Рішення № 11476235, 17.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2010 р.Справа № 3/40-10-2798 За позовом: Першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Одеський санаторій "Салют"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський центр стратегічних розробок"

про стягнення 16397,62 грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від прокуратури: Жигун І.В., за посвідченням

Від позивача: Жаренікова Г.Р., за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від 3-ої особи: Пишков Н.В., за довіреністю

Суть спору: Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненнями позовних вимог від 06.09.2010р. в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, в яких просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський центр стратегічних розробок" 16397,62 грн.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський центр стратегічних розробок" у судові засідання не з’явився, письмового відзиву на позовні вимоги не надав, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, а саме шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, яка не змінювалась, як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру від 07.07.2010р. У зв’язку з тим, що до компетенції господарського суду не віднесено обов’язку встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та третьої особи, суд встановив.

01 лютого 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міський центр стратегічних розробок" (Орендатор) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі за текстом –Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно (об’єкт оренди), а саме: не житлові приміщення підвалу, колишнього бомбосховища, загальною площею 208,5 кв. м, що перебувають на балансі Одеського санаторію "Салют", за адресою м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 28.

На виконання умов договору 01.02.2007р. Орендодавцем було фактично передано, а Орендарем прийнято у користування об’єкт оренди, що підтверджується копією акту приймання-передачі (а.с. 21).

За умовами п. 10.1 Договору його дія поширювалась до 25.01.2008р

За умовами положень3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 Договору орендна плата за базовий місяць оренди (грудень 2006р.) становила 6059,70 грн. без ПДВ, орендна плата за перший місяць оренди –лютий 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (грудень 2006р.) на індекси інфляції січня, лютого 2007р. включно, орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем .

31.03.2008р. сторонами договору оренди та балансоутримувачем майна Одеським санаторієм "Салют" було підписано акт прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 01.02.2007р., на підставі якого Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Міський центр стратегічних розробок" передав, а балансоутримувач Одеський санаторій "Салют" прийняв у подальше господарське відання передане раніше за умовами Договору державне нерухоме майно за адресою м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 28. У п. 2 вказаного акту сторонами підтверджено відсутність жодних претензій щодо складу та стану майна, а також взаємних розрахунків за платне користування.

Як вбачається з розрахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, станом на момент закінчення терміну дії Договору заборгованість з орендної плати у Орендаря була відсутня, значилась переплата у сумі 225,42 грн.

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасного повернення майна, у зв’язку з чим, виникненням у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, як Орендаря, права вимагати стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та третьої особи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з п. 10.1 Договору його дія поширювалась до 25.01.2008р., в свою чергу, положеннями п. 10.11 Договору передбачалось, що чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного Кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, аналогічні положення були визначені сторонами договору оренди у ч. 1 п. 5.7 договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи орендоване майно було повернуто відповідачем лише 31.03.2008р.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 п. 5.7 Договору у разі невиконання Орендарем обов’язку повернути об’єкт оренди Орендодавцю за участю балансоутримувача, Орендодавцем нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки, аналогічні наслідки передбачені ч. 2 ст. 785 Цивільного Кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем неустойки за несвоєчасне повернення об’єкта оренди, нарахованої позивачем у відповідності до п.5.7 Договору, з коригуванням даної суми на суму переплати, яка рахувалась за відповідачем, вважає розрахунок вірним, таким, що відповідає положенням діючого законодавства, тому заявлена до стягнення сума неустойки в розмірі 16397,62 грн. підлягає стягненню у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 163,98грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський центр стратегічних розробок" (65078, м. Одеса, пров. Нахімова,2) код 31121279) на користь Державного бюджету (р\р 31116093700008, банк-одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 23213460) суму неустойки у розмірі 16397 (шістнадцять тисяч триста дев’яносто сім) грн. 62 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський центр стратегічних розробок" (65078, м. Одеса, пров. Нахімова,2) код 31121279) :

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) 163 (сто шістдесят три) грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита.

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31213264700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460) 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя