Рішення № 11497309, 23.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.10 Справа № 26/252/10

Суддя

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс»(юрид.адреса: вул. Кудряшова, 7, м. Київ, 03035; факт.адреса: вул. Черняховського, 18, м. Київ, 04111)

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»(вул. Артема, 7, м. Запоріжжя, 69063)

про стягнення 399869,67грн.

Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

Від позивача –Чернов В.В., довір. №82 від 02.09.2010.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 399869,67грн., з них: 189974,38грн. основного боргу та 209895,29грн. –пені, згідно з договором АР/28-12 від 28.12.2008. постачання товару.

02.08.2010. порушено провадження у справі № 26/252/10, розгляд якої призначено на 09.09.2010., про що сторони були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 09.09.2010. у зв’язку із неприбуттям у судове засідання уповноваженого представника відповідача та необхідністю витребування додаткових документальних доказів у матеріали справи, розгляд справи було відкладено до 23.09.2010.

У судовому засіданні, відкритому 23.09.2010., позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

15.09.2010. до суду надійшов відзив від відповідача у якому зазначив, що в специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних не міститься посилання на те, що поставка товару здійснювалася саме на підставі договору АР/28-12 постачання товару від 28.12.2008 р. та договору АР/24-12 постачання товару від 24.12.2009 р., проте в рахунках-фактурах і видаткових накладних в графі «Підстава»вказаний номер зовсім іншого договору. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги, заявлені саме на підставі вищезазначених договорів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судові засідання двічі не з’являвся, витребувані ухвалами суду від 02.08.2010. та 09.09.2010. матеріали суду не надав.

Неявка представника до судового засідання, не звільняє відповідача від виконання законних вимог суду та надання витребуваних судом матеріалів.

Згідно зі ст.28 ГПК України, сторони зобов’язані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За письмовим клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено оголошенням вступної та резолютивної частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) врегульовані договором АР/28-12 постачання товару від 28.12.2008 р. (далі –Договір-1) та договором АР/24-12 постачання товару від 24.12.2009 р. (далі –Договір-2), згідно з умовами яких постачальник зобов’язався систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобов’язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даних Договорів.

Найменування, асортимент та кількість партії товару, що поставляється за цим Договором, визначається сторонами в Специфікації (Додаток № 1 до Договору, що є його невід’ємною частиною (п. п. 2.1 Договору-1 і Договору-2).

Вартість одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами у Специфікаціях (п. 7.1 Договору-1 і Договору-2).

Згідно з умовами вищевказаних договорів сторони узгодили Специфікації: № 56 від 26.10.2009 р., № 57 від 29.10.2009 р., № 58 від 12.11.2009 р., № 59 від 17.11.2009 р., № 60 від 23.11.2009 р., № 61 від 01.12.2009 р., № 62 від 02.12.2009 р., № 62 від 02.12.2009 р., № 63 від 07.12.2009 р., № 64 від 09.12.2009 р., № 65 від 11.12.2009 р., № 66 від 14.12.2009 р., № 67 від 16.12.2009 р., № 68 від 18.12.2009 р., № 69 від 29.12.2009 р., № 70 від 12.01.2010 р., в яких узгодили найменування, асортимент, кількість, ціну і загальну вартість кожної партії товару (копії містяться в матеріалах справи).

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару відповідачу згідно з прибутково-видатковими накладними (п.п. 9.2 Договорів 1 і 2).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом оплати згідно з рахунком-фактурою (п. 8.1 Договору-1). Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівкову порядку шляхом оплати згідно з рахунком-фактурою з наданням товарного кредиту на термін не більше, ніж 30 календарних днів (п. 8.1 Договору-2).

На виконання умов Договорів 1 і 2 протягом жовтня 2009 р. –січня 2010 р. позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 198.419,24 грн., що підтверджується двосторонніми видатковими накладними:

№ ИН-0001211 від 26.10.2009 р. на суму 29.459,96 грн.;

№ ИН-0001228 від 29.10.2009 р. на суму 2.350,20 грн.;

№ ИН-0001276 від 12.11.2009 р. на суму 21.416,28 грн.;

№ ИН-0001299 від 17.11.2009 р. на суму 11.150,76 грн.;

№ ИН-0001315 від 23.11.2009 р. на суму 17.644,86 грн.;

№ ИН-0001347 від 01.12.2009 р. на суму 17.791,44 грн.;

№ ИН-0001358 від 02.12.2009 р. на суму 7.773,12 грн.;

№ ИН-0001384 від 07.12.2009 р. на суму 10.438,68 грн.;

№ ИН-0001400 від 09.12.2009 р. на суму 3.801,60 грн.;

№ ИН-0001417 від 11.12.2009 р. на суму 31.693,38 грн.;

№ ИН-0001422 від 14.12.2009 р. на суму 4.546,56 грн.;

№ ИН-0001440 від 16.12.2009 р. на суму 2.598,48 грн.;

№ ИН-0001458 від 18.12.2009 р. на суму 14.042,22 грн.;

№ ИН-0001488 від 29.12.2009 р. на суму 2.881,44 грн.;

№ ИН-0000011 від 12.01.2010 р. на суму 2.830,26 грн.,

а також відповідними довіреностями на отримання цінностей за вказаний період (копії містяться в матеріалах справи).

На сплату позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 198.419,24 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач свої зобов’язання щодо сплати виконав частково, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 189 974,38 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 01.04.2010 р., в якій просив в 30-денний термін перерахувати на його розрахунковий рахунок заборгованість в сумі 189 974,38 грн. і штраф в сумі 86 059,55 грн. Відповідач залишив претензію без відповіді і задоволення.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Договір, підписаний сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки, тому в даному випадку слід застосовувати главу 54 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки в порушення ст. 33 ГПК України відповідачем не надано суду доказів існування будь-яких інших домовленостей з позивачем на поставку спірного товару.

Доказів оплати повної вартості переданого товару відповідач суду не надав. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 189.974,38 грн. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 13.2 Договорів 1 і 2 відповідач несе наступну відповідальність: згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових обов’язків»22.11.1996 р., за прострочку оплати за товар штрафна неустойка в розмірі 0,5% за кожний день затримки від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 209 895,29 грн. пені (згідно з розрахунком позивача) є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Але слід зазначити, що згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, враховуючи наведені вище норми права, а також те, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно з сумою заборгованості, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені до 104 947,64 грн.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, а саме: 189 974,38 грн. основного боргу та 104 947,64 грн. - пені.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки спір з його вини доведений до суду.

Керуючись ст. ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»(вул. Артема, 7, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 00382094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс»(юрид.адреса: вул. Кудряшова, 7, м. Київ, 03035; факт.адреса: вул. Черняховського, 18, м. Київ, 04111; код ЄДРПОУ 19371325) 189 974 (сто вісімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири)грн. 38 коп. основного боргу, 104947 (сто чотири тисячі дев’ятсот сорок сім)грн. 64 коп., 3998 (три тисячі дев’ятсот дев’яносто вісім)грн. 70 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.О. Юлдашев