Рішення № 11497097, 28.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.10 р.                     Справа № 12/139                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кіровоград

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк,

за участю Прокурора Кіровоградської області та Прокурора Донецької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1: Державна холдингова компанія „Олександріявугілля”, м.Олександрія, Кіровоградська область,

2: Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ

про: витребування майна та стягнення 658295,38грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Вощенко В.О. – за довіреністю

від відповідача: не з’явився

прокурор: Вартанова О.М. – за посвідченням № 2970

від третіх осіб: 1) не з’явився, 2) Косякова Д.І. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м. Кіровоград, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк, про витребування майна – зобов’язання відповідача повернути об’єкт оренди – цілісний майновий комплекс брикетної фабрики „Димитрівська” ДХК „Олександріявугілля”, який розташований в сел. Димитрове, м.Олександрія до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, на баланс державного підприємства „Трест Олександріярозрізобуд”, та стягнення 658295,38грн., у тому числі суми заборгованості з орендної плати в розмірі 186603,02грн., пені в розмірі 18145,36грн., суми індексу інфляції в розмірі 3969,17грн., 3% річних в розмірі 567,85грн., суми неустойки в розмірі 449009,98грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2010р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2009р. скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

          Ухвалою від 10.08.2010р. справу було прийнято до провадження суддею Манжур В.В. та призначено до розгляду.

          Під час нового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди за № 12-59 від 23.04.2004р., додаткові угоди № 1, № 2 від 12.11.2004р., розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані пеня, штраф, 3% річних та індекс інфляції, з приводу чого позивач звернувся до суду з вимогами про витребування майна та стягнення 658295,38грн.

          Надані сторонами додаткові пояснення та докази долучені судом до матеріалів справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АГ № 919137) відповідач зареєстрований за адресою: бул.Пушкіна, буд.30, м.Донецьк, 83055. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце слухання справи судова кореспонденція направлялась саме за цією адресою.

Однак, під час нового розгляду справи відповідач не забезпечив явку представника, письмових пояснень до суду не представив, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Із заперечень за № 145-02/Ю від 12.10.2009р. та пояснень за № 413-02/Ю від 04.12.2009р. вбачається, що відповідач визнав позовні вимоги частково в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 186603,02грн., пені в розмірі 18145,36грн., суми індексу інфляції в розмірі 3969,17грн., 3% річних в розмірі 567,85грн., та заперечує проти витребування майна та нарахування позивачем неустойки в розмірі 449009,98грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача, третьої особи та прокурора, господарський суд встановив:

23.04.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Енерговугілля” (Орендар) був укладений договір оренди за № 12-59 (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс – брикетна фабрика „Димитрівська” ДХК „Олександріявугілля” (далі за текстом – Підприємство), розташований за адресою: 28040, м.Олександрія, сел.Димитрове, про що складений акт приймання-передачі.

Згідно пункту 1.8. договору, майно Підприємства враховується окремо від іншого майна Орендаря на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим.

Договір укладено строком на 5 (п’ять) років, що діє з 23.04.2004р. до 22.04.2009р. включно (п.10.1. договору). Із пункту 10.7. договору вбачається, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Тобто, як вказує у позові позивач, строк дії договору закінчився 22.04.2009р.

Суд зазначає, що організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, або майна, що перебуває у комунальній власності, та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, а також майна, яке належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Цивільним кодексом України, а також Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.

Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно приписів ст.12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Частиною 2 ст.220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами фактично досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди та фактично виконувались його умови. Отже, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір оренди є дійсним, зважаючи на досягнення згоди між сторонами з усіх істотних умов та фактичне його виконання, а тому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.3. договору, орендна плата за базовий місяць оренди (березень) складає 27459,69грн. та перераховується Орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. договору).

За умовами додаткової угоди за № 1 від 12.11.2004р., яка підписана сторонами без заперечень та діє з 23.04.04р., розмір орендної плати за базовий місяць оренди (березень 2004р.) змінений та складає 28067,33грн.

Згідно умов додаткової угоди за № 2 від 12.11.2004р., яка підписана сторонами без заперечень та діє з 01.09.2004р. по 31.08.2006р., розмір орендної плати за базовий місяць оренди (вересень 2004р.) змінений та у зазначений період складає 7251,11грн.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно п.5.2. договору, Орендар прийняв на себе зобов’язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Із розрахунку позивача вбачається, що за період з січня по 22.04.2009р. Відповідачеві була нарахована орендна плата на загальну суму 186603,02грн.

Частина 1 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Однак, на момент нового розгляду справи доказів оплати суми заборгованості за період з січня по 22.04.2009р. до матеріалів справи не представлено. Таким чином, сума заборгованості за договором з орендної плати становить 186603,02грн.

Зважаючи на той факт, що до матеріалів справи не надано належних доказів сплати заборгованості з орендної плати за договором за період з січня по 22.04.2009р. та визнання відповідачем позовних вимог в цій частині, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 186603,02грн. є обґрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми пені в розмірі 18145,36грн., то суд виходить з наступного:

В пункті 3.5. договору сторони передбачили, що за внесення орендної плати несвоєчасно або не в повному обсязі нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дати нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Із розрахунку позивача вбачається, що за несвоєчасне внесення орендної плати за договором Відповідачеві нарахована пеня в сумі 18145,36грн. за період з 13.02.2009р. по 20.08.2009р.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Здійснений позивачем розрахунок суми пені за прострочку платежів визнаний судом невірним в частині нарахування пені за період з 12.08.2009р. по 20.08.2009р., оскільки позивачем під час здійснення розрахунку застосована невірна облікова ставка НБУ за вказаний період.

Отже, судом здійснено перерахунок нарахованої суми пені за період з 12.08.2009р. по 20.08.2009р., виходячи з наступного розрахунку:

- нарахування пені за прострочку платежів за січень 2009р.:

12.08.2009р. по 20.08.2009р . – 9 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

55740,09грн. х (2 х 10,25%) : 365 х 9 = 281,75грн.

- нарахування пені за прострочку платежів за лютий 2009р.:

12.08.2009р. по 20.08.2009р . – 9 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

56576,19грн. х (2 х 10,25%) : 365 х 9 = 285,98грн.

- нарахування пені за прострочку платежів за березень 2009р.:

12.08.2009р. по 20.08.2009р . – 9 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

57368,26грн. х (2 х 10,25%) : 365 х 9 = 289,98грн.

- нарахування пені за прострочку платежів за квітень 2009р.:

12.08.2009р. по 20.08.2009р . – 9 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

16918,48грн. х (2 х 10,25%) : 365 х 9 = 85,52грн.

Таким чином, з урахуванням проведеного судом перерахунку, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 18140,78грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 18140,78грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% в розмірі 567,85грн., суми індексу інфляції в розмірі 3969,17грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, розмір 3% річних складає 567,85грн. та індекс інфляції становить 3969,17грн.

Тому стягненню підлягають 3% річних в розмірі 567,85грн. та індекс інфляції в розмірі 3969,17грн.

          Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 449009,98грн., суд зазначає наступне:

          Положеннями ст.546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

          Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          Згідно ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За умовами п.2.4. договору, вартість майна Підприємства, яке Орендар повертає Орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець), визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання-передачі Підприємства в оренду.

Тобто, як зазначає відповідач у запереченнях від 12.10.2009р., підписанню акту приймання-передачі майна передує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства. Однак, такий акт позивачем вчасно узгоджений та підписаний не був, що не спростовано самим позивачем. До того ж, з матеріалів справи та умов спірного договору вбачається, що відповідач не мав ні можливості, ані обов’язку щодо самостійного складання такого акту оцінки, натомість, цей акт з простроченням був узгоджений Позивачем та скерований відповідачу для повернення майна. Окрім цього, в цей період часу відбулась заміна уповноваженого управляти об’єктом оренди державного органу. Внаслідок цього, повернення майна відбулось не позивачу, а третій особі. Таким чином, у даному випадку відсутня вина відповідача щодо несвоєчасного повернення орендованого цілісного майнового комплексу.

Крім того, в силу ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сторони не обумовили в письмовій формі порядок та умови забезпечення виконання зобов’язання щодо своєчасного повернення орендарем об’єкту оренди, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 449009,98грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивачем у позовній заяві були заявлені вимоги про зобов’язання відповідача повернути об’єкт оренди – цілісний майновий комплекс брикетної фабрики „Димитрівська” ДХК „Олександріявугілля”, який розташований в сел. Димитрове, м. Олександрія до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, на баланс державного підприємства „Трест Олександріярозрізобуд”.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2009р. за актом приймання-передачі, складеним Позивачем, Відповідачем та Міністерством вугільної промисловості України в особі Державного підприємства „Трест „Олександріярозрізобуд” цілісний майновий комплекс було повернуто.

У судовому засіданні 28.09.2010р. представник Позивача повідомив про відсутність претензій щодо повноти повернення Відповідачем майна цілісного майнового комплексу згідно вказаного акту приймання-передачі.

Таким чином, на момент вирішення спору між сторонами відсутній предмет спору щодо повернення майна, а тому провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

          На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м. Кіровоград, до Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк, про витребування майна – зобов’язання відповідача повернути об’єкт оренди – цілісний майновий комплекс брикетної фабрики „Димитрівська” ДХК „Олександріявугілля”, який розташований в сел. Димитрове, м.Олександрія до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, на баланс державного підприємства „Трест Олександріярозрізобуд”, та стягнення 658295,38грн., у тому числі суми заборгованості з орендної плати в розмірі 186603,02грн., пені в розмірі 18145,36грн., суми індексу інфляції в розмірі 3969,17грн., 3% річних в розмірі 567,85грн., суми неустойки в розмірі 449009,98грн. – задовольнити частково.

          Припинити провадження у справі в частині вимог щодо зобов’язання відповідача повернути об’єкт оренди – цілісний майновий комплекс брикетної фабрики „Димитрівська” ДХК „Олександріявугілля”, який розташований в сел. Димитрове, м.Олександрія до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, на баланс державного підприємства „Трест Олександріярозрізобуд”, відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк (бул.Пушкіна, буд.30, м.Донецьк, 83055; ЄДРПОУ 32515954; р/р 260043444 в АКБ „Легбанк” м.Київ, МФО 300056) в доход Державного бюджету України (рахунок 31118092700002, код платежу 22080100, отримувач коштів УДК у м.Кіровограді, банк отримувача ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) суму заборгованості з орендної плати в розмірі 186603,02грн., пеню в розмірі 18140,78грн., суму індексу інфляції в розмірі 3969,17грн., 3% річних в розмірі 567,85грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк (бул.Пушкіна, буд.30, м.Донецьк, 83055; ЄДРПОУ 32515954; р/р 260043444 в АКБ „Легбанк” м.Київ, МФО 300056) в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 8106,79грн.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк (бул.Пушкіна, буд.30, м.Донецьк, 83055; ЄДРПОУ 32515954; р/р 260043444 в АКБ „Легбанк” м.Київ, МФО 300056) в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157,33грн. (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, Отримувач : УДК у Київському районі м.Донецька, код бюджетної класифікації 22050003).

          В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

          У судовому засіданні 28.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                               

Повний текст рішення складений та підписаний 01.10.2010р.