Ухвала суду № 11483663, 09.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-211/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Островича С.Е., Рибченка А.О., Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову господарського суду Львівської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2007 року

у справі № 5/326-28/52А(22а-1265/07)

за позовом Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (надалі – ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області)

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт» (надалі – ТОВ«Леопрінт»), 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерматекс» (надалі – ТОВ«Ерматекс»)

про визнання недійсним господарського зобов’язання, -

встановив:

У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в якому поставлено питання про визнання недійсною усної угоди укладеної між ТОВ «Леопрінт»та ТОВ«Ерматекс»; застосування юридичних наслідків передбачених ст.208 ГК України, а саме, стягнення з ТОВ «Леопрінт»у дохід держави грошової суми в розмірі 301824,00грн. та стягнення з ТОВ«Ерматекс»на користь ТОВ «Леопрінт»все, що отримано ним по угоді..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до ст.207 ГК України угода укладена між відповідачами підлягає визнанню недійсною, так як у ТОВ«Ерматекс»був умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме, з метою приховувати від оподаткування отримані за угодою (господарським зобов’язанням) грошові кошти. Крім того, рішенням Подільського районного суду м.Києва від 04.08.2005 року у справі №2-2196 визнано недійсними установчі документи ТОВ«Ерматекс», а саме: статут, установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Львівської області від 12 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що в під час розгляду справи позивачем не доведено, що оспорювана угода вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «Ерматекс»та анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не може тягнути недійсність господарського зобов’язання, яке оспорюється податковим органом, та не позбавляє правового значення вчинення учасниками господарського зобов’язання дій.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Леопрінт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року, про що складено акт №503/230/02467587 від 30.11.2006 року.

Результаті проведеної перевірки, позивачем встановлено, що продавцем (ТОВ «Ерматекс») було відвантажено промислові товари (запасні частини) на користь ТОВ «Леопрінт», що підтверджується рахунком №11 від 11.03.2005 року, накладною №12/03 від 11.03.2005 року, рахунком №16 від 16.03.2005 року, накладною №16/03 від 16.03.2005 року. Вказана поставка була оплачена ТОВ «Леопринт», що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку. Також, були виписані податкові накладні: №11/03 від 11.03.2005 року на суму 60948,00, в т.ч. ПДВ –10158,00грн.; №12/03 від 11.03.2005 року на суму 63996,00грн., в т.ч. ПДВ –10666,00грн.; №16/03 від 16.03.2005 року на суму 176880,00грн., в т.ч. ПДВ –29480,00грн.

Мотивуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що рішенням Подільського районного суду м.Києва від 04.08.2005 року у справі №2-2196 було визнано недійсними установчі документи та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ерматекс»з підстав реєстрації підприємства на підставну особу. Крім того, відповідно до листа ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №5215/7/15-210 від 02.04.2007 року ТОВ «Ерматекс»не звітувало до податкового органу з липня 2006 року, а згідно податкової звітності з ПДВ за 2005-2006 року, підприємство звітувало з нульовими показниками.

Однак, слід зазначити, що для висновку про недійсність угоди необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Визнання недійсними установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності з підстав його створення без мети здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Слід звернути увагу на те, що на момент укладання оспорюваної угоди установчі документи ТОВ «Ерматекс»були дійсними. Крім того, відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві №12/1-7/96 від 22.01.2007 року, станом на 01.01.2007 року ТОВ «Ерматекс»значиться в ЄДРПОУ.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, органи державної податкової служби мають право звертатися до судів із позовами про визнання угод недійсними, з таким правовим наслідком як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Разом з тим, встановлені ч.1 ст.208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України, з підстав пропуску строку встановленого для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого ст.250 ГК України.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним правочину, суд застосовує вимоги статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України і закриває провадження у справі в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судові рішення попередніх судових інстанцій в частині визнання недійсним господарського зобов’язання укладеного між ТОВ «Леопринт»та ТОВ «Ерматекс»підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині позовних вимог, в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2007 року в частині визнання недійсним господарського зобов’язання укладеного між ТОВ «Леопринт»та ТОВ «Ерматекс»скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.