Рішення № 11473723, 27.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.10р.Справа № 17/224-10 За позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі:

позивача-1: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

позивача-2: Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя"

Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтремонт", м. Дніпропетровськ

про - стягнення 14798,72 грн.;

-           розірвання договору;

-           зобов’язання вчинити певні дії.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від прокурора: Носенко А.О., посв. № 93 від 06.05.08р.;

від позивача-1: Міщенко Д.М., довір. № 4/11-3 від 11.01.10р.;

від позивача-2: Ганжа М.Г., довір. № 182 від 19.04.10р.;

від відповідача: Лукашенко М.В., директор, паспорт АЕ 019368;

Кудрик К.В., довір. б/н від 01.01.10р.

Суть спору:

Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (надалі –позивача-1) в особі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради (надалі –позивача-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтремонт" (надалі - відповідача) у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог внесених заявою № 423 від 09.08.10р., просить суд:

-          стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість по орендній платі у сумі 9247,43 грн., суму інфляційних в розмірі 807,67 грн. та пені в сумі 818,87 грн.;

-          розірвати договір оренди № 167-18 нерухомого майна –нежитлового приміщення загальною площею 21,1 м2 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 11, укладений 01.06.2002 року між позивачем-2 та відповідачем;

-          виселити відповідача з визначеного договором оренди від 01.06.02р. № 167-18 приміщення у 5 (п’ятиденний) строк з моменту розірвання зазначеного договору оренди та передати його балансоутримувачу –позивачу-2, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Прокурор наполягав на задоволені уточнених позовних вимог.

Представники позивача -1, -2 підтримують вимоги прокурора в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов зазначає про необхідність суду залишити дану заяву без розгляду, оскільки господарські договірні відносини позивача-2 та відповідача ніяким чином не зачіпають інтересів держави, отже і відсутня необхідність їх захисту. При цьому наполягає на тому, що позивач-2, в особі якого виступає прокурор АНД району м. Дніпропетровська, насамперед є самостійним суб’єктом господарювання та не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якому надані повноваження органу виконавчої влади, тобто прокурор на не має законного права представляти інтереси комунальних підприємств заснованих на власності територіальної громади міста, так як ці організації не визначені ст. 2 ГПК України. В подальшому, при розгляді спору відповідачем надавались до справи письмові пояснення, які відображають заперечення проти позову з огляду на те, що висновки КРУ не є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків у сторін по договору оренди, отже і вимоги про стягнення суми 4157,24 грн. грошових коштів з відповідача на підставі акту КРУ, з урахуванням відповідних проведених нарахувань на цю суму, задоволенню не підлягає.

Ухвалою господарського суду від 16.08.10р. строк розгляду спору за заявою позивача-2 продовжено до 31.08.10р.

Ухвалою господарського суду від 31.08.10р. строк розгляду спору за заявою відповідача продовжено до 15.09.10р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.09.10р. по 14.09.10р. та з 14.09.10р. по 15.09.10р., згідно ст. 77 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів -1, -2 та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Проведеною прокуратурою АНД району м. Дніпропетровська перевіркою дотримання відповідачем вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) встановлено, що 01.06.2002 року між позивачем-2, власником якого є територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір оренди комунального майна № 167-18 (далі - Договір), згідно з умовами якого орендодавець передав орендарю спочатку приміщення по пр. Правди, 42, а згодом в силу подальших відносин у відповідності з укладеним сторонами додатку № 1 до цієї ж угоди, орендодавець також передав орендарю об’єкти оренди по вул. Синельниковьска, 11 та по вул. Тверська, 11, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання передачі, та які перебувають на балансі позивача-2.

В подальшому матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що орендарем було 18.06.09р. письмо повідомлено орендодавця (лист № 153; а.с. 49) про відсутність подальшого бажання у відповідача займати орендоване нежитлове приміщення по вул. Синельниковська, 11, водночас у цьому ж повідомлені зазначалось про віднесення існуючої заборгованості з орендних платежів по названому об’єкту оренди на рахунок існуючий по об’єкту оренди по вул. Тверська, 11.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Проведений судом аналіз зазначеного договору оренди відображає, що сторонами узгоджені всі істотні умови для такого виду договорів.

Відповідно до п.п. 1, 2 рішення Дніпропетровської міської ради № 41/11 від 21.03.07р. єдиним орендодавцем нерухомого майна визначено комітет (управління) комунальної власності міської ради.

А згідно п. 6 цього ж рішення позивача-1 визначено пропорційну сплату орендної плати між балансоутримувачем (позивачем-2 у справі) та комунальної власності територіальної громади міста 50% на 50%

Пунктом 21 рішення міської ради № 12/17 від 25.07.07р. визначено, що управління комунальної власності міської ради є правонаступником орендодавців, за договорами оренди, укладеними до 01.06.07р., у частині здійснення прав та виконання обов’язків по цих договорах, тоді як позивач-2 є виключно балансоутримувачем майна територіальної громади міста, де всі питання пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням таким майном вирішує власник або уповноважена особа, яким, як зазначалось вище, є позивач-1.

На підставі п.п. 3.1, 3.3 Договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним, яка розраховується згідно Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за оренду державного та комунального майна.

За умовами п. 5.2.4 Договору відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користування об’єктом оренди.

