Рішення № 11497370, 04.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.10 Справа№ 25/140

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії” (м.Львів)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 4 484,48 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Лозинська О.Р.-представник, довіреність від 18.08.2010 року

Туркас О.В.-представник, довіреність від 05.02.2010 року

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії” (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 4 484,48 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.08.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.08.2010 року. Ухвалою від 19.08.2010 року розгляд справи відкладено до 26.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 26.08.2010 року розгляд справи відкладено до 04.10.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.08.2010 року, про відкладення від 19.08.2010 року, від 26.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 19.08.2010 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача боргу в розмірі 3 838,62 грн.

30.09.2010 року за вх.№18552 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 3 017,73 грн.

В судовому засіданні 04.10.2010 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 2 865,66 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.08.2010 року, про відкладення від 19.08.2010 року, від 26.08.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими конвертами, повернутими на адресу суду з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.10.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії" (далі - Позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено договір поставки №9/09 (далі - Договір), в якому сторони іменувалися як "Покупець" та "Постачальник ".

Згідно з умовами даного договору, позивач повинен поставити товар відповідачу, а відповідач, на основі п.1.1. та п.5.1 даного Договору, зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару.

В результаті чого, 27 квітня 2010 року позивачем на користь відповідача поставлений товар па загальну суму 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 90 коп., на даний момент прострочення платежу становить 91 календарних дні. Даний факт підтверджується видатковою накладною № 141-0022504 від 27.04.10 р.; 11 травня 2010 року позивачем на користь відповідача поставлений товар на загальну суму 747 (сімсот сорок сім) грн. 30 коп., на даний момент прострочення платежу становить 86 календарних дні. Даний факт підтверджується видатковою накладною № РН 1-0023705 від 11.05.10 р. 14 травня 2010 року позивачем на користь відповідача поставлений товар на загальну суму 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп. На даний момент прострочення платежу становить 82 календарних днів. Даний факт підтверджується видатковою накладною № РН-0023976 від 14.05.10 р. 14 травня 2010 року позивачем на користь відповідача поставлений товар на загальну суму 206 (двісті шість) грн. 40 коп., на даний момент прострочення платежу становить 82 календарних днів. Даний факт підтверджується видатковою накладною № РН-0023979 від 14.05.10 р.; 18 травня 2010 року позивачем на користь відповідача поставлений товар на загальну суму 340 (триста сорок) грн. 80 коп., на даний момент прострочення платежу становить 79 календарних днів. Даний факт підтверджується видатковою накладною № РН-0024337 від 18.05.10 р.

26 травня 2010 року позивачем на користь відповідача поставлений товар на загальну суму 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 90 коп,. на даний момент прострочення платежу становить 71 календарних днів. Даний факт підтверджується видатковою накладною № РН-0024924 від 26.05.10 р.

29 травня 2010 року позивачем на користь відповідача поставлений товар на загальну суму 810 (вісімсот десять) грн. 45 коп., на даний момент прострочення платежу становить 68 календарних днів. Даний факт підтверджується видатковою накладною № РН-0025193 від 29.05.10 р.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України, такий строк оплати встановлений сторонами в пункті 5.1. Договору. Тому, відповідно до вказаного пункту Договору, ФОП ОСОБА_1 зобов'язався оплатити кошти з отриманий товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару.

Станом на 11.08.2010 р. відповідачем, по даних (неопланених) накладих було погашено суми боргу лише частково в сумі 10 (десять) гривень 75 коп.

Отже, станом на 11.08.2010 р. борг Відповідача перед Позивачем становить 3 909 (три тисячі дев'ятсот дев'ять) гри. 50 коп.

Намагаючись вирішити питання про повернення Відповідачем боргу, з метою безпосереднього врегулювання спору, Позивач 21.07.2010 р. звернувся до Відповідача з претензією вих. № 89 в/10, на що відповіді не отримав, чим самим відповідач порушив ст.ст..7, 8 ГПК України.

Згідно п. 5.2. Договору з врахуванням протоколу розбіжностей, за порушення строків оплати - покупець зобов'язаний виплатити на користь постачальника пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

По даним бухгалтерського обліку, станом на 11 серпня 2010 року сума заборгованості за поставлений товар ФОП ОСОБА_1 перед ТзОВ "Віна Лівадії" складає: 3 909 (три тисячі дев'ятсот дев'ять) гри. 50 коп. основного боргу; 158 (сто п'ятдесят вісім) гри. 95 коп., розмір договірної пені подвійна ставка НБУ; 25 (двадцять п'ять) грн. 08 коп. - 3 % річних та 390 (триста дев'яносто) грн. 95 коп., штраф по договору (10% від суми заборгованості), що разом становить - 4 484 (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. 30.09.2010 року за вх.№18552 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 3 017,73 грн.

В судовому засіданні 04.10.2010 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 2 865,66 грн.

Крім того, позивачем представлено акт звірки взаєморозрахунків станом на 27.08.2010 року на суму основного боргу в розмірі 2 579,85 грн., належно оформлений та підписаний обома сторонами.

Підсумовуючи вищенаведене, на думку позивача, сума боргу відповідача перед позивачем становить 2 865,66 грн.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, позивачем разом із поданням позовної заяви заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та неспростованих відповідачем, сума боргу становить 2 865,66 грн.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії” (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 2 865, 66 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №489 від 10.08.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №494 від 10.08.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (79068, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ “УкрСибБанк” м.Львів, МФО НОМЕР_4, свідоцтво НОМЕР_3, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії” (фізична адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,355, код ЄДРПОУ 32362063, р/р 26005310025301 в ФАБ “Південний” м.Львів, МФО 385532) - борг у сумі 2 865 (дві тисячі вісімсот шістдесят п”ять) грн. 66 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя