Ухвала суду № 11484177, 15.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року м. КиївК-13361/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 12.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007

у справі №29/60а

за позовом Сільськогосподарського фермерського господарства ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 12.03.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007, позов СФГ ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Володарському районі №0001032340/0 від 20.09.2006, яким до позивача були застосовані штрафні санкції в сумі 17089 грн., та рішення №0001162340 від 05.12.2006, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 11483,78 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт від 08.09.2006 №13/23-30045936.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001032340/0 від 20.09.2006, яким відповідно до вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, в розмірі 17089,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001162340 від 05.12.2006, яким згідно з ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11483,78 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»( в редакції, яка діяла на час формування податкового зобовязання) обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідачем не надано доказів, що засвідчують здійснення позивачем операцій з поставки сільськогосподарської продукції, в т.ч. і на безоплатній основі, а, отже, не доведено здійснення операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, штрафні (фінансові) санкції відповідачем застосовані на підставі п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271.

Однак, зазначеною нормою передбачено, що кошти в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільгоспсировини, залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Держаного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання коштів визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271.

Під час перевірки фактів нецільового використання позивачем сум акумульованих коштів податку на додану вартість або фактів неперерахування коштів на окремих рахунок, відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»не встановлено.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17089 грн. на підставі спірного повідомлення-рішення №0001032340/0 від 20.09.2006 є правильними.

Вірними є і висновки судів попередніх інстанцій, що фінансові санкції, передбачені ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків встановлених ст.250 ГК України.

Оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 №72, в частині використання готівки, отриманої в установі банку, не за цільовим призначенням в розмірі 11483,78 грн., яке відбулося у 2003 році, прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001162340 від 05.12.2006 здійснено поза межами законодавчо встановлених строків.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області відхилити, а постанову Господарського суду Донецької області від 12.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук

А.О.Рибченко

Суддя Л.В. Ланченко