Рішення № 11497118, 04.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.10 р.                     Справа № 4/232                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Федоренко Д.А. – довіреність від 27.09.2010р.,

від відповідача – Галацька І.В. – довіреність від 01.06.2010р.,

по справі:

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс лімітед” м. Київ

до відповідача - Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка

про стягнення 23091,04грн. 3% річних та індексу інфляції

в с т а н о в и в :

          Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 23091,04грн., з яких: 6591,72грн. - 3% річних за період з 13.08.2009р. по 31.08.2010р., 16499,32грн. - індекс інфляції за період з липня 2009р. по серпень 2010р.

          В підтвердження позову позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справам №№40/32,4/13,40/259, в яких встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання.

          Відповідач погодився з вимогами позову в повному обсязі.

          Дослідивши матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що предметом даного спору є стягнення річних процентів та витрат від інфляції на суму заборгованості, яка стягнута за рішенням суду від 22.03.2007року по справі № 40/32 господарським судом Донецької області.

Рішенням від 22.03.2007року господарський суд стягнув з Державного підприємства “Макіїввугілля” на користь позивача борг в сумі 208852,10грн., витрати по державному миту в сумі 2088,53грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн. Рішення суду набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи №4/13, рішенням від 24.03.2008р. господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача індекс інфляції за період з 12.02.2006року по 23.01.2008року в сумі 50959,90грн. та 12187,81грн. 3% річних за цей же період, 631,47грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду набрало законної сили.

За справою №40/29 господарський суд стягнув з відповідача інфляційні витрати за період з лютого 2008р. по червень 2009р. у сумі 62308,72грн., 3% річних за період з 24.01.2008р. по 12.08.2009р. у сумі 9716,98грн. за прострочення виконання грошових зобов’язань, витрати по держмиту в сумі 720,26грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236,00грн. Рішення суду набрало законної сили.

Цими рішеннями встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст. 35 ГПК України.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст. ст. 526,530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

3

Строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення цього позову фактично залишилась невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Відповідно до статей 15-16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначено статтею 22 згаданого Кодексу, Боржник зобов’язаний відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Якщо після прийнятого господарським судом рішення про стягнення боргу і відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права пред’явити новий позов до винної особи.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов’язання не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуюче вищезазначене, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 23091,04грн., з яких: 6591,72грн. - 3% річних за період з 13.08.2009р. по 31.08.2010р., 16499,32грн. - індекс інфляції за період з липня 2009р. по серпень 2010р. в повному обсязі.

3

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс лімітед” м. Київ до Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка про стягнення 23091,04грн., з яких: 6591,72грн. - 3% річних за період з 13.08.2009р. по 31.08.2010р., 16499,32грн. - індекс інфляції за період з липня 2009р. по серпень 2010р. в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка-86157, пл. Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс лімітед” м. Київ-04053, пров. Киянівський, 3-7 (поштова адреса: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 73, офіс 5), ЄДРПОУ 32962368 грошові кошти в сумі 6591,72грн. - 3% річних за період з 13.08.2009р. по 31.08.2010р., 16499,32грн. - індекс інфляції за період з липня 2009р. по серпень 2010р., 230,91грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя