Рішення № 11496974, 28.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.10 р.                     Справа № 37/159                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Трейдінг”, м. Київ, ідентифікаційний код 35256663

до Відповідача: Малого приватного підприємства „Вега”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24821241

про: стягнення заборгованості з орендної плати та компенсаційних платежів у розмірі 11266,35грн. та штрафу у розмірі 2397,78грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - Новогродова О.Г. (за довіреністю від 01.09.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відклався з 16.08.2010р. на 07.09.2010р., з 07.09.2010р. на 20.09.2010р., а з 20.09.2010р. на 28.09.2010р.

У судовому засіданні 28.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-Трейдінг”, м. Київ (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Малого приватного підприємства „Вега”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати і компенсаційних платежів (експлуатаційні витрати, комунальні послуги і електроенергія) у загальній сумі 11266,35грн. та штрафу у розмірі 2397,78грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №54/2008 від 14.11.2008р. протягом періоду з грудня 2008р. по червень 2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає розрахунок суми заборгованості, договір оренди №54/2008 від 14.11.2008р., додаткові угоди №№1-4 до нього, акт приймання-передачі приміщення в оренду від 02.12.2008р., рахунки на оплату, банківські відносно часткових платежів Відповідача, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 612, 762 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Позивач на виконання вимог суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.79-82, 105-128 т.1) та заявою з додатками №188 від 06.08.2010р. (а.с.а.с.68-77) та подальшим уточненням від 12.08.2010р. (а.с.а.с.88-101) збільшив загальну суму позовних вимог до 17681,45грн. – на суму заборгованості, що сформувалося після подання позову та в перебігу розгляду справи.

Відповідач у відзиві (а.с.а.с.1-44 т.2), наданому через канцелярію суду 20.09.2010р., проти позову заперечував, посилаючись на обставини непереборної сили, пов’язаних із світовою фінансовою кризою, але вже в наданих 28.09.2010р. запереченнях проти позову (а.с.а.с.47-48 т.2) вимоги визнав частково, вказуючи на необхідність врахування сплачених завдатків та конфіскацію Орендодавцем меблів, що знаходилися в орендованому приміщенні.

Заявою (а.с.49 т.2), наданою у судовому засіданні 28.09.2010р., Відповідач свою остаточну позицію по суті спору сформулював у вигляді повного визнання позовних вимог у їх первісному (до збільшення згідно заяви №188 від 06.08.2010р.) розмірі.

У судовому засіданні 28.09.2010р. представник Відповідача наполягав на своєї позиції, викладеної в заяві від 28.09.2010р. про визнання позовних вимог, не підтримуючи своїх попередніх заперечень проти позову.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Позивача у світі зібраних документів та остаточної позиції Відповідача не перешкоджає вирішенню спору у розумінні ст. 77 цього Кодексу, тим більше, що подальше очікування на явку останнього і відкладання у зв’язку із цим розгляд справи є неможливим, оскільки 28.09.2010р. добігає кінця процесуальний строк розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди № 54/2008 (а.с.а.с. 10-13 т.1), згідно п.п.1.1, 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 9,9кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 126/23 (далі - приміщення), для розміщення офісу зі строком чинності договору з 17.11.2008р. по 31.10.2009р.

Як зазначено в п. 1.2. цього договору (далі - договір оренди) Відповідач обізнаний про приналежність об’єкту оренди Позивачеві як управителю на праві довірчої власності, що підтверджується договором управління майном №16-У від 15.01.2008р., укладеним між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стреттобуд” (а.с.а.с.116-117), за умовами п.п.4.2., 4.4. якого Управитель пере виставляє рахунки на оплату електричної енергії орендарям, виставлені Установником управління, та за рахунок власних коштів несе експлуатаційні та комунальні витрати, які відшкодовуються орендарями.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору визначені наступні грошові зобов’язання Відповідача:

- щомісячна сплата орендної плати не пізніше 10 числа поточного місяця, виходячи із ставки 242,2грн. з ПДВ за 1кв.м. та 2397,78грн. за приміщення з подальшою щомісячної інфляційною індексацією (п.п. 3.1., 3.9.);

- сплату завдатків перед підписанням акту приймання-передачі приміщення: у сумі 2856,15грн., яка за умов виконання всіх договірних зобов’язань зараховується у якості орендної плати за останній місяць оренди, та у сумі 1428,07грн. – задля забезпечення збереження Орендарем технічного стану приміщення (п. 3.2.);

- щомісячну сплату не пізніше 10 числа поточного місяця окрім орендних платежів компенсації вартості експлуатаційних витрат, враховуючи вартість спожитих комунальних послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення у загальній сумі 458,37грн. за все приміщення (п.п.3.3., 3.4.2., 3.9.);

- щомісячну сплату компенсації вартості спожитої електричної енергії за розцінками, які діють на момент надання постачальником послуг протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від Орендодавця, який має самостійно отримуватися Орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця, але не пізніше (сплата) 15 числа поточного місяця (п.п.3.3., 3.4.1., 3.5., 3.8., 3.9.)

В пункті 3.12. договору оренди сторони погодили, що несвоєчасне отримання Орендарем рахунків у Орендодавця не звільняє його від зобов’язання своєчасно сплатити орендну плату та інші платежі, а в п. 9.2. договору встановили відповідальність за порушення встановлених термінів сплати орендної плати та компенсаційних платежів у тому числі – у вигляді штрафу у розмірі 2397,78грн., якщо прострочення становить більше, ніж 10 календарних днів.

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.5. договору 02.12.2008р. об’єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.18).

В день укладання договору оренди сторонами також були укладені і додаткові угоди №1 (а.с.14) і № 2 (а.с.15) до нього, якими визначили вартість теплової енергії та водопостачанні і водовідведення, які входять до встановленої договору суми щомісячної компенсації експлуатаційних витрат (458,37грн.) та з 01.01.2009р. передбачили включення експлуатаційних витрат вже без комунальних послуг і в сумі 419,76грн. на місяця в розмір плати за користування приміщенням, визначивши, що компенсаційні платежі за електричну енергію та комунальні послуги визначаються за розцінками на момент їх оплати постачальникам послуг та виходячи із показників лічильників та/або пропорції до займаної площі.

Додатковою угодою № 3 від 19.10.2009р. (а.с.16 т.1) сторони продовжили термін дії договору до 30.09.2010р., а додатковою угодою №4 (а.с.17 т.1) доповнили особливі умови договору положеннями щодо розірвання у разі звернення стягнення на орендоване майно як об’єкт іпотеки.

Задля забезпечення виконання грошових зобов’язань за договором оренди Позивачем в перебігу строку його дії складалися рахунки для Відповідача відносно компенсації комунальних і експлуатаційних платежів, електроенергії та сплати орендної плати (а.с.а.с.19-38 т.1), які частково сплачувалися Орендарем (а.с.а.с.39-44 т.1, а.с.а.с.8-22 т.2), зважаючи на що станом на момент подання позову за період грудня 2008р. по червень 2919р. утворилась заборгованість з орендної плати, експлуатаційних і комунальних витрат та електричної енергії у загальній сумі 11266,35грн. та був нарахований штраф у сумі 2397,78грн., на примусовому стягненні яких наполягає Позивач.

Заявою №188 від 06.08.2010р. Позивач збільшив загальну суму позовних вимог до 17681,45грн. через доповнення позову вимог відносно періоду з червня по серпень 2010р.

Відповідач своєю остаточною заявою, наданою у судовому засіданні 28.09.2010р., визнав первісну суму позовних вимог у повному обсягу.

Суд, враховуючи приписи ст.ст. 1, 22 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу в контексті вимог, розмір яких визначений безпосередньо у позовній заяві, залишаючи без розгляду по суті вимоги про стягнення заборгованості за період з червня по серпень 2010р. згідно заяви про збільшення позовних вимог №188 від 06.08.2010р.

Означена позиція суду зумовлена тим, що за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України суд здійснює захист порушених суб’єктивних прав та інтересів певної особи відносно фактів порушення, що передували зверненню до суду із відповідним позовом. В свою чергу, за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі Позивач має право зокрема змінити підставу або предмет позову, збільшити суму позовних вимог тощо, проте до реалізації означених процесуальних прав не може бути віднесено доповнення позову новими вимогами щодо фактів порушення відносно інших періодів, частини з яких (фактів порушення) за хронологією навіть ще не існувало на момент первісного звернення до суду. Отже, за своєї правовою природою заява №188 від 06.08.2010р. опосередковує не збільшення позовних вимог відносно первісно визначених фактів порушення (прострочення платежів відносно конкретних місяців оренди) у розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а доповнення позову новими підставами та предметом в порядку ст. 58 цього Кодексу вже після початку розгляду справи по суті.

При цьому, суд наголошує, що оскільки оцінка правомірності вимог про стягнення заборгованості за період з червня по серпень 2010р. в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позиції щодо означених вимог в межах провадження за іншим окремим позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с. 50) на вчинення такої процесуальної дії особою;

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відносно наявності/відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди №54/2008 від 14.11.2008р. (з урахуванням додаткових угод).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з компенсації експлуатаційних витрат та комунальних послуг, пов’язаних із утримання орендованого майна узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та положеннями ст. 322 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №54/2008 від 14.11.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення передбачених договором оренди платежів у встановлені строки відносно всього розглядуваного періоду правовідносин з грудня 2008р. по червень 2010р., адже жодних підстав для застосування передбаченого ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільнення від відповідних платежів із наявних у справі матеріалів не вбачається.

Суд також наголошує, що за змістом ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, який звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов’язань відсутність у боржника відповідних коштів.

За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі – припинення грошових зобов’язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов’язань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу – в сумі 11266,35грн., що включає в себе орендні (11260,49грн.)та компенсаційні платежі: комунальні послуги (5,46грн.), експлуатаційні витрати (0,4грн.)

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання. Водночас, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі прострочення оплати орендних та компенсаційних платежів сформульована безпосередньо у п. 9.2. договору оренди , вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання грошових зобов’язань Відповідачем у розглядуваний період та відповідність застосовуваного розміру штрафу умовам договору, суд дійшов висновку і про можливість задоволення вимог щодо штрафу – у сумі 2397,78грн.

Судові витрати, які відповідають первісно визначеним позовним вимогам, що були задоволені судом, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Трейдінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 35256663) до Малого приватного підприємства „Вега”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24821241) про стягнення заборгованості з орендної плати та компенсаційних платежів у розмірі 11266,35грн. та штрафу у розмірі 2397,78грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства „Вега”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24821241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Трейдінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 35256663) заборгованість з орендної плати та компенсаційних платежів у розмірі 11266,35грн. та штраф у розмірі 2397,78грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства „Вега”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24821241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Трейдінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 35256663) державне мито в розмірі 136,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 28.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2010р.

Суддя