Рішення № 11456220, 23.09.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 рокуСправа №18/1374

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача Голінний А.М. - ліквідатор,

від відповідача Зоренко М.А. - особисто,

від публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”

в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” публічного

акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”

Шевченко М.В. представник за довіреністю,

Зборовська С.Є. представник за довіреністю,

Костецький О.І. представник за довіреністю,

від голови комітету кредиторів приватного підприємства “Супой-Рибак

1” Новосельцев В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Супой-Рибак 1”, м. Черкаси

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. публічного акціонерного товариства комерційний банк

“ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне

управління” публічного акціонерного товариства комерційний

банк “ПриватБанк”, м. Черкаси;

2. голови комітету кредиторів приватного підприємства “Супой-

Рибак 1” фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “Супой-Рибак 1” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі продажу комплексу нежитлових будівель від 04 квітня 2008 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 липня 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача голову комітету кредиторів приватного підприємства “Супой-Рибак 1” фізичну особу підприємця ОСОБА_2, продовжено строк розгляду спору до 27 вересня 2010 року та відкладено розгляд справи на 23 вересня 2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 01 вересня 2010 року.

Представники публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та у доповненнях до відзиву.

Голова комітету кредиторів приватного підприємства “Супой- Рибак 1” фізична особа підприємець ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову не заперечував.

В судовому засіданні, яке відбулося 23 вересня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1374.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 травня 2007 року було порушено провадження зі справи №01/2670 про визнання банкрутом приватного підприємства “Супой Рибак 1”.

Постановою господарського суду Черкаської області від 27 листопада 2007 року приватне підприємство “Супой Рибак 1” визнано банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Білеру Олега Вікторовича.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 лютого 2009 року повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Білери Олега Вікторовича припинено та призначено ліквідатором приватного підприємства “Супой Рибак 1” арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута було встановлено, що 04 квітня 2008 року між приватним підприємством “Супой Рибак 1” в особі арбітражного керуючого Білери Олега Вікторовича (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі продажу комплексу нежитлових будівель.

Договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. 04 квітня 2008 року за реєстраційним номером 2494.

Відповідно п. 1. договору, позивач продав, а відповідач купив комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. За цим договором відчужується комплекс нежитлових будівель: цех літ.Гг площею 293,6 кв.м., сарай, компресорна станція літ. Ж площею 43,6 кв.м.

Згідно п. 3. договору, продаж цього комплексу нежитлових будівель відбувається за 350000 грн. 00 коп. згідно протоколу зборів комітету кредиторів від 31 березня 2008 року “Про продаж комплексу нежитлових будівель”. Інвентарна оцінка приміщень складає 63643 грн. 76 коп. згідно Витягу №18338450 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 02 квітня 2008 року Смілянським виробничим підрозділом Черкаського обласного обєднаного бюро технічної інвентаризації, реєстраційний №18603785 (бланк серії ССІ №306653).

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, ліквідатор приватного підприємства “Супой - Рибак 1” зазначав, що при укладенні оспорюваного договору було порушено вимоги ст. ст. 29, 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), зокрема, не проводилася оцінка комплексу нежитлових будівель; не опубліковувалося оголошення про порядок продажу майна банкрута; склад, умови та строки придбання майна з комітетом кредиторів погоджено не було.

В звязку з чим, керуючиь ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України ліквідатор просив суд визнати недійсним договір купівлі продажу комплексу нежитлових будівель від 04 квітня 2008 року.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про приватизацію державного майна” та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Отже, відповідно до вказаних норм продаж майна банкрута конкретному покупцю здійснюється, зокрема, за умови проведення у відповідності до норм законодавства належної оцінки такого майна та за умови погодження комітетом кредиторів складу, умов та строків придбання (продажу) майна банкрута конкретному покупцю.

На зборах комітету кредиторів від 09 січня 2008 року при розгляді питання 2 порядку денного (встановлення порядку реалізації майна банкрута) комітет кредиторів одноголосно вирішив узгодити наступний порядок продажу нерухомого майна банкрута:

-опублікувати в засобах масової інформації оголошення щодо продажу нерухомого майна банкрута шляхом проведення відкритих торгів з початковою вартістю 350000 грн. 00 коп.;

- строк на подачу заявок 30 днів;

- після закінчення даного строку дозволити ліквідатору приймати від

покупців без обмеження строку, в разі надходження більш ніж однієї

заявки провести аукціон;

- дозволити ліквідатору укласти договори з спеціалістами та

організаціями, які здійснюють діяльність на ринку нерухомості, щодо

пошуку потенційних покупців на нерухоме майно зі сплатою послуг не

більше 5% від вартості реалізованого майна.

