Закону) Рівненським відділенням не доведено і не обгрунтовано обмеження конкурентної спроможності інших суб'єктів господарювання на ринку. Рівненським відділенням не доведено наявність ознак визначених ст. 12 Закону «Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання», також не проведені дослідження згідно вимог Методики. Чи можливо посилатися на ст. 13 Закон «Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку», якщо не доведені ознаки наведені в ст. 12 цього Закону. Отже, Товариство не має ознак монопольного (домінуючого) становища на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів. Отже, неможна зловживати (користуватися) тим, що відсутнє.

Згідно останнього абзацу Розділу 7 «Методики», «як значиме використовується підвищення цін, що дорівнює або перевищує 5 відсотків». Роздрібні ціни, що можуть бути встановлені за методикою Рівненського відділення, стануть вище, ніж фактичні ціни Товариства.;          відсутнє різке підвищення цін під час, що досліджувався; відсутні підстави для звинувачень про факти реалізації лікарських засобів «по завищених цінах», оскільки відсутні докази (документи) фактів реалізації по будь-яких цінах взагалі за будь-який день. Наявна лише інформація про формування роздрібних цін.

З 01.11.09 р. Товариством знижені ціни на межу (а деякі і нижче ) собівартості в зв'язку з повідомленням про введення епідеміологічного періоду. При цьому не було жодної перевірки та нарікань ні з боку контролюючих органів, ні з боку покупців.

Під час досліджень і після відкриття справи проти Товариства, Державною інспекцією по контролю за цінами в Рівненській області проведені 3 позапланові перевірки по дотриманню державної дисципліни цін. Товариство обслуговує в середньому по 4000 покупців на день по всій мережі ( всього лише 7 аптек, в м. Рівне - 134 аптечних заклади, населення міста-247 000 чол. ). При формуванні та застосуванні роздрібних цін Товариством, в тому числі на ЛЗ Арбідол і Амізон, при перевірках порушень не виявлено. (Копії актів №683 від 19.11.09р., №732 від 09.12.09р.(Додаток№8).

З початку вимоги про надання інформації, відкриття справи від 06.11.09р. №05-03/28-09 та після винесення рішення від 03.12.09р. №70 не було надано жодної рекомендації по зниженню цін чи інших дій з боку Рівненського обласного територіального відділення.

Правомірність визначення ТзОВ ВКФ "ВІСА" роздрібних цін на ЛЗ в розрізі конкурентного законодавства підтверджується тим, що 01.12.09р. на сайті «Япапсе.иа», була розміщена інформація прес-служби АМКУ : «Донецьке обласне відділення оштрафувало двух фармдистриб'юторів», з посиланням на в.о. Голови комітету О. Мельниченка, АМКУ вимагає у компанії «знизити ціни на препарати "протигрипозної" групи і виконати ще низку вимог...Торгова надбавка, за інформацією комітету, на препарати в різні періоди 2008-2009 років коливалася в межах 90-130%... В процесі розгляду справи (...назва підприємства) визнало порушення і зменшило розмір торговельної надбавки на вказані препарати на 60%», тобто встановилась торгова надбавка в розмірі 70%.

Щодо визначення підсудності та необхідності поновлення пропущеного строку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 26 листопада 1993 року N 3659-ХІІ "Про Антимонопольний комітет України" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) АМКУ є державним органом зі спеціальним статусом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів АМКУ з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

У статті 60 Закону N 2210-ІП передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення (частина 1);

Відповідно до ГПК України суд вирішує спір в першу чергу на підставі Конституції України, яка містить норми прямої дії, а зокрема:

- частина 2 ст. 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

З наведеного слідує, Контитуція України, гарантує оскарження рішень органів державної влади.

Оскільки, ТЗОВ ВКФ «ВІСА»на оскаржуване рішення було подано скаргу до АМКУ в строки визначені Законом, а на сьогодні розгляд заяви ТзОВ ВКФ «ВІСА»продовжено на 60 календарних днів, двух місячнй строк встановлений Законом, пропущено позивачем із-за вини АМКУ (копія відповіді додається).

Відзив на зустрічний позов ТзОВ Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" не подано.

Відповідач по первісному позові проти позову заперечує, про що подав відзив. Свої заперечення обгрунтовує тим, що рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.12.2009р. №70 у справі №05-03/28-09 було визнано товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму „Віса" таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 , пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, згідно якого на вищезазначене Товариство накладено штраф у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. Дане рішення позивач отримав 10 грудня 2009 року.

У відповідності до частини 3 статті 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Тобто, штраф необхідно було сплатити Відповідачу до 10 лютого 2010 року включно.

За приписами Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України № 04-5/247 від 29.10.2008 року строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Таким чином, зазначені строки є присікальними. Визначений згідно із законом строк позовної давності до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

До початку судового засідання відповідачем - Рівненським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 07.09.10р. подано зустрічний позов від 07.09.10р. № 01/36-1678-01 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ВІСА" про стягнення 7000 грн. штрафу, який ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.09.10 прийнятий до спільного розгляду у справі № 15/26 за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України скасувати рішення адмінколегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.12.2009 р. № 70 у справі № 05-03/28-09.

Відповідач по первісному позову ( позивач по зустрічному позову) відзначає, що позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві територіального відділення, виходять з рішення, яке Відповідач просить визнати недійсним, вважаємо зустрічний позов взаємопов'язаним та таким, що підлягає спільному розгляду з первісним.

Відповідно до частин сьомої і дев'ятої статті 56 Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Просить в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов щодо стягнення штрафу в розмірі 7000,00 грн. задоволити.

Позивач 21.09.10 подав через канцелярію суду заяву про відмову від первісного позову. Подану заяву обгрунтовує тим, що «29»січня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВІСА" звернулось у Рівненський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії від 03.12.2009 року № 70 у справі № 05-03/28-09.

Відповідно до ухвали Рівненського окружного адміністративною суду від «9»лютого 2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі № 2а-477/10/1770 за вказаним вище позовом.

Згідно ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року провадження у даній справі було закрито.

Проте 02.09.10 Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року по справі № 2а-477/10/1770 скасовано, а справу направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки, як вбачаєтеся з викладеного, аналогічний спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав вже розглядається Рівненським окружним адміністративним судом, то за таких обставин товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віса», користуючись правом, наданим ч.1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмовляється від свого позову до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії під 03.12.2009 року № 70 у справі № 05-03/28-09.

Щодо заяви позивача про відмову від первісного позову, представник відповідача по первісному позову в судовому засіданні - 23.09.10 відзначив, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Комітету з питань, віднесених законодавчими актами до їхньої компетенції. Зазначений припис був залишений без змін під час внесення Законом України від 15 грудня 2006 року № 483-V змін до статті 12 ГПК України, що стосувались, зокрема, розмежування компетенції господарських та адміністративних судів. У свою чергу, як випливає зі змісту абзацу п'ятого пункту 1 частини першої та частини другої статті 12 ГПК України, господарським судам також підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів державних органів (тобто і рішень органів Комітету), які не віднесені до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. В свою чергу, згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок вирішення.

                    За приписами частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»рішення органів Комітету оскаржуються до господарського суду.

Правова позиція щодо підвідомчості саме господарським судам справ у спорах про визнання недійсним рішень органів Комітету підтверджується також постановою Верховного Суду України від 01.09.2009 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2009 №К-16185/08.

Отже, спір у справі про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.12.2009 за №70 відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

В судовому засіданні 23.09.10 було оголошено перерву для проголошення наслідків розгляду заяви позивача по первісному позову.

В судовому засіданні 24.09.10,сторонами не було заявлено клопотань про технічну фіксацію судового процесу.

Господарський суд, повно та об"єктивно дослідивши всі обставини справи, подану заяву позивача про відмову від позову відхилив, як таку, що суперечить законодавству.

Представником позивача, в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про оголошення перерви, оскільки відсутній позов на матеріали до нього для того, щоб слухати спір по суті. В судовому засіданні було оголошено перерву до 11год. 20 хв.

Позивачем після продовження розгляду справи було заявлено усне клопотання про технічну фіксацію судового процесу.

Запис розгляду судової справи здійснюєвався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер сіс03-20327. Технічна фіксація судового процесу почалася об 11год.29 хв.

Подана заява позивача щодо відмови від позову була відхилена судом на підставі ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Даною нормою передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В даному випадку, подана заява суперечить законодавству, виходячи з наступного.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.10 по даній справі скасовано ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.05.2010 про зупиненння провадження у справі № 15/26 до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Товариства на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 зі справи № 2а-477/10/1770 за позовом Товариства до Відділення про скасування згаданого рішення відповідача від 03.12.2009 № 70.                     Касаційною інстанцією зазначено, що у прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд з посиланням на приписи частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходив з наявності зв’язку між даною справою та результатами розгляду зазначеної адміністративної справи.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон № 2210) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Однак, представник позивача по первісному позові у судовому засіданні заявив, що його право подати заяву про відмову від позову, таку заяву подано, а тому відсутні будь-які пояснення щодо підстав на обгрунтувань позовних вимог, щодо первісного позову.

          Господарський суд вважає можливим розгляд справи № 15/26 б за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що в первісному позові слід відмовити, зустрічний позов задоволити.

Суд виходив з такого.

Рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03 грудня 2090 року №70 товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "ВІСА" (надалі-Відповідач), визнано таким, що порушив законодавство про захист економічної конкуренції, а саме порушення передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За дане порушення на Відповідача накладено штраф у розмірі 7000 (вісім тисяч) гривень.

           Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

          Позивач по первісному позові отримав рішення про накладення штрафу 10 грудня 2009 року (копія повідомлення про вручення поштового відправлення додається)

          Позивач по первісному позові не погоджуючись з даним рішенням, 29.01.10 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненського обласногоАнтимонопольного комітету України про скасування рішення адмінколегії Рівненського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 03.12.09 № 70.

19.02.2010 року звернувся до господарського суду міста Рівне з позовом про визнання рішення адміністративної колегії територіального відділення недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Рівне від 24.02.2010 порушено провадження у справі № 15/26 за позовом Відповідача до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Оскільки, Відповідач звернувся ще й до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання того ж самого рішення адміністративної колегії територіального відділення недійсним, то господарський суд Рівненської області своєю ухвалою від 05.05.2010 року зупинив провадження у справі до моменту вирішення справи у Львівському апеляційному адміністративному суді.

Не погоджуючись з даною позицією господарського суду Рівненської області, Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 03.06.2010 року звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 05.05.2010 року про зупинення провадження у справі за №15/26.

Вищий господарський суд України своєю ухвалою від 02.07.2010 року прийняв касаційну скаргу територіального відділення до розгляду, а своє постановою від 20.07.2010 року касаційну скаргу територіального відділення задовольнив та передав справу на розгляд до господарського суду Рівненської області.

          Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

          Як слідує з матеріалів справи, а саме з копії повідомлення про вручення поштового відправлення № 2378631 від 09.12.09 позивачем спірне рішення отримано - 10.12.09, що ним і не заперечується.

          Позивач звернувся з позовом до Рівненського окружного адміністративного суду - 29.01.10. Ухвалою від 09.02.10 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-477/10/1770; 17.02.10 винесено ухвалу про закриття провадження у справі, так як даний спір підлягає розгляду господарським судом Рівненської області в порядку господарського судочинства за правилами господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Львівського апеляційного апеляційного господарського суду від 02.09.10 № 20591/10/9104 ухвалу Рівнеенського окружного адміністративного суду від 17.02.10 у справі № 2а-477/10/1770 скасовано, справу направлено в суд першої інстанції для провадження розгляду.

          Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. У пункті 4 інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 N 3.2.-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)". Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

          Ст. 12 ГПК України встановлено категорії справи, які підвідомчі господарським судам. Частиною 1 ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" визначено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Слід також зазначити, що пропуск строку на звернення до суду з позовом за захистом порушеного права не тягне зміни підвідомчості справи.

          Суд вважає, безпідставним посилання позивача у первісному позові, що поважною причиною пропуску двохмісячного строку для оскарження рішення є те, що він подав скаргу до Антимонопольного комітету України в строки, визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції" , розгляд заяви ТзОВ ВКФ "ВІСА" продовжено на 60 календарних днів ( копія листа Антимонопольного комітету України Від 22.01.10 за № 22-29/11-918). Оскільки в оспорюваному рішенні зазначено, що рішення може бути оскаржене до господарського суду у двохмісячний строк з дня одержання. Отже, спірне рішення мало бути оскаржено позивачем до 10.02.10 включно, чого ним зроблено не було. Підтвердження того, що дана категорія спорів підвідомча господарським судам є і лист антимонопольного комітету України від 29.03.10 за № 22-29/08-2592, який наданий позивачем по первісному позову.

          Окрім того, положення статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" жодним чином не суперечать положенням ст. 223 ГК України бо ці норми регулюють різні види цивільно-правових строків. Так, перший строк (2 місяці) є регулятивним, тобто строком здійснення суб'єктивних прав і обов'язків. Другий (строк реалізації відповідальності) - є охоронувальним, тобто строком захисту цивільних прав.

          Більшість строків у регулятивних цивільних правовідносинах дають можливість здійснювати свої права у межах відведеного часу. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права чи виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне за собою автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному або позовному порядку. Але для деяких правовідносин законодавець встановив присікальність регулятивного строку, закінчення якого означає, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку як такого. Про це зазначено і в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 29.10.09\8 № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", зокрема п.2 визначено, що у застосуванні припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції",", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке. За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присікальними. Визначений згідно із законом строк позовної давності до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

          У спірному випадку, двохмісячний строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету не може бути відновлено, отже 10.02.10 право позивача на оскарження рішення в судовому порядку було припинено і цей регулятивний строк не є строком позовної давності, який відноситься до охоронувальних строків.

          Таким чином, передбачений ч.1 ст.60 Закону України" Про захист економічної конкуренції" строк є присікальним. Таку ж правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 29.05.07 № 9/205-06-5910 та п.п. 6.2.4 п.6 чинної редакції роз"яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.00 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів".

          Закінчення регулятивного двомісячного строку припиняє суб'єктивне право позивача і тому є підставою для відмови у позові.

          За таких обставин, суд дослідивши обставини справи та встановивши, що позивачем по первісному позові було пропущено строк на оскарження рішення Комітету встановлений ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

          Щодо зустрічного позову Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ВІСА" про стягнення 7000 грн. штрафу, суд заслухващи пояснення позивача по зустрічному позові та відповідача в цій частині, враховуючи вищевикладене прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає до задоволення.

Рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03 грудня 2090 року №70 товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "ВІСА" (надалі-Відповідач), постановлено:

1. Визнати, що ТзОВ ВКФ "ВІСА" займало монопольне ( домінуюче) становище на ринку послуг з роздрібної реалізації лікарських засобів протигрипозної групи у період поширення епідемії грипу та гострих респіраторних захворювань і введення на території України вищого рівня небезпеки поширення грипу А/Н1/N1/ (Каліфорнія/04/09 у визначеній зоні реалізації товару у місті Рівне.

2. Визнати, що ТзОВ ВКФ "ВІСА" , встановивши з 28.10.2009 по 01.11.2009, у період поширення епідемії грипу та гострих респіраторних захворювань і введення на території України вищого рівня небезпеки поширення грипу А/Н1/N1/ (Каліфорнія/04/09, завищені економічно необгрунтовані ціни на деякі лікарські засоби протигрипозної групи, вчинено порушення передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За дане порушення на Відповідача накладено штраф у розмірі 7000 (вісім тисяч) гривень.

          Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

          Частинами сьомою і дев'ятою статті 56 Закону "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

          Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача по зустрічному позові - ТзОВ ВКФ "ВІСА" покладаються судові витрати щодо сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В первісному позові ТзОВ Виробничо-комерційній фірмі "ВІСА" відмовити.

2.Зустрічний позов задоволити. Стягнути з ТзОВ "ВІСА" ( 33027, м.Рівне, вул.Київська,69, код ЄДРПОУ 13988645) штраф в розмірі 7000,00 грн. до загального фонду державного бюджету на рахунок територіального органу Державного казначейства, за кодом класифікації доходів (КЕКД) 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" ( символ звітності 106),р/р 31111310670000, Головне державне казначейство України в Рівненській області, код ЄДРПОУ 22586331, МФО 833017. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з ТзОВ "ВІСА" ( 33027, м.Рівне, вул.Київська,69, код ЄДРПОУ 13988645) в доход державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення суддею підписано "01" жовтня 2010 р.