Ухвала суду № 11483673, 09.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2010 р. м. КиївК-3710/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Островича С.Е., Рибченка А.О., Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року

у справі №2-27/5222-2006А(№22-а-1586/08)

за позовом Сімферопольського Учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих

до відповідачів: 1.Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі ДПІ в м.Сімферополі АР Крим), 2. Головного Управління Державного казначейства України Автономної Республіки Крим (надалі ГУ ДК України АР Крим)

третя особа: Приватне підприємство «Містраль Р.К.Б.»(надалі ПП «Містраль Р.К.Б.»)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

встановив:

У січні 2006 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомленнярішення №0018262301/0 від 16.12.2005 року та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у розмірі 57632 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є нечинним.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі АР Крим №0018262301/0 від 16.12.2005 року; з Державного бюджету на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 1,70грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року апеляційну скаргу ДПІ у м.Сімферополі АР Крим залишено буз задоволення, рішення суду першої інстанції змінено, а саме, пункт 2 резолютивної частини постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року викладено в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі АР Крим від 16.12.2005 року №0018262301/0».

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковий кредит з податку на додану вартість (надалі ПДВ) у сумі 57166,67грн. сплачений позивачем у звязку з придбанням товару, що підтверджується первинним бухгалтерськими документами, в тому числі і податковою накладною. Податкові зобовязання платників податків мають індивідуальний характер, а тому обмеження права позивача на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 57166,67грн. суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», яким таке обмеження не передбачено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ в м.Сімферополі АР Крим звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань правомірності заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за липень, серпень 2005 року, про що складено акт №295/23-4/03972643 від 09.12.2005 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено, що позивачем порушено п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищено податковий кредит на суму 57167,00грн. по декларації за серпень 2005 року. В результаті була зменшена сума бюджетного відшкодування на 465,00грн. та склала за серпень 2005 року 495,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0018262301/0 від 16.12.2005 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 465,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Містраль Р.К.Б.»(продавець) та Сімферопольським Учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №27 від 29.12.2004 року. Відповідно до умов зазначеного договору, продавець зобовязується передати покупцю обладнання для розфасовки чаю. Вартість обладнання становить 343000,00грн., в т.ч. ПДВ 57166,67грн. (а.с.11-13 т.1).

Вищевказаний договір був виконаний належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 29.12.2004 року (а.с.42 т.1), рахунком-фактурою №СФ-0007950 від 29.12.2004 року (а.с.43 т.1), розхідною накладною №РН-0000452 від 28.03.2005 року (а.с.40 т.1). Також була виписана податкова накладна №8275 від 30.12.2004 року на суму 343000,00грн., в т.ч. ПДВ 57166,67грн. (а.с.41 т.1). Слід також зазначити, що договір не був визнаний не дійсним та не були надані докази, щодо звернення до суду з такими позовними вимогами.

Відповідно до акту перевірки, підставою для висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту стало те, що ПП «Містраль Р.К.Б.»включило до складу податкових зобовязань суму 57166,67грн., однак до бюджету зазначена сума ПДВ сплачена не була. Однак, слід зазначити, що у ПП «Містраль Р.К.Б.»на особовому рахунку станом на 01.12.2004 року була передплата у розмірі 309414,04 та станом на 01.01.2005 року у розмірі 306986,04грн., тобто погашення податкових зобовязань відбулось за рахунок передплати.

Крім того, в матеріалах справи міститься посилання на відповідь Сімферопольського відділу податкової міліції УПМ ДПА України в АР Крим, відповідно до якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб ПП «Містраль Р.К.Б.».

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.