Рішення № 11455877, 14.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 вересня 2010 р.           Справа 11/103-10

за позовом Козятинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі

Міністерства транспорту і зв'язку України в особі

Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна

Залізниця», м. Київ

до Асоціації «Союз-Метал 2000», м. Вінниця

про стягнення 24 353,64 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача М. Сотник за довіреністю № 681-НЮ від 05.03.2010р.;

від відповідача не з'явився;

прокурор не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Асоціації «Союз-Метал 2000»на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»заборгованості за договором оренди № 096095/НЮ від 15.06.2009р. в сумі 23 865,32 грн., пені в сумі 425, 98 грн. та три проценти річних, що становить 62, 34 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного 15.06.2009р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» та Асоціацією «Союз-Метал 2000»договору оренди індивідуально-визначеного майна, останньому було надано в оренду торгівельне обладнання, яке знаходиться на балансі вокзалу станції Вінниця. Відповідно до п. 3.2 договору Орендар зобов’язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату орендних платежів на розрахунковий рахунок вокзалу ст. Вінниця шляхом щомісячних перерахувань до 20-го числа наступного місяця. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач не перерахував орендних платежів за період березень-травень 2010 року, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 23865,32 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 05.07.2010р., від 20.07.2010р. та від 25.08.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору оренди та доказів його виконання, акту прийому-передачі не виконав. Явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив. Конверти з ухвалами суду про призначення слухань направлялись за адресою вказаною в позовній заяві. Проте, вказана поштова кореспонденція повернута до суду відділенням поштового зв’язку з написом наступного змісту: «За закінченням терміну зберігання». Наведена обставина підтверджує знаходження відповідача за згаданою адресою та ухилення останнього від отримання кореспонденції суду.

За таких обставин, суд вважає, що вжито всіх залежних від нього заходів для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

До того ж суд зауважує, що у пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

15 червня 2009 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»(позивач, за договором Орендодавець) та Асоціацією «Союз-Метал 2000»( відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди індивідуально-визначеного майна за № 096095/НЮ. За умовами даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове (тимчасове) платне користування окреме індивідуально-визначене майно торгівельне обладнання (відповідно до акту приймання-передачі), яке знаходиться на балансі вокзалу станції Вінниця.

За актом приймання-передавання від 15.06.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв майно згідно переліку наведеному в ньому.

Відповідно до п. 3.2 договору Орендар зобов’язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату орендних платежів на розрахунковий рахунок вокзалу ст. Вінниця шляхом щомісячних перерахувань до 20-го числа наступного місяця. Орендна плата за перший місяць оренди індивідуально-визначеного майна становить 8493,33 грн..

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Як стверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача, відповідач в період березень-травень 2010 року не виконував взятих на себе зобов’язань в частині проведення розрахунків за договором, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 23865,32 грн., з них: за березень –7987,01 грн., за квітень –7963,04 грн., за травень –7915,27 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору оренди.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено до стягнення 23865,32 грн. заборгованості по орендній платі.

Судом також розглянуто вимоги про стягнення 425,98 грн. пені та 62,34 грн. –3% річних.

Пунктом 2.5 договору оренди сторони визначили, що за орендну плату, перераховану несвоєчасно або не в повному обсязі стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та трьох відсотків річних судом встановлено, що при нарахуванні заявлених до стягнення сум позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки сума пені за вказаний в розрахунку період становить 415,53 грн., а 3% річних –62,29 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що відповідач в порушення ст. 115 ГПК України ухилявся від дій покладених на нього судом згідно ухвал від 05.07.2010р., від 20.07.2010р. та від 25.08.2010р., зокрема не надав витребуваних доказів, не забезпечив явки повноважного представника в судові засіданні, що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету 250 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 82 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Асоціації «Союз-Метал 2000» (21017, м. Вінниця, вул. Чернігівська, буд. 1-а, код 33263438) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) 23865 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят п’ять) грн. 32 коп. –боргу; 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 53 коп. –пені; 62 (шістдесят дві) грн. 29 коп. –3% річних.

3.          Стягнути з Асоціації «Союз-Метал 2000» (21017, м. Вінниця, вул. Чернігівська, буд. 1-а, код 33263438) в дохід державного бюджету України 243 (двісті сорок три) грн. 43 коп. – державного мита; 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 90 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 250 (двісті п’ятдесят) грн. – штрафу.

4.          В позові в частині стягнення 10,45 грн. пені та 0,05 грн. - 3% річних відмовити.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 16.09.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (вул. Васьковського, 4, м. Козятин, Вінницька обл., 22100)

3 - Міністерство транспорту і зв'язку України (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135)

4 - позивачу (ДТГО "Південно-Західна залізниця") м. Київ, вул. Лисенка, 6

5 - відповідачу (вул. Чернігівська, буд. 1-А, м. Вінниця, 21017)