Рішення № 11473243, 14.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 вересня 2010 р.           Справа 11/83-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Стінг ЛТД», м. Вінниця

про стягнення 42505,12 грн.

Суддя В. Матвійчик

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - не з’явився.

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Стінг ЛТД»заборгованість за поставлену продукцію в загальному розмірі 42505,12 грн., з яких: сума основного боргу - 37 128, 97 грн., пеня - 1 896, 25 грн., інфляційні збитки - 2 710, 41 грн., 3 % річних - 769, 49 грн..

В процесі розгляду справи представник позивача подав клопотання від 16.07.2010р. про припинення провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 1896,25 грн. посилаючись на те, що вона була помилково нарахована. Дане клопотання розцінене судом як відмова від позову в частині стягнення пені.

Судом роз’яснено процесуальні наслідки його дій.

Оцінивши подані докази, суд приймає дану відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі слід припинити з покладенням судових витрат на позивача, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позов мотивовано тим, що на підставі виставлених відповідачем рахунків, позивач протягом 2007-2008 років за накладними поставив відповідачу трубну продукцію на загальну суму 145666,13 грн.. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 112426,54 грн.. На вимогу про проведення розрахунків останній ніяким чином не відреагував. Таким чином, заборгованість за поставлений товар становить 37128,97 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 12.05.2010р., 01.06.2010р., 06.07.2010р., 19.07.2010р. та 02.09.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, витребуваних документів не виконав. Явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки ухвали направлені останньому рекомендованими листами за його місцезнаходження згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На адресу суду не повертались.

При цьому, 13.09.2010р. до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з перебуванням директора у відрядженні.

Розглянувши дане клопотання та матеріали справи, суд не вбачає підстав для його задоволення зважаючи на те, що ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

З аналізу наведеної норми випливає, що представником юридичної особи в суді може бути керівник чи представник за дорученням. Отже, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку керівника товариства чи іншого представника.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» (позивач) в період з 03.05.2007р. по 13.06.2008р. поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Стінг ЛТД» (відповідач) трубну продукцію на загальну 164555,51 грн., що підтверджується наступними документами:

- рахунками на поставку товару (трубної продукції) № 04074-Сж від 03.05.2007р., № 13059 Сх від 03.10.2008р., № 09919-Сх від 04.08.2008р., № 05675-Сх від 09.06.2008р.;

- накладними на поставку товару № 04074-Сж від 11.05.2007р., № 13059-Сх від 03.10.2008р., № 09919-Сх від 04.08.2008р., № 05675-Сх від 13.06.2008р.;

- довіреностями серії ЯНЗ № 211641 від 10.05.2007р., серії ЯПЖ № 269594 від 02.10.2008р., № 269262 від 04.08.2008р., серії ЯОД № 782896 від 12.06.2008р..

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку (а.с. 30-41) відповідач провів розрахунки на суму 141659,90 грн.. Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 22895,61 грн..

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому позивачем в порядку ст. 530 ЦК України надіслано відповідачу вимогу № 4405 від 11.06.2009 р. про сплату даної заборгованості, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість за поставлений товар становить 22895,61 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи, що основний борг підтверджується в сумі 22895,61 грн., суд дійшов висновку, що основний борг підлягає задоволенню у вказаній сумі, а позові в частині стягнення 14233,36 грн. слід відмовити за недоведеністю.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 769,49 грн. 3% річних та 2710,41 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у вимозі № 4405 від 11.06.2010р., він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перевірку правильності нарахування позивачем трьох процентів річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що при нарахуванні заявлених до стягнення сум позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки розмір 3% річних за вказаний в розрахунку період становить 504,33 грн., а збитків від інфляції –1672,07 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи з викладеного вище, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 21788 від 06.04.2010р. зайво сплачено 3 грн. 90 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись п. 4 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стінг ЛТД»(21032, м. Вінниця, вул. Київська, 78, код 23057416) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а, код 33668606) 22895 (двадцять дві тисячі вісімсот дев’яносто п’ять ) грн. 61 коп. –боргу; 504 (п’ятсот чотири) грн. 33 коп. –3% річних; 1672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн. 07 коп. –збитків від інфляції; 250 (двісті п’ятдесят) грн. 72 коп. - витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 139 (сто тридцять дев’ять) грн. 21 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В позові в частині стягнення 14233,36 грн. боргу, 1038,34 грн. збитків від інфляції та 265,16 грн. трьох відсотків річних відмовити.

5.          Провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 1896,25 грн. припинити.

6.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а, код 33668606) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 3 (три) грн. 90 коп. перерахованих платіжним дорученням № 21788 від 06.04.2010р. (оригінал платіжного доручення № 21788 від 06.04.2010р. знаходиться в матеріалах справи № 11/83-10).

7.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 17.10.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а)

3- відповідачу - (21032, м. Вінниця, вул. Київська, 78)