Ухвала суду № 114964077, 16.11.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20236/16-ц

Провадження № 6/752/553/23

У Х В А Л А

16 листопада 2023 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ліщишин Ігорь Віталійович, звернувся до суду про визнання дублікату виконавчого листа № 2-1941/10, виданий Голосіївським районним судом м. Києва 19.07.2017, таким, що не підлягає виконанню, стягнути грошові кошти, які безпідставно одержані від боржника за виконавчим документом.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Голосіївського районного суду від 24.12.2010 року вимоги позивача були задоволені.

На виконання рішення, за заявою стягувача, було видано виконавчий лист від 01.06.2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 . На підставі вказаного листа державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Лопатецькою Ю.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 та накладено арешт на майно боржника з забороною відчуження.

18.05.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено оригінал виконавчого листа до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області.

19.06.2012 Головний державний виконавець ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області Чижик А.П. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.01.2017 року у справі 752/20236/16-ц заяву ПАТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1941/10 від 01.06.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 задоволено. Видано дублікат виконавчого листа замість втраченого оригіналу.

Проте, на момент видачі дублікату виконавчого листа, строк пред`явлення його до виконання був пропущений. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.08.2019 у справі 752/11936/19 ПАТ «УкрСиббанк» поновлено пропущений строк для пред`явлення дубліката виконавчого листа.

Постановою приватного виконавця Чепурного В.М від 15.07.2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4. Однак постановою Київського апеляційного суду від 20.01.2021 року ухвалу від 27.08.2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Листом від 02.03.2021 року приватний виконавець Чепурний В.М. відмовив у закритті виконавчого провадження.

Вважає, що виконавчий лист від 19.07.2017 року повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки був виданий помилково.

Також просив стягнути на його користь безпідставно одержані грошові кошти за виконавчим документом, а саме з АТ «УкрСиббанк» - 18 152,90 грн, з приватного виконавця Жданович В.М. - 6315,29 грн.

Суд, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи № 2-1941/10, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2010 року по справі № 2-1941/10 стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 239 346,73 доларів США грн, що за курсом НБУ станом на 23.11.2010 року становило 899 862,54 грн., судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., всього 1 901 682, 54 грн.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2010 року набрало законної сили 18 лютого 2011 року.

На виконання зазначеного рішення 01.06.2011 року Голосіївським районним судом м.Києва виданий виконавчий лист № 2-1941/10 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 901 682,54 грн. щодо боржника ОСОБА_1 (а.с. 205 т. 1).

15.07.2011 року старшим державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 та накладений арешт на майно боржника з забороною його відчуження (а.с. 206, 207-208 т. 1).

18.05.2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, а оригінал виконавчого листа направлено до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області у зв`язку з тим, що місце проживання боржника ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Віта Поштова (а.с. 211 т. 1).

19.06.2012 року головним державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 у зв`язку з тим, що у матеріалах виконавчого провадження, що надійшли від ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, відсутня повна адреса місця проживання боржника. Крім того, за боржником зареєстровано право власності на транспортний засіб, а матеріали виконавчого провадження не містять інформації про звернення стягнення на вказане майно (а.с. 212 т. 1).

В грудні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1941/10 виданого 01.06.2011 року Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 901 682,54 грн. щодо боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року задоволено заяву ПАТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа. Видано дублікат виконавчого листа замість втраченого оригіналу виконавчого листа № 2-1941/10 виданого Голосіївським районним судом м. Києва 01.06.2011 року на виконання рішення, ухваленого Голосіївським районним судом м. Києва 24.12.2010 року по справі № 2-1941/10 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 901 682,54 грн. виданого відносно боржника ОСОБА_1 19.07.2017 представнику стягувача був виданий дублікат виконавчого листа.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.08.2019 року задоволено заяву АТ «УкрСиббанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

15.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чепурним В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 2-1941/10 від 19.07.2017 року, боржник ОСОБА_1 .

Ознайомившись з інформацією про виконавче провадження, встановлено, що станом на 13.09.2023 ВП НОМЕР_5 відкрито і надалі приватним виконавцем вчиняються дії відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 20.2021 року у справі № 752/20236/16-ц, 752/11936/19 апеляційну скаргу адвоката Ліщишина Ігоря Віталійовича, який діє від імені та інтересах ОСОБА_1 , задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва 27 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виданого Голосіївським районним судом м. Києва виконавчого листа № 2-1941/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором відносно боржника ОСОБА_1 .

Листом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чепурного Л.А. від 02.03.2021 № 125 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_5 відмовлено. Повідомлено, що чинним законодавством не передбачено закінчення виконавчого провадження у випадку скасування ухвали про пропущення поновленого строку.

Згідно зі ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Норма ч.2 ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

З викладеного вбачається, що виконавче провадження НОМЕР_5 було розпочато приватним виконавцем Чепурним Л.А. на підставі виконавчого листа по справі №2-1941/10 від 19.07.2017 року, виданого на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 10.01.2017 року, яка була скасована в апеляційному порядку, а відтак суд приходить до висновку, що вимоги заявника про визнання виконавчого листа №2-1941/10, виданого Голосіївським районним судом м. Києва в межах розгляду справи за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого, збереженого майна виникають за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Ч. 4 ст. 432 ЦПК України, зокрема, передбачено, якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

З листа приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович В.М. від 07.09.2023 № 118 вбачається, що в процесі примусового виконання виконавчого листа № 2-1941/10 з ОСОБА_1 утримано кошти у розмірі 24 468,19 грн. Дані кошти розподілені та перераховані наступним чином: 4 000 грн - додаткові витрати виконавчого провадження; 18 152,90 грн на користь АТ «Укрсиббанк» як часткове стягнення боргу (що включає 1700 грн судового збору, 120 грн витрат на ІТЗ та 16332,90 грн (еквівалент 446,64 дол. США по курсу НБУ на день стягнення 13.01.2023 36,5686)); 1815,29 грн - часткове стягнення основної винагороди приватного виконавця (еквівалент 44,66 дол.США по курсу НБУ на день стягнення 13.01.2023 36,5686).

Перераховані на користь АТ «Укрсиббанк» кошти в розмірі 18 152,90 грн підлягають поверненню заявнику, у зв`язку з цим вказана вимога підлягає задоволенню.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Статтею 31 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено порядок сплати винагороди приватного виконавця, так основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнення суми основної винагороди і витрат виконавчого провадження здійснюється на підставі імперативних приписів закону, зокрема статей 27, 42, 45 Закону України "Про виконавче провадження".

Підставою для стягнення основної винагороди та додаткових витрат приватного виконавця Чепурного В.М., у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, є здійснення приватним виконавцем дій по стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача AT «УкрСиббанк» зазначених у виконавчому документі сум.

Закон України "Про виконавче провадження", а саме стаття 74 цього Закону, встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 зазначила, що відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Станом на момент прийняття рішення у цій справі відсутні будь-які судові рішення та процеси про визнання рішення, дії чи бездіяльності приватних виконавців Чепурного В.М. та Жданович В.М. щодо стягнення основної винагороди та додаткових витрат в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, доказів зворотного заявником надано не було, а тому вони є законними та не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про не доведення позивачем безпідставності набуття приватним виконавцем основної винагороди та витрат виконавчого провадження в межах виконавчого провадження НОМЕР_5.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог заявника пред`явлених до приватного виконавця Жданович В.М. про стягнення на його користь 6315,29 грн основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

З огляду на викладене заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80, 259, 353-355, 431, 432 ЦПК України, ст.ст.34, 39 Закону України "Про виконавче провадження" суд, -

П О С Т А Н О В И В:

заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Визнати виконавчий лист № 2-1941/10, виданий Голосіївським районним судом м. Києва від 19.07.2017 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 901 682,54 грн щодо боржника ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) кошти у розмірі 18 152 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 90 копійок.

В іншій частині вимоги заяви залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Г. Плахотнюк