Ухвала суду № 11484044, 16.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2010 р. м. КиївК-9055/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВИР» на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 у справі № 13/219А Господарського суду Львівської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИР»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 14.08.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008, в задоволенні позову ТОВ «ВИР»про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 25.07.2006 № 17789/0002721710/0 та від 05.10.2006 № 0000582320/1/23156 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 365134,00 грн. (в тому числі 265694,00 грн. основний платіж та 99440,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) відмовлено з тих підстав, що докази реальності операції придбання товару позивачем не надані.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено перевірку ТОВ «ВИР»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, за результатами якої був складений акт перевірки від 18.07.2006 № 182/23-031/22333529, згідно висновків якого товариством в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) віднесено до складу валових витрат витрати щодо придбання товару без фактичного отримання товару на суму 1025849,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених в судовому процесі обставин, що згідно із укладених договорів поставки товару № 010103 від 01.01.2003 між позивачем та ТОВ «Мета», № 20 від 01.02.2005 між позивачем та ТОВ «Агротехпоставка» в загальну ціну товару включена вартість транспортних послуг щодо його доставки покупцю, разом з тим, позивачем ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи не надано документів, які б підтверджували факт здійснення передачі товарів, в тому числі, інформацію щодо площі приміщення для зберігання товарів (сировини), транспортного засобу, місця завантаження/розвантаження товару, шлях транспортування товару тощо.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, з приводу прав та обовязків в якому виник спір) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568) перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати, понесені позивачем у звязку із придбанням у ТОВ «Мета», ТОВ «Агротехпоставка»товарів, не підлягають віднесенню до валових витрат, оскільки факт придбання товару (послуги) передбачає їх наявність, а недоведеність позивачем факту поставки товару дає підстави для висновку про безтоварність операції.

Доводи касаційної скарги такого висновку судів не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВИР» залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008, постанову Господарського суду Львівської області від 14.08.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписМ.О.Федоров