Рішення № 11455876, 14.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 вересня 2010 р.           Справа 11/102-10

за позовом Козятинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі

Міністерства транспорту і зв'язку України в особі

Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна

Залізниця», м. Київ

до Асоціації «Союз-Метал 2000», м. Вінниця

про стягнення 16795,89 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача М. Сотник за довіреністю № 681-НЮ від 05.03.2010р.;

від відповідача не з'явився;

прокурор не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Асоціації «Союз-Метал 2000»на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»заборгованості за договором № 14 від 27.05.2009р. в загальному розмірі 16795,89 грн., з них: 15949,31 грн. –борг, 738,51 грн. –пеня, 108,07 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного 27.05.2009р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» та Асоціацією «Союз-Метал 2000»договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, позивач зобов’язався утримувати орендоване майно та надавати комунальні послуги відповідачу, а останній здійснювати своєчасну оплату за надані послуги. В порушення взятих себе зобов’язань, відповідач здійснював розрахунки не в повному обсязі та з порушенням строків визначених договором, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 15949,31 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 05.07.2010р., від 20.07.2010р. та від 25.08.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання не виконав. Явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив. Конверти суду з ухвалами про призначення слухань повернуті до суду відділенням поштового зв’язку з написом наступного змісту: «За закінченням терміну зберігання». Наведена обставина підтверджує знаходження відповідача за адресою вказаною прокурором в позовній заяві та ухилення відповідача від отримання кореспонденції суду.

За таких обставин, суд вважає, що вжито всіх залежних від нього заходів для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

До того ж суд зауважує, що у пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

27 травня 2009 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»(позивач, за договором Балансоутримувач) та Асоціацією «Союз-Метал 2000»( відповідач, за договором Орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 14. За умовами даного договору Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, пл. Героїв Сталінграду, 1, загальною площею 517,3 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Баплансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим договором.

Відповідно до п. 2.2.3 договору Орендар зобов’язується не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги.

Як стверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача, відповідач в період січень-травень 2010 року виконує взяті на себе зобов’язання в частині проведення розрахунків за договором частково та з порушенням строків визначених цим договором. В результаті наведених порушень утворилась заборгованість в розмірі 15949,31 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено до стягнення 15949,31 грн. заборгованості за договором.

Судом також розглянуто вимоги про стягнення 738,51 грн. пені та 108,07 грн. –3% річних.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.2.3 договору сторони визначили, що при несвоєчасному внесенні плати, Орендар зобов’язаний сплачувати пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день затримання платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що при нарахуванні заявлених до стягнення сум позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки сума пені за вказаний в розрахунку період становить 732,79 грн..

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 108,07 грн. 3% річних.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Асоціації «Союз-Метал 2000» (21017, м. Вінниця, вул. Чернігівська, буд. 1-а, код 33263438) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) 15 949 (п'ятнадцять тисяч дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 31 коп. –боргу; 732 (сімсот тридцять дві) грн. 79 коп. –пені; 108 (сто вісім) грн. 07 коп. –3% річних.

3.          Стягнути з Асоціації «Союз-Метал 2000» (21017, м. Вінниця, вул. Чернігівська, буд. 1-а, код 33263438) в дохід державного бюджету України 167 (сто шістдесят сім) грн. 90 коп. – державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 92 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В позові в частині стягнення 5,72 грн. пені відмовити.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 16.09.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (вул. Васьковського, 4, м. Козятин, Вінницька обл., 22100)

3 - Міністерство транспорту і зв'язку України (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135)

4 - позивачу (ДТГО "Південно-Західна залізниця") м. Київ, вул. Лисенка, 6

5 - відповідачу (вул. Чернігівська, буд. 1-А, м. Вінниця, 21017)