Рішення № 11474609, 29.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.10р.Справа № 21/219-10 За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "С.В. Люкс", м. Київ

доТовариство з обмеженою відповідальністю "Тако-Трейд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 26 718,41 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.В. Люкс»звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО –ТРЕЙД»про стягнення з останнього на свою користь заборгованість за поставлений товар у сумі 20373, 86 грн., та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 6344, 55 грн., всього на суму 26718, 41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 510Т від 10 грудня 2007 року, укладеного між сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв товар, який відповідачем оплачено частково. Інфляційні витрати за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань заявлені позивачем на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судові засідання, призначені для розгляду справи, не з’явився. Про дату, час, та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином, за адресою, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, станом на 23.06.2010р., що підтверджується повідомленнями про вручення відповідачу рекомендованих листів з ухвалами суду.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 26.08.2010р. до 09.09.2010р., з 09.09.2010р. до 28.09.2010р.

В судовому засіданні 28.09.2010р. прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.В. Люкс»(далі –позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАКО –ТРЕЙД»(далі –відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 510 Т (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується в обумовлений договором строк поставити та передати в власність товар, а покупець прийняти та оплатити товар, у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару постачальником в магазин покупця здійснюється на підставі замовлення покупця. Після узгодження замовлення сторонами, замовлення покупця приймається постачальником до обов’язкового виконання (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.8 Договору, замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої обов’язки по поставці, якщо він здійснив поставку товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору передача (передача –приймання) товару здійснюється відповідно до видаткових накладних.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 46519, 64 грн., що підтверджується довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей № 300 від 18 грудня 2007 року, що є додатком до договору № 510Т від 10 грудня 2007 року та видатковими накладними (а.с. 29 –40), що є в матеріалах справи.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (по мірі реалізації) за період –1 (один) календарний тиждень на протязі 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за який здійснюється оплата.

Датою виконання покупцем своїх зобов’язань по оплаті товару вважається надходження грошових коштів на банківський (поточний) рахунок постачальника (п.4.4 договору).

Позивач посилається на ті обставини, що відповідач частково здійснив розрахунок з позивачем, через що у відповідача утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 20373, 86 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами укладено договір поставки, до якого відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає, або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленого товару, строк оплати поставленого товару, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 20373, 86 грн.

Щодо стягнення з відповідача 6344, 55 грн. інфляційних витрат за несвоєчасно виконання грошового зобов’язання, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позову за недоведеністю з огляду на наступне.

Ухвалами від 26.08.2010р. та від 09.09.2010р. суд зобов’язував Позивача надати обґрунтований розгорнутий розрахунок суми боргу в якому вказати період за який стягуються штрафні санкції по кожній накладній з врахуванням вимог п. 4.3 Договору.

В наданому позивачем розрахунку суми боргу не вказано на підставі яких документів відбувалося нарахування штрафних санкцій, оскільки згідно п. 4.3 Договору оплата за реалізований товар мала відбуватися по мірі реалізації товару.

Тобто, Позивач не надав доказів того коли і скільки було реалізовано товару по кожній накладній, та з якої дати починалось прострочення оплати.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО –ТРЕЙД (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Соборна, 4, код ЄДРПОУ 34684304, р/р 26003041006701 в АКБ «ТАС –Комерцбанк, МФО 307191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В. Люкс»(04209, м. Київ, вулиця Героїв Дніпра, 7, код ЄДРПОУ 35489074, р/р 26009001013224 в ВАТ «Перший інвестиційний банк», МФО 300506) основний борг у сумі 20 373 (двадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 86 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 203 (двісті три) грн. 74 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 96 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84

ГПК України, - 29.09.2010р.