Рішення № 11476313, 20.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2010 р.Справа № 17-16/192-09-5351 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-АСІСТАНС”

до відповідача: Страхового акціонерного товариства „Остра”

про стягнення 243 651 грн.

Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Кірічевська О.І. –на підставі довіреності;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: ТОВ „Гарант - АСІСТАНС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення зі страхового акціонерного товариства „Остра” (в подальшому назву товариства було змінено на ПАТ "Страхова компанія "Остра") заборгованості у сумі 260657,43 грн., з яких 266612,01 грн. заборгованості зі страхового відшкодування та витрат, пов’язаних із придбанням та переказом валюти (курсових різниць), пені у розмірі 3394,6 грн., 3% річних від прострочених сум у розмірі 1395,07 грн., та витрат від інфляції у сумі 4255,69 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором-доручення №01-06-06 від 01.06.2006р., укладеного поміж сторонами у справі.

Відповідач в судові засідання призначені по справі не з’явився, хоча про час та місце проведення судових засідань його було повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи, відзив на позов не надав, внаслідок чого справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку, ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

У червні 2009 року ТОВ „Гарант - АСІСТАНС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення зі страхового акціонерного товариства „Остра” (в подальшому назву товариства було змінено на ПАТ "Страхова компанія "Остра") заборгованості у сумі 260657,43 грн., з яких 266612,01 грн. заборгованості зі страхового відшкодування та витрат, пов’язаних із придбанням та переказом валюти (курсових різниць), пені у розмірі 3394,6 грн., 3% річних від прострочених сум у розмірі 1395,07 грн., та витрат від інфляції у сумі 4255,69 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором-доручення №01-06-06 від 01.06.2006р., укладеного поміж сторонами у справі.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно (заява від 08.02.2010р.) просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості зі страхового відшкодування у розмірі 237853,63 грн., суму заборгованості із відшкодування банківських витрат та витрат по курсовим різницям у сумі 33930,74 грн., пеню у сумі 6419,75грн, 3% річних у розмірі 5252,89 грн., витрати від інфляції у сумі 10984,78 грн., витрати на послуги адвоката у сумі 22680,00 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 3031,22 грн, а також 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В цій же заяві позивач просив зменшити суму до стягнення на розмір здійсненої відповідачем передоплати в сумі 15000 грн., а всього стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Остра" 305389,01 грн.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.10р. (суддя Желєзна С.П.) позов ТОВ „Гарант - АСІСТАНС” задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 279441,79 грн. загальної заборгованості за договором-дорученням №01-06-06 від 01.06.2006р., 2794,42 грн. держмита; 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу; 17640 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2010р. по справі №16/192-09-5351 скасовано в частині стягнення з ПАТ „Страхова компанія „Остра” на користь ТОВ „Гарант –АСІСТАНС” 17640 грн., витрат на послуги адвоката.

Постановою Вищого господарського суду Одеської області від 27.07.2010р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2010р. у справі №16/192-09-5351 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені. Справу передано до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду в цій частині спору. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р. залишено без змін.

Скасовуючи попередні судові рішення в частині стягнення пені, Вищий господарський суд України послався на ті обставини, що попередніми інстанції не встановили передбачені п. 6 ст. 232 ГК України обставини та момент виникнення права позивача на нарахування пені, а також право позивача на нарахування пені понад 6 місяців.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2010р. (суддя Зуєва Л.Є.) справу №16/192-09-5351 прийнято до провадження та присвоєно №17-16/192-09-5351, з зобов’язанням позивача надати правове обґрунтування нарахування пені понад 6 місяців, належним чином заверну копію акту виконаних робіт, який підписаний обома сторонами, свої письмові міркування стосовно обставин викладених у постанові ВГСУ від 27.07.2010р.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

01.06.06 між сторонами у справі укладено договір-доручення №01-06-06, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого відповідач (Страховик) доручив, а позивач (Повірений) прийняв на себе зобов'язання обслуговувати за межами України від імені та за рахунок Страховика осіб, що мають укладений з цією особою договір страхування за Правилами добровільного страхування відповідальності за витрати, пов'язані з наданням медичних та інших послуг за межами країни постійного проживання, затвердженими 03.03.06, Правилами добровільного страхування від нещасних випадків, затвердженими 07.02.97, і відповідними програмами страхування, за комісійну нагороду і на умовах, визначених даним договором.

При цьому обслуговування застрахованих включає: прийом звернень застрахованих при настанні страхового випадку; перевірка валідності договору страхування; організація і контроль за наданням медичних та інших послуг застрахованим відповідно до Правил і Програм страхування; оплата дебет нот, інвойсів, одержаних від закордонної сервісної компанії (включаючи винагороду) за надання застрахованим послуг від імені і за рахунок страховика; розповсюдження реклами страхових послуг страховика. Повірений - це сервісний центр в Україні, який діє як Повірений по супроводу договорів страхування, від імені і за дорученням Страховика, для вирішення питань по врегулюванню страхових подій, що відбулися із застрахованими за межами країни постійного місця проживання, а також будь-яких питань, пов'язаних з наданням послуг, проведенням взаєморозрахунків із закордонними провайдерами послуг і закордонними сервісними компаніями.

Згідно зі ст. 2 договору-доручення №01-06-06 від 01.06.06 Повірений зобов’язався надавати застрахованим послуги відповідно до Програм страхування Страховика.

Відповідно до ст.ст. 1000, 1003, 1007 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному; дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення; негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення; виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до п.п. 5.3, 5.4, 5.9, 9.3 договору-доручення №01-06-06 від 01.06.06 відповідач зобов’язався своєчасно (протягом 2-банківських днів) оплачувати рахунки, які були виставлені зарубіжною сервісною компанією, (провайдерами послуг) у зв’язку зі страховим випадком та своєчасно компенсувати витрати пов’язані з придбанням та перерахуванням валют іноземної для сервісної компанії та комісійні за переказ валюти (п.5.8 Договору).

У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.3 договору-доручення №01-06-06 від 01.06.2006р. за невчасну виплату всіх видів платежів за цим договором, і як це передбачено статтею 5 угоди, сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день проведення розрахунків.

Виконуючи вимоги викладені в постанові ВГСУ від 27.07.2010р. стосовно виникнення у позивача права на нарахування відповідачу пені понад шість місяців, судом встановлено, що позивачем відповідачу нарахована пеня зі прострочення страхового відшкодування згідно договору доручення №01-06-06 від 01.06.2006р. по застрахованій особі Гугля Марії за 259 днів прострочення у розмірі 1891,71 грн.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем на виконання ухвали суду надано розрахунок пені зі страхового відшкодування за шість місяців (185 днів), згідно якого нарахована пеня за вказаний період прострочення становить 1351,22 грн.

Отже, враховуючи закріплені ч. 6 ст. 232 ГК України обмеження щодо нарахування пені та приймаючи до уваги наданий позивачем уточнений розрахунок по гр. Гугля М., суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України здійснено нарахування за 259 днів прострочення, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково за 185 днів на суму 1351,22грн.

Перевіривши правильність нарахування пені по іншим застрахованим особам судом встановлено, що позивачем дотримані правила нарахування пені, з огляду на вимоги ч. 6ст. 232 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені за невчасну виплату всіх видів платежів у розмірі 6419,75 грн., підлягають задоволенню частково на суму 5879,26 грн.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.11, 204, 549, 611 ЦК України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язання”, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Гарант-Асістанс” в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, внаслідок чого з Страхового акціонерного товариства „Остра” слід стягнути на користь ТОВ „Гарант-Асістанс” пеню у загальному розмірі 5879,26 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового акціонерного товариства „Остра” /65026, м. Одеса, вул.Пушкінська, 13, код ЄДРПОУ 14288111/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант –АСІСТАНС” /03113, м. Київ, проспект Перемоги, 57, код ЄДРПОУ 30405115/ 5 879 грн. 26 коп. /п’ять тисяч вісімсот сімдесят дев’ять грн. 26 коп./ - пені; 48 грн. 99 коп. /сорок вісім грн. 99 коп./ - державного мита.

Наказ видати.

3. В іншій частині позову –відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя