Постанова № 11456304, 12.05.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 травня 2010 року Справа № 2-9/455-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Сапьолко Іван Іванович, довіреність № 1523 від 17 листопада 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг"

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 06 квітня 2010 року у справі №2-9/455-2010

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" (вул. Мечнікова, 2, 9-й поверх Бізнес-центру "Парус, см. Київ, 01601); (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А) (представнику: Сапьолко Івану Івановичу, 95023, вул. Озерова, 1а/10, м. Сімферополь)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" (вул. Чорноморське шосе, 19, м. Євпаторія, 97400); (97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 130)

про стягнення 377959,01 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест", про стягнення 377959,01 грн, в тому числі заборгованість у вигляді прострочених лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 99 від 27 травня 2008 року в сумі 324428,85 грн та пеня за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 53530,16 грн (а.с. 2-7).

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договору лізингу № 99 від 27 травня 2008 року, укладеному між сторонами у справі, в частині своєчасного та повного внесення лізингових платежів, у зв’язку з чим створилася заборгованість в сумі 324428,85 грн, яку позивач просив стягнути на підставі статті 286 Господарського кодексу України та статті 762 Цивільного кодексу України. Також позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" пеню за порушення строків внесення лізингових платежів в сумі 53530,16 грн. При цьому, в позовній заяві позивач, посилаючись на правила статті 35 Господарського процесуального кодексу України, також зазначив, що факт неналежного виконання відповідачем договірних обов'язків встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року у справі № 2-7/2139-2009 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2009 року, які набрали законної сили.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2010 року в справі № 2-9/455-2010 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" 324428,85 грн основного боргу, 20485,96 грн пені, 3449,15 грн державного мита, 215,37 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що доказів на підтвердження факту сплати заборгованості за договором лізингу, укладеному між сторонами у справі, відповідачем надано не було, у зв’язку з чим задовольнив позов на підставі статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, а також частково стягнув пеню виходячи з вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивач відмовляє йому у проведенні ремонту екскаватору, обов’язок здійснювати який передбачено умовами договору лізингу, у зв’язку з чим об’єкт лізингу знаходиться у неробочому стані та не може експлуатуватися, а тому підстави для внесення лізингових платежів відсутні.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що умови пункту 3.5. договору фінансового лізингу, а також графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору) про визначення загальної вартості предмету лізингу та лізингових платежів у іноземній валюті, суперечать пункту 2 статті 198 Господарського кодексу України, тому, відповідно до пункту 1 статті 203 та пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є недійсними з моменту укладення договору, оскільки жодна зі сторін не має права здійснювати розрахунки між собою на території України в іноземній валюті.

27 квітня 2010 року до Севастопольського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких сторона наводить контррозрахунок суми заборгованості за лізинговими платежами та пені (а.с. 82-83).

За розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року у складі судової колегії була проведена заміна суддів Голика В.С. та Волкова К.В. на суддів Лисенко В.А. та Гоголя Ю.М.

У судовому засіданні, призначеному на 20 квітня 2010 року, представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що явка сторін обов’язковою не визнавалась, та відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності представника відповідача.

Переглянувши повторно справу у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” (лізингодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу № 99 (а.с. 18-24).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору позивач зобов’язався придбати і передати у володіння та користування відповідачу на певний строк майно, спеціально придбане позивачем у визначеного відповідачем постачальника відповідно до встановлених відповідачем специфікацій і умов, а відповідач зобов’язався прийняти цей предмет лізингу, користуватися ним, сплачувати позивачу плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за умовами сплати всіх існуючих за цим договором платежів, у відповідності до діючого законодавства та положень цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору майно, яке є предметом лізингу, це екскаватор Sumitomo SH450LHD-3 у кількості 1 (один).

При цьому вартість майна, яке є предметом лізингу, складає 1164000,00 грн (з ПДВ), що в еквіваленті гривні до долара США за курсом, встановленим Національним банком України (485,00 грн = 100,00 доларів США) на дату укладення цього договору становить 240000,00 доларів США (пункт 2.1.).

Згідно з пунктом 3.1.2. договору лізингові платежі та будь-які інші платежі мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів з дня виставлення лізингодавцем відповідних рахунків згідно з графіком здійснення лізингових платежів, який був погоджений сторонами в додатку №1 до договору. Якщо відповідні рахунки фактури не були отримані лізингоодержувачем (електронною поштою, або по факсу) до 5 числа поточного місяця, то він повинен самостійно звернутися до лізингодавця за рахунком фактурою, та сплатити лізинговий платіж у строки, встановлені у графіку платежів.

Для сплати лізингових платежів, які зазначені у графіку платежів, відповідні суми перераховуються у валюту платежу (гривню), згідно з офіційним курсом Національного банку України до іноземної валюти, встановленим на дату пред'явлення рахунку до сплати. При цьому платіж вважається вчиненим в той день, коли відповідна сума зарахована на банківський рахунок лізингодавця (пункт 3.5.).

За несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодржувач, на підставі окремо виставленого рахунку, сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та обґрунтовані і документально підтверджені витрати (пункт 5.1.).

11 червня 2008 року сторонами у справі та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцвітмет" було підписано акт приймання - передачі предмету лізингу, з якого вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу № 99 від 27 травня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцвітмет" передало у власність позивачу по справі, а відповідач у справі, який діє на підставі договору фінансового лізингу № 99 від 27 травня 2008 року, прийняв предмет лізингу - екскаватор Sumitomo SH450LHD-3, вартість якого складає 1164000,00 грн (з ПДВ), що в еквіваленті гривні до долара США за курсом, встановленим Національним банком України на дату укладення цього договору, становить 240000,00 доларів США (а.с. 25).

Також сторони підтвердили те, що до відповідача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу. Будь - які претензії щодо предмету лізингу можуть бути пред'явлені відповідачем по справі виключно продавцю. З моменту підписання цього акту зобов’язання позивача з передачі предмету лізингу в лізинг вважаються виконаними (пункти 3, 4 акту).

Відповідно до постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2009 року у справі № 2-7/2139-2009, якою скасовано частково рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року у цій справі, встановлено, що відповідач свої зобов’язання щодо сплати періодичних лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 99 від 25 травня 2008 року виконував не у повному обсязі, у зв’язку з чим, за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року, за ним утворилась заборгованість у розмірі 219917,06 грн, яка за вказаною постановою суду апеляційної інстанції була стягнута з відповідача разом з пеню за прострочення внесення лізингових платежів.

Подальша несплата відповідачем лізингових платежів, зокрема за період з 09 квітня 2009 року по 07 грудня 2009 року, у загальній сумі 324428,85 грн, явилась підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості та пені за прострочення лізингових платежів на загальну суму 377959,01 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає зміні, у зв’язку з наступним.

Предметом позову є вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" заборгованості за договором лізингу № 99 від 27 травня 2008 року в сумі 324428,85 грн, пені за порушення строків внесення лізингових платежів в сумі 53530,16 грн.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору лізингу, вони підлягають регулюванню главою 58 Цивільного кодексу України, нормами Закону України “Про фінансовий лізинг” та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до частини 2 зазначеної норми до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлений перелік обов’язків лізингоодержувача, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі (пункт 3).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2009 року у справі № 2-7/2139-2009 встановлено, що, починаючи з листопада 2008 року, відповідачем було припинено здійснення лізингових платежів, встановлених додатком № 1 до спірного договору, у зв’язку з чим станом на квітень 2009 року, створилася заборгованість в сумі 219917,06 грн (а.с. 33-37), яка і була стягнута за рішенням суду.

Доказів внесення лізингових платежів за період з 09 квітня 2009 року по 07 грудня 2009 року на заявлену до стягнення у цій справі суму 324428,85 грн відповідачем також не надано.

Судовою колегією встановлено, що відповідач не заперечує проти факту припинення внесення лізингових платежів за спірним договором та не оспорює суму заборгованості за ним, але стверджує, що оскільки предмет лізингу знаходиться у неробочому стані, а позивач відмовляється від виконання свого обов’язку здійснити його ремонт, у товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" відсутній підстави виконувати свої обов’язки за цим договором в частині внесення лізингових платежів.

Однак, судова колегія не погоджується з даними доводами виходячи з наступного.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.          

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 809 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги містить і частина 1 статті 13 Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Згідно з пунктом 2.4. загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору лізингу № 22 від 27 травня 2008 року) лізингоодержувач зобов’язався отримати предмет лізингу від свого власного імені в силу цього договору, перевірити технічні, якісні та кількісні параметри предмету лізингу відповідно до специфікацій, і засвідчити перед лізингодавцем функціональний статус предмету лізингу, підписавши акт прийому-передачі предмету лізингу (а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме –акту приймання-передачі від 11 червня 2008 року (а.с. 25) відповідачем предмет лізингу був прийнятий без будь-яких заперечень. Більш того, в даному акті містяться відомості про те, що представник товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" перевірив якість, комплектність, справність та відповідність предмету лізингу умовам договору та підтвердив, що предмет лізингу відповідає встановленим відповідачем специфікаціям і вимогам. Жодних недоліків, які б заважали нормальній експлуатації предмету лізингу відповідачем виявлено не було.

