Ухвала суду № 11483938, 21.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2010 р. м. КиївК-4114/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2008 року

у справі № 2-16/14655-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(далі ТОВ «КримПечатьСервіс», позивач) звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними рішень №0015852301 від 04 жовтня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11520,00 грн. та №0015862301 від 04 жовтня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235 000,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2008 року, позов задоволено.

Рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані тим, що позивачем не здійснювалась оптова чи роздрібна торгівля, а тому дія Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(далі Закон № 98/96-ВР) та Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закон № 265/95-ВР) на нього не розповсюджується.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі ДПІ у м. Сімферополі АРК, відповідач) оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2008 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу ДПІ у м. Сімферополі АРК без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі АРК було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 6124/23-7/31416065 від 21 вересня 2007 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті рішення №0015852301 від 04 жовтня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11520,00 грн. та №0015862301 від 04 жовтня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «КримПечатьСервіс» пункту 1.1 статті 1, пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.10 статті 3 Закону № 98/96-ВР, у звязку з реалізацією продукції власного виробництва за готівкові кошти особам, які не перебувають з підприємством у трудових відносинах, без придбання торгівельного патенту для оптової торгівлі за готівку та статті 1, пунктів 3.1, 3.2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, у звязку з реалізацією за готівку, без застосування реєстратора розрахункових операцій, придбаних раніше, основних засобів на загальну суму 47000,00 грн., а саме, приміщення літера «О»та флексодрукувальної машини.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 98/96-ВР об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 98/96-ВР, торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 98/96-ВР під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення»визначено, що у цих Порядку та правилах терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять".

Так, відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 08 червня 2004 року № 130 «Про затвердження національного стандарту України ДСТУ 4303-2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.

Відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 1 Закону України від 01 грудня 2005 року № 3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»послуга - результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.

А тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що торговельна діяльність, у розумінні Закону № 98/96-ВР, є видом економічної діяльності, а не окремими операціями купівлі-продажу товарів (продукції), а тому не кожний продаж товару підлягає обовязковому патентуванню.

Патент необхідно придбавати лише такому субєкту підприємницької діяльності, який здійснює оптову, або роздрібну торгівлю чи діяльність в сфері громадського харчування за готівкові кошти у пункті продажу товарів, спеціально відведених для цієї мети, та надає відповідні торговельні послуги, а при відсутності однієї з цих умов, підстав для придання патенту немає.

Судами встановлено, що позивач здійснював операції з продажу власної продукції, однак не займався торговельною діяльністю як видом економічної діяльності, а тому до нього не може бути застосовані вимоги щодо придбання відповідного патенту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що підприємство-виробник може реалізовувати свою продукцію у іншій формі ніж роздрібна та оптова торгівля, якщо для такої торгівлі у нього не створено умов відповідно до вимог Закону № 98/96-ВР, тобто відсутні окреме приміщення, додаткові торговельні послуги, персонал тощо.

Також судами встановлено, що позивач реалізував приміщення літера «О»по прибутковим касовим ордерам від 27 червня 2006 року, 11 липня 2006 року та 12 липня 2006 року на загальну суму 25000,00 грн., а також флексодрукувальну машину по прибутковим касовим ордерам від 07 вересня 2006 року та 08 вересня 2006 року на загальну суму 15000,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Позивач не займався наданням торговельних послуг, а лише здійснював виробництво та реалізацію продукції власного виробництва, а тому його діяльність не можна віднести до сфери торгівлі, громадського харчування та послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що дія Закону № 265/95-ВР на позивача не розповсюджується, оскільки він не займається діяльністю, передбаченою цим Законом.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 24 вересня 2010 року.