Враховуючи викладене вище, прокурор вказує на порушення відповідачем взятих на себе Договірних зобов’язань, у зв’язку із чим зазначає про існування у орендаря станом на 01.08.2010 року заборгованості зі сплати орендної плати по Договору за період з червня 2008 року по серпень 2010 року в розмірі 9247,43 грн., оскільки за спірний період відповідачем жодного орендного платежу на користь балансоутримувача не здійснено.

Також, у відповідності з умовами Договору відповідачу нарахований розмір індексу інфляції у сумі 807,67 грн. та пені у сумі 818,87 грн.

Вивчивши подані матеріали справи суд зазначає, що заявлений прокурором розмір загальної заборгованості з орендних платежів не відповідає дійсності, оскільки частково невірно розрахований розмір орендної плати та частково розмір орендних платежів не підтверджений належними доказами.

Так, перевіривши розрахунки сторін за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», з врахуванням узгодженого між сторонами порядку та визначеної методики здійснення розрахунку щомісячної орендної плати, а саме на об’єкт оренди по вул. Тверська, 11 (а.с. 29) та по вул. Синельниковська, 11 (а.с. 75), а також необґрунтованості нарахованого перевіркою КРУ грошового розміру орендної плати, так як посилання відповідача на не обов’язковість актів КРУ визнаються правомірними, а визначні КРУ суми включені прокурором до загального розрахунку спірної заборгованості, господарським судом встановлено, що розмір орендної плати за названий вище спірний період становить загальну суму 7594,13 грн., з урахуванням часткової сплати в розмірі 506,70 грн. проведеної відповідачем у 2008 році, тоді як і нарахування інфляції повинно дорівнювати сумі 528,21 грн., а пеня становити суму 347,61 грн., і саме такий розмір заборгованості відповідача визнається судом обґрунтованим, правомірно розрахованим та таким, що підлягає примусовому стягненню, а в решті нарахувань слід відмовити за їх безпідставністю.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

На час розгляду спору відповідач не надав суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості перед позивачем-2.

Водночас, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), одностороння відмова від договору оренди не допускається. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.

За умовами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення Договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 188 ГК України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Верховним Судом України у Постанові від 17.06.08р. № 8/32пд з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (п. 2 листа ВГСУ від 13.08.2008 р. № 01-8/482).

Окрім того, в силу п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного майна", позивачем-2 повідомлено відповідача про намір розірвати Договір.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що прокурором доведено суду існування істотного порушення відповідачем умов Договору, господарський суд знаходить достатньо підстав для задоволення позовних вимог пов'язаних із розірванням Договору.

У разі розірвання договору оренди, орендар відповідно до ст. 27 Закону зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Виходячи з викладеного вище, господарський суд вважає позовні вимоги позивача пов’язані із вимогою до відповідача про виселення останнього з орендованого приміщення, також обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, отже такими, що підлягають задоволенню.

Посилання ж відповідача на необхідність припинення провадження не вирішуючи спір по суті, в зв’язку із неправомірним прийняттям позову за поданням прокурора, так як чинним законодавством, зокрема, ст. 2 ГПК України не передбачено право прокурора представляти позов з вимогами не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, насамперед як позивача-2, не приймаються судом за безпідставністю з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України та п. 2 ст.5 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Згідно ст. 327 Цивільного кодексу України Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ, та в особі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровська прокурор посилається на те що комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради засноване на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська. Власником підприємства є територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.

До того ж, як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається предметом даного спору є майно, за адресою: вул. Тверська, 11 в м. Дніпропетровськ, що знаходиться у комунальній власності та перебуває на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, виступаючи в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради виступає в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та орендодавців і орендарів.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтремонт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченко, 14/45; ЄДРПОУ 31688107) на користь держави в особі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради (49023, м. Дніпропетровськ, пр-т Правди, 42; ЄДРПОУ 25841545) суму 7594,13 грн. (сім тисяч п’ятсот дев’яносто чотири грн. 13 коп.) основного боргу, 347,61 грн. (триста сорок сім грн. 61 коп.) пені, 528,21 грн. (п’ятсот двадцять вісім грн. 21 коп.) інфляції.

Розірвати договір оренди № 167-18 нерухомого майна –нежитлового приміщення загальною площею 21,1 м2 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 11, укладений 01.06.2002 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради (49023, м. Дніпропетровськ, пр-т Правди, 42; ЄДРПОУ 25841545) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфтремонт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченко, 14/45; ЄДРПОУ 31688107), з моменту набрання рішенням законної сили.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфтремонт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченко, 14/45; ЄДРПОУ 31688107) з визначеного договором оренди від 01.06.02р. № 167-18 приміщення у 5 (п’ятиденний) строк з моменту розірвання зазначеного договору оренди та передати його балансоутримувачу –Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради (49023, м. Дніпропетровськ, пр-т Правди, 42; ЄДРПОУ 25841545), шляхом підписання акту приймання-передачі

В решті позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтремонт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченко, 14/45; ЄДРПОУ 31688107) в дохід держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, р/р 31118095700005) державне мито у сумі 169,70 грн. (сто шістдесят дев’ять грн. 70 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтремонт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченко, 14/45; ЄДРПОУ 31688107) в дохід держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31217264700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786, КБКД 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 135,07 грн. (сто тридцять п’ять грн. 07 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –29.09.10р.