Також сторони підтвердили те, що до відповідача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предмету лізингу. Будь - які претензії щодо предмету лізингу можуть бути пред'явлені відповідачем по справі виключно продавцю. З моменту підписання цього акту зобов’язання позивача з передачі предмету лізингу в лізинг вважаються виконаними (пункти 3, 4 акту).

Крім того, пунктом 2.8. договору лізингу було передбачено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу весь обсяг повноважень, а лізингоодержувач зобов’язується перед лізингодавцем скористатись своїм правом вести судові справи проти постачальника безпосередньо, щоб врегулювати будь-які претензії/позови щодо умов поставки, якості, кількості, інших характеристик, технічної допомоги та обслуговування під час строку дії гарантії, а також після гарантії, стосовно предмету лізингу тощо.

Наступним лізингоодержувач відмовився від будь-яких претензій/позовів проти лізингодавця стосовно права власності, поставки, якості, кількості, інших характеристик, технічної допомоги, замовлення, обслуговування під час гарантійного строку та після гарантії, або стосовно прихованих та/або явних дефектів предмету лізингу тощо (пункт 2.10).

Також, за умовами пункту 2.13. договору, з моменту передачі предмета лізингу його технічних ремонт, щоденний огляд, та стандартне технічне обслуговування здійснюється лізингоодержувачем самостійно, за власний рахунок, не порушуючи при цьому умов гарантії. Лізингоодержувач звільняє лізингодавця від обов’язків щодо утримання, обслуговування та ремонту предмету лізингу і пов’язаних з ним витрат, за виключенням витрат на проходження обов’язкового технічного огляду предмета лізингу, які покладаються на лізингодавця.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем безпідставно заявляються вимоги відносно ремонту предмету лізингу товариству з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг”.

Посилання заявника апеляційної скарги на недійсність умов пункту 3.5. договору фінансового лізингу, а також графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору) про визначення загальної вартості предмету лізингу та лізингових платежів у іноземній валюті через їх невідповідність пункту 2 статті 198 Господарського кодексу України, у зв’язку з тим, що жодна зі сторін не має права здійснювати розрахунки між собою на території України в іноземній валюті, судова колегія знаходить необґрунтованими.

Так, відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Наведені правила частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачають гарантію захисту майнових інтересів кредитора у випадку зміни курсу гривні до певної іноземної валюти.

За правилами частини 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Однак, судова колегія звертає увагу заявника апеляційної скарги, що валютою зобов’язання та валютою платежу сторони обрали гривню, а валютна прив'язка - це додаткова гарантія від коливання курсу долара саме гривневого платежу. Отже, факт порушення сторонами вимог частини 2 статті 198 Господарського кодексу України відсутній.

Виходячи з правил статей 525, 526 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з лізингових платежів.

Між тим, у розрахунках суми основної заборгованості суд допустив помилку. Так, лізингові платежі за травень-листопад 2009 року розраховані судом першої з допущенням арифметичних помилок при здійсненні перерахунку доларів США в національну валюту (розрахунок представлений нижче). Крім того, лізингові платежі за червень, вересень, листопад та грудень розраховані судом першої інстанції виходячи з курсу долара США станом відповідно на 30 червня 2009 року, 28 вересня 2009 року, 26 листопада 2009 року та 25 грудня 2009 року (а.с. 59), замість офіційного курсу долара США станом, відповідно на 27 червня 2009 року, 27 вересня 2009 року, 27 листопада 2009 року та 27 грудня 2009 року, оскільки саме такі дати передбачені графіком лізингових платежів (а.с. 19, об.).

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, згідно з частиною 3 зазначеної норми пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з вказаної норми, пеня застосовується на випадок прострочення виконання зобов'язання, тобто вона необхідна для забезпечення лише своєчасного виконання зобов'язання боржника. Пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожен наступний період прострочення невиконаного у строк ( визначений строк ) зобов'язання, при цьому, саме грошового.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.1. договору за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодржувач, на підставі окремо виставленого рахунку, сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та обґрунтовані і документально підтверджені витрати.

Судова колегія приймає до уваги, що окремих рахунків на сплати пені відповідно до пункту 5.1. договору позивач не виставляв.

Між тим, згідно з пунктом 3.1.2. договору лізингові платежі та будь-які інші платежі мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів з дня виставлення лізингодавцем відповідних рахунків згідно з графіком здійснення лізингових платежів, який був погоджений сторонами в додатку №1 до договору. Якщо відповідні рахунки фактури не були отримані лізингоодержувачем (електронною поштою, або по факсу) до 5 числа поточного місяця, то він повинен самостійно звернутися до Лізингодавця за рахунком фактурою, та сплатити лізинговий платіж у строки, встановлені у графіку платежів.

Судом встановлено, що позивачем пеня розраховувалась виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що не суперечить вимогам діючого законодавства та умовам договору.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між тим, при розрахунку суми пені судом першої інстанції також були допущені помилки.

З відповідача підлягає стягненню заборгованість з лізингових платежів та пеня за період з 09 квітня 2009 року по 07 грудня 2009 року, виходячи з наступного розрахунку:

№Дата платежуСума платежу ПДВ в доларах СШАСума платежу з ПДВ в гривнях за офіційним курсом НБУ на день сплатиПеріод та кількість днів прострочення (не більше 6 місяців або 180 днів)Облікова ставка НБУСума пені

127.04.09 5 176,87 дол.39861,90 грн. (770,00 грн. за 100 дол)з 28.04.09 р. по 14.06.09 р. -48 днів204,87р.12,0 %х 2= 24,0 %1258,12 грн

з 15.06.09 р. по 11.08.09 р.-58 днів11,0 %х2 = 22,0 %1393,53

грн

з 12.08.09 р. по 07.12.09 р.-118 днів 10,25 %х2 = 20,5 %2641,81

грн

227.05.09 5 176,87 дол.39442,57 грн (761,90 грн за 100 дол.)з 28.05.09 р. по 14.06.09 р.-18 днів12,0 %х 2= 24,0 %466,83

грн

з 15.06.09 р. по 11.08.09 р.-58 днів11,0%х2 = 22,0 %1375,43

грн

з 12.08.09 р. по 07.12.09 р.-104 дні10,25 %х2 = 20,5 %2298,13

грн

327.06.09 5 176,87 дол.39491,75 грн (762,85 грн. за 100 дол.) з 28.06.09 р. по 11.08.09 р.-45 днів11,0 %х 2 = 22,0 %1071,15

грн

з 12.08.09 р. по 07.12.09 р.-118 днів10,25 %х2 = 20,5 %2607,50

грн

А27.07.09 5 176,87 дол.39686,40 грн (766,61 грн. за 100

дол.)з 22.07.09 р. по . 11.08.09 р.-15 днів11,0%х2 = 22,0 %358,81 грн

з 12.08.09 р. по 07.12.09 р.-118 днів10,25 %х2 = 20,5 %2641,81 грн

527.08.09 5 176,87 дол.41358,01 грн (798,90 грн. за 100

дол)з 28.08.09 р. по 07.12.09 р.-102 дні10,25 %х2 = 20,5 %2369,30

грн

627.09.09 5 176,87 дол.41450,16 грн (800,68 грн. за 100 дол.)з 28.09.09 р. по 09.10.2009 р.-12 днів10,25 %х2 = 20,5 %279,36

грн

727.10.09 5 176,87 дол.41408,75 грн (799,88 грн за 100 дол.) 827.11.09 5 176,87 дол.41316,60 грн (798,10 грн за 100 дол.) Загалом:41414,96 дол.324016,10 грн 18761,78 грн грн Таким чином, якщо розраховувати лізингові платежі виходячи з умов договору лізингу, та нараховувати на них пеню у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за період, що не перевищує 6 місяців (тобто 180 днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, розмір прострочених лізингових платежів за період з 09 квітня 2009 року по 07 грудня 2009 року становить 324016,10 грн, а пені за прострочення їх сплати - 18761,78 грн. Враховуючи, що суд першої інстанції в цілому дійшов вірного висновку щодо суті справи, але неправильно розрахував суми заборгованості та пені, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції –зміні. Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1, пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                             ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2010 року у справі № 2-9/455-2010 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іншаат-Груп-Інвест" (97400, м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 19; 97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 130, р\р 260014837301 в ВАТ “Фінанси і Кредит”, Кримське регіональне управління, відділення №4 МФО 384889, ЄДРПОУ 34787197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-а; 01000, м. Київ, вул. Мечникова, 2, 9-й поверх Бізнес центру “Парус”, р/р 26501100000056 в ЗАТ “Кредит Європа Банк”МФО 380366, ЄДРПОУ 35059482) 324016,10 грн основного боргу, 18761,78 грн пені, 3453,37 грн державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити".

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                Ю.М. Гоголь

                                                                                В.А. Лисенко