Рішення № 11476619, 23.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2010 р.Справа № 30/136-10-3786 За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод»

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Асто-Транс ЛТД”

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Крижанівська Н.С. –згідно довіреності №3\08 від 16.08.2010р.

Від відповідача: Бєлих О.В.- згідно довіреності від 01.06.2010р.

Суть спору: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Верхньодніпровський авторемонтний завод”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Асто-Транс ЛТД” про стягнення заборгованості у сумі 71580 грн., пені у сумі 14673 грн. 89 коп. та штрафу у сумі 15237 грн.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує частково з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

07 липня 2008р. між ВАТ „Верхньодніпровський авторемонтний завод” (правонаступником якого є ТОВ „Верхньодніпровський авторемонтний завод” (Виконавець) та ТОВ „Асто-Транс ЛТД” (Замовник) був укладений Договір на виконання ремонтних робіт транспортних засобів №53\07-Р, згідно якого Виконавець зобов’язується виконати ремонтні роботи транспортних засобів Замовника згідно Дефектовочної відомості, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх згідно Акту виконаних робіт.

Відповідно до розділу 2 Договору попередня вартість ремонтних робіт, запчастин та вузлів складає 101580 грн. (В тому числі ПДВ). Кінцева вартість ремонтних робіт, застосованих матеріалів, запчастин та вузлів встановлюється при підписанні Акту виконаних робіт.

За умовами розділу 5 Договору розрахунки за ремонтні роботи здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування Замовником авансового платежу на розрахунковий рахунок Виконавця в розмірі 20% від попередньої вартості , що складає 20316 грн. (з ПДВ). (п.6.1.). Оплату частини кінцевої вартості ремонтних робіт Замовник сплачує після отримання Листа –повідомлення про виконання замовлення, відправленого кур’єрською поштою з повідомленням про вручення , але не пізніше строку, зазначеного в п.4.1 Договору, згідно якого Виконавець зобов’язується здійснити ремонтні роботи протягом 60 днів з моменту отримання авансового платежу на розрахунковий рахунок Виконавця в повному обсязі (п.6.2.).

Згідно п.8.3 Договору за невиконання зобов’язань, передбачених п.6.2 Договору Замовником, якщо це не було передбачено Додатковою угодою, Замовник зобов’язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати суми, що залишилася.

02 грудня 2009р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої Замовник суму заборгованості за Договором №53\07-Р від 07.07.2008р. у розмірі 86580 грн. сплачує на розрахунковий рахунок Виконавця згідно графіку. Останній платіж має бути проведений до 10.08.2010р. У випадку порушення графіка платежів Замовник зобов’язаний виплатити Виконавцю пеню згідно п.8.3 Договору, а також штраф у розмірі 15% від загальної суми Договору.

Згідно Акту №ВА-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаного представниками ТОВ „Верхньодніпровський авторемонтний завод” (Виконавець) та ТОВ „Асто-Транс ЛТД” (Замовник) 14 січня 2010р., Виконавцем були проведені роботи по рахунку №ВА-000188 від 02.12.2009р.- ремонт п\причипу “DSAN-27” по Договору №53\07-Р від 07.07.2008р. у кількості 1 шт. на суму 84650 грн. (без ПДВ). Загальна вартість робіт –101580 грн. (з ПДВ). Сторони претензій одна до одної не мають.

Листами №15\01 від 26.01.2010р., №33\02 від 12.02.2010р., №70\03 від 23.03.2010р., №76\04 від 15.04.2010р. ТОВ „Верхньодніпровський авторемонтний завод” попереджало ТОВ „Асто-Транс ЛТД” про необхідність виконання умов Договору №53\07-Р від 07.07.2008р. та Додаткової угоди до нього, та пропонувало погасити заборгованість за виконані роботи у добровільному порядку, але, ТОВ „Асто-Транс ЛТД” своїх зобов’язань за Договором щодо оплати виконаних робіт не виконало, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 71580 грн. , яку позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на умови Договору, ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 15237 грн. на підставі Додаткової угоди №1 від 02.12.2009р. та пеню у сумі 14 673 грн. 89 коп. на підставі п.8.3 Договору.

Відповідач –ТОВ „Асто-Транс ЛТД” визнає, що його заборгованість по оплаті за виконані ТОВ „Верхньодніпровський авторемонтний завод” роботи складає 71 580 грн. При цьому, відповідач зазначає, що сума Договору у розмірі 101580 грн., з якої грошові кошти в сумі 30000 грн. сплачені відповідачем. За наявності передплати, позивач своєчасно не приступив до виконання своїх договірних зобов’язань щодо проведення ремонтних робіт. Відповідно до ст.219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) іншої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності .

Відповідач стверджує, що незважаючи на те, що з матеріалів справи дійсно вбачається прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, в той же час, матеріалами справи не доведено те, що такі порушення сталися саме з вини останнього, як і не доведено виконання таких належним чином з боку самого позивача, що є необхідною передумовою їх виконання відповідачем. Відповідно до п.10.3 Договору всі зміни та додаткові угоди дійсні тільки у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін. Сторонами у справі не укладалися додаткові угоди щодо внесення змін до Договору шляхом визначення одержувача платежу з зазначенням нового найменування підприємства з визначенням банківських реквізитів, на які необхідно перераховувати грошові кошти за Договором.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем невірно зроблено розрахунок пені за прострочення платежу.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у томі числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2008р. між ВАТ „Верхньодніпровський авторемонтний завод” (правонаступником якого є ТОВ „Верхньодніпровський авторемонтний завод” (Виконавець) та ТОВ „Асто-Транс ЛТД” (Замовник) був укладений Договір на виконання ремонтних робіт транспортних засобів №53\07-Р, згідно якого Виконавець зобов’язується виконати ремонтні роботи транспортних засобів Замовника згідно Дефектовочної відомості, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх згідно Акту виконаних робіт.

Відповідно до розділу 2 Договору попередня вартість ремонтних робіт , запчастин та вузлів складає 101580 грн. (В тому числі ПДВ). Кінцева вартість ремонтних робіт, застосованих матеріалів, запчастин та вузлів встановлюється при підписанні Акту виконаних робіт.

Згідно Акту №ВА-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) , підписаного представниками ТОВ „Верхньодніпровський авторемонтний завод” (Виконавець) та ТОВ „Асто-Транс ЛТД” (Замовник) 14 січня 2010р., Виконавцем були проведені роботи по рахунку №ВА-000188 від 02.12.2009р.- ремонт п\причипу “DSAN-27” по Договору №53\07-Р від 07.07.2008р. у кількості 1 шт. на суму 84650 грн. (без ПДВ). Загальна вартість робіт –101580 грн. (з ПДВ). Сторони претензій одна до одної не мають. Відповідач у справі не заперечує, що сума заборгованості за Договором №53\07-Р від 07.07.2008р. складає 71580 грн. За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення суми заборгованості за виконані роботи у розмірі 71580 грн.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За матеріалами справи, 02 грудня 2009р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої Замовник суму заборгованості за Договором №53\07-Р від 07.07.2008р. у розмірі 86580 грн. сплачує на розрахунковий рахунок Виконавця згідно графіку. Останній платіж має бути проведений до 10.08.2010р. У випадку порушення графіка платежів Замовник зобов’язаний виплатити Виконавцю пеню згідно п.8.3 Договору, а також штраф у розмірі 15% від загальної суми Договору. Як вже зазначалося вище, загальна сума Договору складає 101580 грн. Отже, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 15237 грн.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 14673 грн. 89 коп., то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до п.8.3 Договору за невиконання зобов’язань, передбачених п.6.2 Договору Замовником, якщо це не було передбачено Додатковою угодою, Замовник зобов’язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати суми, що залишилася. Отже, вимога щодо застосування санкцій за порушення виконання зобов’язання у вигляді пені передбачена умовами Договору. Але, ця вимога позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 8566 грн. 07 коп. (71580 грн. х 24%х182 дн./ 365 дн.=8566 грн. 07 коп.), так як позивачем невірно зроблено розрахунок суми пені, що підлягає стягненню.

У даному випадку, суд не вважає за доцільне застосування ч.3 ст.83 ГПК України та ст.233 Господарського кодексу України, адже, на думку суду, відповідачем не надано належних доказів, на підставі яких суд можливо зменшити штрафні санкції. Крім того, застосування зазначених статей є правом , а не обов’язком суду.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод” - задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Асто-Транс ЛТД” ( м.Одеса, Ленінградське шосе, 19, код ЄДРПОУ 24532316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод” (51600,Дніпропетровська обл.., м.Верхньодніпровськ, вул..Пальохи, 109, код ЄДРПОУ 05461390, р\р 26003283661400 в ПАТ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) заборгованість у сумі 71 580 грн., штраф у сумі 15237 грн., пеню у сумі 8566 грн. 07 коп., державне мито у сумі 953 грн. 83 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 215 грн.

3.          У задоволенні іншої частини позову –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 27 вересня 2010 р.

Суддя