Рішення № 11459958, 26.07.2010, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 2-24/10

26 липня 2010 рік м. Синельникове

Синельниківській міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Михайлова В.А.,

при секретарі Яришевій Н.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи 2 Овсієнко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_7, до ОСОБА_2, Третя особа 1 Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, Третя особа 2 Майська сільська Рада, про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державного акту на право приватної власності на землю, договору купівлі-продажу, довіреності, рішення виконкому сільської ради визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просять: визнати недійсним заповіт, складений 18 січня 1991 року від імені ОСОБА_9 на ім?я ОСОБА_2; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1; визнати недійсною довіреність від 28 серпня 1996 року, видану ОСОБА_9 на ім?я ОСОБА_10 на продаж житлового будинку по АДРЕСА_1; визнати недійсним рішення виконкому Майської сільської ради від 03 вересня 1996 року про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності земельну ділянку, видане 17 лютого 1999 року на ім?я ОСОБА_2; визнати за ними у рівних долях право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 10,07 га, розташовану на території Майської сільської ради, належну померлій ОСОБА_9 на підставі державного акту від 14.05.1997 року. Позов обґрунтований тим, що відповідач по справі ОСОБА_2 підробив підписи ОСОБА_9 у довіреності від 28 серпня 1996 року на ім?я ОСОБА_10 на продаж житлового будинку та у заповіті, складеному 18 січня 1991 року від її імені, тому всі інші правочини, спрямовані на набуття ОСОБА_2 права приватної власності на спірне майно на підставі цих документів, є незаконними.

Представник позивача 1 у судовому засіданні позов підтримала повністю, просила його задовольнити та зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_9, позивачі брали участь у її похованні. Після цього позивач ОСОБА_6 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, утім нотаріус в усній формі повідомив йому, що оскільки ніяких правовстановлюючих документів на спадкове майно немає, видати свідоцтво про право на спадщину буде неможливо. Пізніше позивачам стало відомо про те, що їхній племінник ОСОБА_2 отримав право власності на житловий будинок, що належав ОСОБА_9, оформивши правовстановлюючі документи на це майно на своє ім?я. Коли ця обставина стала відома позивачам, вони звернулись до прокуратури та виконкому із запитами про підстави отримання ОСОБА_2 права власності на зазначене майно. З відповідей, наданих їм цими установами стало відомо, що 03 вересня 1996 року до виконкому Майської сільської ради ОСОБА_9 була подана заява про визнання за нею права власності на будинок. Виконком Майської сільської ради ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняв рішення про визнання права власності на будинок за ОСОБА_9 Того ж дня ОСОБА_2 надав подав до Синельниківського МБТІ заяву від імені ОСОБА_9 про реєстрацію права власності на житловий будинок. Підпис на цій заяві не належить ОСОБА_9, оскільки та була неграмотною і не могла писати заяви та підписувати їх. На допиті у Синельниківській міжрайонній прокуратурі по факту скоєного ОСОБА_5 службового підроблення, остання пояснила, що вона порушила закон, оскільки ОСОБА_9 до неї не приходила, заяву про визнання права власності на будинок їй приносив ОСОБА_2, також він просив видати йому довіреність від імені ОСОБА_9 на ім?я ОСОБА_10 на продаж її житлового будинку. ОСОБА_2 незаконно скористався довіреністю померлої особи і за договором купівлі-продажу одержав на своє ім?я правовстановлюючі документи на будинок. Договір купівлі-продажу є недійсний, оскільки ОСОБА_10, який на момент укладення договору діяв за довіреністю померлої особи, не мав права цього робити, проте приховав цю обставину від нотаріуса. Секретар Майської сільської ради ОСОБА_5 безпідставно оформила рішення виконкому Майської сільської ради про визнання права власності на будинок за ОСОБА_9 і видала його ОСОБА_2 в діях секретаря сільської ради був склад злочину, проте у зв?язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Якщо припустити, що заповіт від 18 січня 1991 року дійсно існував, ОСОБА_2 відповідно до вимог закону повинен був оформити спадщину згідно заповіту, проте він не скористався цим правом, натомість ІНФОРМАЦІЯ_2, знаючи, що ОСОБА_9 померла, уклав договір купівлі-продажу на підставі недійсної довіреності, що свідчить про те, що на той час ніякого заповіту не було і він був виготовлений пізніше. Також ОСОБА_2 приховав від позивачів факт наявності у ОСОБА_9 земельного паю, який у 1997 році він також оформив на себе.

Позивач 1, яка за довіреністю також представляє інтереси Позивача 2 та Позивача 3, у судовому засіданні позов підтримала повністю, просила його задовольнити та зазначила, що коли була жива їхня мати ОСОБА_9, їхній племінник ОСОБА_2 проживав разом з нею у її будинку. Періодично ОСОБА_2 приїздив до неї додому, під час розмови ОСОБА_2 повідомив їй, що ОСОБА_9 має намір продати свій будинок, а йому внаслідок цього буде ніде жити. Після цього вона, разом зі своїми братами ОСОБА_15 та ОСОБА_7 приїхали до ОСОБА_9 та спитали її, чи дійсно вона має намір продати будинок, на що та відповіла їм, що хоче тільки взнати оцінку будинку, а сам будинок розділити між дітьми. Домову книгу ОСОБА_11 віддала ОСОБА_7, а той передав її ОСОБА_2 до суду вони звернулись у 2005 році тому, що весь час до цього сподівались на порядність ОСОБА_2 і на вирішення питання у добровільному порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні та зазначила, що позивачі без поважної причини пропустили строк позовної давності, встановлений для звернення до суду за захистом своїх прав, все спірне майно набуте ОСОБА_2 правомірно і у справі немає доказів для визнання заповіту недійсним.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні та зазначив, що про існування заповіту він дізнався від ОСОБА_1, коли та привозила ОСОБА_9 до неї додому у 1994 році, ОСОБА_9 сама дала йому цей заповіт. Одразу після смерті ОСОБА_9 він заповітом не скористався, оскільки вирішив, що будинок буде краще купити. Договір купівлі-продажу уклав 07.09.1996 року, гроші за цим договором він нікому не передавав. Далі уточнює, що гроші за будинок він передав ОСОБА_9, після цього ще раз уточнює, що гроші нікому не передавав. Проживав з ОСОБА_9 з 1988 року, у 1993 році ОСОБА_1 забрала її жити до себе, а у 1994 році привезла назад. За будинком доглядав він.

Представник Третьої особи 1 у судове засідання не з?явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.

Представник Третьої особи 2 у судовому засіданні пояснила, що на час видачі ОСОБА_9 довіреності на ім?я ОСОБА_10, вона працювала секретарем Майської сільської ради, довіреність від імені ОСОБА_9 підписувала сама ОСОБА_9, але вона цього не бачила. ОСОБА_2 взяв бланк довіреності і поїхав додому, з метою, щоб ОСОБА_9 цю довіреність підписала, повернувся він вже з підписаною довіреністю. ОСОБА_2 поясняв їй, що ОСОБА_9 хворіє.

Судом у судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_9; копія свідоцтва про народження ОСОБА_12; копія свідоцтва про народження ОСОБА_7; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_12; копія державного акту на право приватної власності на землю Серії ДП СВ № 014220; копія заповіту ОСОБА_9 на ім?я ОСОБА_2; відмовний матеріал № 416 Синельниківської міжрайонної прокуратури по заяві ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7; копія повідомлення Другої синельниківської державної нотаріальної контори № 568 від 19.10.1997 року; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_1; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_7; копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім?я ОСОБА_2.; копія технічного паспорту житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1; копія трудової книжки ОСОБА_9; копія договору купівлі-продажу житлового будинку від 09 вересня 1996 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_2; копія спадкової справи померлої ОСОБА_9; копія рішення Синельниківського районного суду Дніпропетровської області у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини за заповітом; копія довідки виконкому Майської сільської ради про місце проживання та прописки ОСОБА_9; копія реєстраційного посвідчення земельної ділянки на ім?я ОСОБА_9; копія довідки Синельниківського районного відділу земельних ресурсів про визначення грошової оцінки земельної ділянки; копія заяви поданої спільно ОСОБА_10 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 до Другої синельниківської державної нотаріальної контори; копія довіреності ОСОБА_9 на ім?я ОСОБА_10; копія довідки Державного нотаріуса про відсутність заборон та обтяжень на будинок по АДРЕСА_1; копія довідки Виконкому Майської сільської ради Синельниківського району від 28.08.1996 року № 191; копія довідки Синельниківського МБТІ про право власності ОСОБА_9; копія свідоцтва про право власності на жилий будинок від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім?я ОСОБА_9; копія інвентаризаційної справи №9 Синельниківського МБТІ на домоволодіння розташоване по АДРЕСА_1; копія заяви ОСОБА_9 до Синельниківського МБТІ про реєстрацію домоволодіння від 31 серпня 1996 року; копія свідоцтва на забудову садиби на ім?я ОСОБА_9; копія рішення № 16 виконкому Майської селищної Ради народних депутатів від 03 вересня 1996 року; копія заяви ОСОБА_2 до Синельниківського МБТІ про реєстрацію домоволодіння від 09 вересня 1996 року; матеріали надані для експертного дослідження.

Суд, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами письмові докази, заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

09 вересня 1996 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу жилого будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Октябрське, вул. Спортивна, 5, згідно якого ОСОБА_2 набув право приватної власності на будинок, сплативши за нього ОСОБА_10 1740 гривень. При укладанні договору ОСОБА_10 діяв від імені ОСОБА_9 на підставі довіреності, посвідченої секретарем Майської сільської Ради народних депутатів Синельниківського району Дніпропетровської області 28 серпня 1996 року зареєстрованої в реєстрі за № 6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, на випадок своєї смерті вона залишила заповіт складений 18 січня 1991 року, яким все своє майно заповідала своєму внукові ОСОБА_2. Заповіт посвідчений секретарем Майської сільської Ради народних депутатів ОСОБА_5 18 січня 1991 року.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Доказів факту підробки підпису ОСОБА_9 у заповіті з боку ОСОБА_2 чи інших осіб, або інших доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, суду не надано, тому підстав для визнання заповіту недійсним немає.

Крім того, рішенням Синельниківського районного суду Дніпропетровської області у справі за заявою ОСОБА_2, Заінтересована особа Синельниківська податкова адміністрація, встановлений факт прийняття ОСОБА_2 спадщини у вигляді земельної ділянки площею 10,07 га, розташованої на території КСП «Дружба», заповіданого йому ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення набрало законної сили 21 жовтня 1998 року. 17 лютого 1999 року ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 грудня 1998 року був виданий Державний акт на право приватної власності на успадковану ним земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Отже посилання позивачів на незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом не знайшли свого підтвердження, оскільки таке право визнане за ним рішенням суду, яке набрало законної сили, державний нотаріус та Синельниківська районна рада Дніпропетровської області при видачі правовстановлюючих документів на земельну ділянку на ім?я ОСОБА_2 діяли на виконання цього рішення.

Зауваження позивачів щодо порушення секретарем Майської сільської ради ОСОБА_5 вимог Інструкції про вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, затвердженої наказом Міністра юстиції № 22/5 від 25.08.1994 року та ст. 41 Закону України «Про нотаріат», під час складання заповіту та посвідчення довіреності не можуть бути прийняті судом, оскільки на момент вчинення нею цих дій, зазначені нормативні акти на території України ще не діяли, тому секретар сільської ради не міг ними керуватись під час виконання своїх службових обов?язків.

Факт незаконності дій секретаря сільської ради ОСОБА_5 при складанні і видачі рішення виконкому Майської сільської ради від 03 вересня 1996 року встановлений Синельниківською міжрайонною прокуратурою при розгляді матеріалу за заявою ОСОБА_1 по факту службового підроблення секретарем Майської сільської ради ОСОБА_5 та зловживання своїм службовим становищем нотаріуса Синельниківського нотаріального округу ОСОБА_14, за результатами розгляду 19 листопада 2004 року прокуратурою прийняте рішення. Проте суд не може погодитись з міркуванням позивачів щодо сумнівів у законності посвідчення секретарем Овсієнко Т.П. заповіту ОСОБА_9 на ім?я ОСОБА_2, які мотивовані тим, що встановлений інший факт порушення закону з боку ОСОБА_5

Отже вимоги позивачів щодо визнання недійсними довіреності від 28.08.1996 року, договору купівлі-продажу житлового будинку, свідоцтва про право спадщини на земельну ділянку, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання за ними права приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку про які йдеться, не обґрунтовані належними доказами і не можуть бути задоволені судом. Також суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до положень ст. 18 КАС України вимоги позивачів щодо визнання недійсними свідоцтва про право спадщини на земельну ділянку, рішення виконкому Майської сільської ради, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право власності на житловий будинок, повинні предявлятись позивачами і вирішуватись судом в порядку, визначеному законодавством про адміністративне судочинство.

Окрім того, позивачі звернулись до суду з даним позовом 15 червня 2005 року, проте суд вважає, що право на позов виникло у них з 1996 року, після того, як вони дізнались про факт укладання договору купівлі-продажу житлового будинку та існування спірного заповіту, які стали основою для прийняття суб?єктом владних повноважень спірного рішення та видачі правовстановлюючих документів на ім?я ОСОБА_2, адже доказів протилежного суду не надано.

Утім, як зазначив у своїх поясненнях Позивач 1, вони не скористались цим правом, оскільки весь вказаний проміжок часу сподівались на порядність ОСОБА_2 і на вирішення питання у добровільному порядку.

Норма ч. 1 ст. 251 ЦК України визначає строк як певний відрізок часу, з закінченням якого закон пов'язує наслідки, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Норма ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов'язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Утім оскільки відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, до цивільних відносин, що розглядаються у даній справі, суд має застосувати правила позовної давності ЦК України 1963 року.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 71 ЦК України 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦК України 1663 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Отже за таких обставин в позові має бути відмовлено повністю.

При ухваленні рішення суд відповідно до ч.2 ст. 82 ЦПК України вважає необхідним солідарно стягнути з позивачів не оплачені ними судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 86 гривень 70 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 гривень.

На підставі ст.ст. 251, 257 ЦК України, керуючись ч. 3 ст. 209 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень 70 копійок на користь держави за наступними реквізитами: ВДК у м. Синельникове, ОКПО 23929833, банк одержувач УДКУ у Дніпропетровській області, МФО банка 805012, р/р 31410537700034, КБКД 22090100.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_15 ОСОБА_7 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень на користь ДП «Судовий інформаційний центр» за наступними реквізитами: УДК у м. Синельникове, код ЗКПО 23929833, банк одержувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО банка 805012, КБКД 22050000, р/р 31215259700034.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не буде скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: В.А. Михайлов