В газеті “От и До” ліквідатором на протязі березня 2008 року було здійснено 4 публікації оголошень про продаж виробничо складської - бази, м. Сміла, 2 пов., 1 й пов. 264, 3 м2, 2 й пов. 29,3 м2, ангар 20х7, поруч всі комунікації 0,1926 га., в орендні на 49 років, вартістю 90000 у.о. ( а.с. 42 - 45).

Проте слід вказати, що зазначене оголошення не в повній мірі відповідає умовам визначеним комітетом кредиторів, зокрема, вартість майна було вказано не в національній валюті України, а в умовних одиницях (не визначеній валюті), тоді як комітетом кредиторів встановлено початкову вартість майна в розмірі 350000 грн. 00 коп., а також в оголошеннях не було зазначено строку на подачу заявок покупців.

Тобто інформація, що містилася в оголошеннях про продаж майна банкрута не могла в повній мірі виявити всіх потенційних покупців майна, та як наслідок належного проведення відкритих торгів з його продажу.

З протоколу зборів комітету кредиторів приватного підприємтсва “Супой Рибак 1” від 31 березня 2008 року вбачається, що ліквідатор Блера Олег Вікторович повідомив, що на його адресу надійшла заявка від ОСОБА_1, про його згоду придбати належні банкруту нежитлові приміщення за ціною не більше ніж 350000 грн. 00 коп.

Комітет кредиторів вирішив уповноважити ліквідатора укласти договір купівлі продажу нежитлових приміщень у складі: цех (літ.Г ІІ), сарай (літ Г), компресорна (літ. Ж -1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 за ціною 350000 грн. 00 коп.

В матеріалах справи міститься звіт про незалежну оцінку по визначенню ліквідаційної вартості без врахування ПДВ нежитлових будівель та обладнання, яке входить до складу лінії по виготовленню жерстяної кришки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 27 квітня 2007 року.

Обєктом оцінки були нежитлові будівлі: цех (літ.Г ІІ), сарай (літ Г), компресорна (літ. Ж -1) та обладнання, за переліком наданим в акті й арешту майна.

Оцінка вартості нежитлових будівель та обладнання проводилася до порушення провадження у справі про банкрутство приватним підприємством “АЖІО”, на замовлення державної виконавчої служби у м. Сміла та Смілянському районі, а не на замовлення ліквідатора у справі про банкрутство.

Також в матеріалах справи знаходиться висновок спеціаліста будівельно технічного дослідження №144 БТ від 28 березня 2008 року проведений Черкаським відділенням Київського науково дослідного інституту судових експертиз на замовлення приватного підприємця ОСОБА_1.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Отже, Законом саме на ліквідатора покладено обовязок проводити інвентаризацію та оцінку майна банкрута при його продажу.

Оскільки оцінка вартості майна проводилася на замовлення державної виконавчої служби та самого відповідача, суд не приймає до уваги звіт про незалежну оцінку вартості нежитлових будівель та обладнання станом 27 квітня 2007 року, а також висновок Черкаського відділення Київського науково дослідного інституту судових експертиз від 28 березня 2008 року.

За вимогами ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство продажу майна банкрута в будь-якому випадку передує його оцінка.

Проте в матеріалах справи відсутні належні докази проведення оцінки майна, яке було предметом договору купівлі продажу комплексу нежитлових будівель від 04 квітня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що передбачено ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами при укладенні договору купівлі продажу комплексу нежитлових будівель від 04 квітня 2008 року не було дотримано вимог ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо продажу майна у процедурі банкрутства, зокрема, відсутні докази оцінки майна банкрута.

В звязку з чим, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а спірний договір купівлі продажу від 04 квітня 2008 року слід визнати недійсним, як такий що суперечить Закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за власною ініціативою, що передбчено ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, як це зокрема зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року, за № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

Вимоги щодо застосування правових наслідків недійсності правочину позивач суду не заявляв, державне мито за даною вимогою не сплачував, а тому суд не вбачає підстав для застосування наслідків недійсності договору за власною ініціативою.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір купівлі продажу комплексу нежитлових будівель від 04 квітня 2008 року, укладений між приватним підприємством “Супой Рибак 1” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь приватного підприємства “Супой Рибак 1”, вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, ідентифікаційний код 32129593 85 грн. 00 коп. - витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 28 вересня 2010 року.