Постанова № 11482121, 20.09.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4179/10/2370 20.09.2010 р. м. Черкаси

16 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Криштофоров Р.О., довіреність від 06.09.2010р.,

від відповідача Лисенко Ю.М., довіреність від 10.06.2010р. №5969/10-020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина» до державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій незаконними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання незаконними дії працівників податкової служби щодо проведення планової перевірки а також про визнання нечинним та скасування рішення державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області (надалі - ДПІ у Звенигородському районі) від 18.08.2010р. №0000632331 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Валентина»(надалі ТОВ «Валентина») штрафних фінансових санкцій в сумі 31800,60грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що перевірка ТОВ «Валентина»з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95) була проведена контролюючим органом з порушенням норм діючих Законів України та нормативно-правових актів без законних підстав для її проведення. Щодо виявлених в ході перевірки порушень в своїх поясненнях суду представник позивача не заперечив про те, що в порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги) оператором АЗС належної позивачу не було видано чек на суму 115,00грн. Проте, стосовно зазначеного в акті перевірки порушення щодо невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному Х-звіті реєстратора розрахункових операцій, представник позивача стверджує, що сума наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків під час перевірки не була перевірена, акт опису готівкових коштів не складався. Таким чином, представник позивача стверджує про безпідставність висновків акту перевірки про незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (далі РРО).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог представник відповідача зазначив, що стосовно планових перевірок суб'єктів господарювання з питань застосування РРО, згідно зі статтею 15 Закону №265/95 органами державної податкової служби здійснюється контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) та інших вимог цього Закону саме шляхом проведення планових або позапланових перевірок. Такі перевірки проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби. Щодо виявлених в ході перевірки порушень, то відповідач зазначає, що непроведення розрахункової операції на суму 115,00грн. через реєстратор розрахункових операцій та нероздрукування відповідного розрахункового документа не заперечується позивачем, а отже, застосування відповідальності за вказане порушення в пятикратному розмірі вартості проданих товарів (575,00грн.) відповідає вимогам Закону №265/95. Крім того, представник відповідача стверджує, що невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті підтверджується Х-звітом від 31.07.2010р. з якого вбачається, що станом на момент перевірки в касі мало бути 6245,12грн., однак касир до перерахунку коштів посадових осіб контролюючого органу не допустив з посиланням на отримання усного розпорядження директора. Таким чином, приймаючи до уваги, що в денному звіті зазначено про наявність в касі грошових коштів в сумі 6245,12грн., але до перевірки місце проведення розрахунків представлено не було, представник відповідача стверджує про порушення позивачем п.13 ст.3 Закону №265/95.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі плану проведення перевірок застосування реєстраторів розрахункових операцій та ін. за липень 2010р. затвердженого головою ДПА в Черкаській області 30.06.2010р. (а.с.50-51) та направлень на перевірку від 28.07.2010р. (а.с.52), посадовими особами ДПІ у Звенигородському районі було проведено перевірку господарської одиниці АЗС у м.Звенигородка по вул.Дімітрова,21 (далі АЗС) належної ТОВ «Валентина»на предмет дотримання вимог з регулювання обігу готівки, про що складено акт від 31.07.2010р. зареєстрований за №1129/23/23/23/22789608 (а.с.10,11).

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Валентина»п.п.1, 2, 13 ст.3 Закону №265/95, а саме, непроведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО з роздрукуванням відповідного розрахункового документа а також невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

За наслідками встановлених проведеною перевіркою порушень прийнято оскаржуване рішення від 18.08.2010р. №0000632331 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31800,60грн. (а.с.17). Сума штрафних санкцій складається з відповідальності обумовленої Законом №265/95 за два окремих порушення: 1)п.п.1, 2 ст.3 Закону №265/95 в розмірі 575,00грн.; 2) п. 13 ст.3 Закону №265/95 в розмірі 31225,60грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на приписи Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-XII, суд враховує, що частиною 1 статті 111 вказаної норми Закону встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків і зборів (обовязкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Суд також бере до уваги, що спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон №265/95. Згідно статтей 15, 16 Закону №265/95 контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших його вимог здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, зазначені перевірки з регулювання обігу готівки проводяться органами Державної податкової служби як планові перевірки у межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за затвердженими керівником податкового органу планом-графіком та відповідно до вимог чинного законодавства, а твердження позивача, щодо неправомірності проведення такої перевірки є безпідставними.

Стосовно суті встановлених перевіркою порушень суд дійшов висновку, що відповідальність за непроведення розрахункової операції на повну суму через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документа на суму покупки 115,00грн. до позивача застосовано правомірно та узгоджується із приписами п.1 ч.3 та п.1 ст.17 Закону №265/95. Крім того, як встановлено в ході розгляду справи, позивач підтверджує, що вказане порушення мало місце.

Щодо зазначеного в акті перевірки порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону №265/95, суд не приймає доводи представника відповідача про встановлення в ході перевірки невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. При цьому, суд виходить з того, що в матеріалах справи наявні докази якими спростовується вчинення цього порушення Закону №265/95. Зокрема, фіскальні звітні чеки за 31.07.2010р. 01.08.2010р. та 02.08.2010р., прибутковий касовий ордер від 02.08.2010р. №143, видатковий касовий ордер від 02.08.2010р. №201 про видачу директору виручки в банк, копія книги обліку розрахункових операцій із зазначенням обліку руху готівки за відповідний період, підтверджують пояснення представника позивача про наступні обставини.

Так, 31.07.2010р. у вихідний день суботу на ранок в касі АЗС (сейфі) обліковано залишок незданої готівки в сумі 5709,96грн. При чому, з пояснень наданих директором позивача в судовому засіданні встановлено, що готівкові кошти отримані від господарської діяльності на АЗС за пятницю, суботу та неділю (виручка) здаються касиру по прибутковому касовому ордеру на ранок понеділка. Таким чином, як вбачається з фіскального звітного чека (Z звіта):

- станом на 07:31год. 31.07.2010р. в сейфі АЗС знаходилась готівка в сумі 5709,96грн. (виручка за пятницю 30.07.2010р.);

- станом на 07:31год. 01.08.2010р. в сейфі АЗС знаходилась готівка в сумі 6914,16грн. (виручка за пятницю 30.07.2010р. та суботу 31.07.2010р.);

- станом на 07:33год. 02.08.2010р. в сейфі АЗС знаходилась готівка в сумі 7853,62грн. (виручка за 30.07.2010р., 31.07.2010р. та неділю - 01.08.2010р.) (а.с.37-38).

В подальшому, згідно касового ордера від 02.08.2010р. №143 виручка за три дні в сумі 7853,62грн. здана касиру (а.с.44) та на підставі видаткового касового ордера від 02.08.2010р. №201 вказана сума коштів видана директору для здавання виручки в банк (а.с.43).

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача стосовно того, що зі слів оператора АЗС, як зазначено в акті перевірки, в касі готівки немає, а до місця розрахунків працівників відповідача допущено не було. Суд критично ставиться до вказаного заперечення відповідача, оскільки відповідний акт про те, що службові особи податкового органу не були допущені до проведення перевірки не складався, як і не складався акт опису фактичної наявності коштів на місці проведення розрахунків. Разом з тим, в акті перевірки, зокрема, є посилання на те, що оператором АЗС було прийнято готівкові кошти в сумі 115,00грн. за товар без видачі розрахункового документа, що також є свідченням про наявність в касі грошових коштів.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону №265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. За порушення цієї норми передбачена відповідальність в п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (ст.22 Закону №265/95).

Оскільки в ході судового розгляду справи доводи акту перевірки про порушення позивачем пункту 13 статті 3 вищевказаного Закону №265/95 не знайшли свого належного підтвердження, суд дійшов висновку щодо підставності позовних вимог в частині скасування рішення ДПІ у Звенигородському районі від 18.08.2010р. №0000632331 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31225,60грн. (6245,12грн. сума зазначена в денному звіті РРО х 5).

Щодо вимоги про визнання нечинним оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає, що деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта субєктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містить різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

За таких обставин, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність за правилами Кодексу адміністративного судочинства України позовною вимогою має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Таким чином визнаючи обґрунтованість твердження позивача про неправомірність рішення в частині застосування санкцій в розмірі 31225,60грн., суд скасовує рішення ДПІ у Звенигородському районі від 18.08.2010р. №0000632331 в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина»- задовольнити частково.

Скасувати рішення державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області від 18.08.2010р. №0000632331 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31225,60грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст.185-187 цього Кодексу.

СуддяН.Ю. Гриньковська

в повному обсязі постанова виготовлена 23 вересня 2010р