Ухвала суду № 11454770, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-3031/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача Авдієнка В.В.,

від відповідача Полівчака С.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ на постанову Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року по справі № 8а/235-2756 за позовом ТОВ «Альпо»до Тернопільської ОДПІ, третя особа: ПП «Багро»про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Альпо»до Тернопільської ОДПІ, третя особа: ПП «Багро»про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 09.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 19.06.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ просить скасувати судові рішення та винести нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Тернопільської ОДПІ була здійсненна виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Альпо»за період з 01.07.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт №3026/7/23-422/32549973 від 04.04.2006 р., в якому податковий орган зазначив про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.6 ст.4, п.5.1 ст.5, абз.3 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.19.2.а п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняти:

- податкове повідомлення-рішення №000482304/0/20592 від 06.04.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 85860,00 грн. (з них: основний платіж 61000,00 грн., штрафні санкції 24860,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення №000482304/0/20593 від 06.04.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 42499,50 грн. (в тому числі: основний платіж 28333,00 грн., штрафні санкції 14 166,50 грн.);

- податкове повідомлення-рішення №00045/703/0/20591 від 06.04.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 300,21 грн. (з них: основний платіж 100,07 грн., штрафні санкції 200,14 грн.);

- рішення №0001682303/0/20590 від 06.04.2006 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 640,00 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.09.2004 року між ТОВ «Альпо»(Замовник) та ПП «Багро»(Виконавець) був укладений договір про виконання робіт, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобовязується виконати для останнього роботи із складання бізнес планів та проведення маркетингових досліджень ринку будівельних матеріалів.

10.01.2005 р. між ТОВ «Альпо»(Замовник) та ПП «Багро»(Виконавець) укладений договір щодо надання дослідницьких послуг, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець зобовязується надати останньому послуги з проведення досліджень за напрямками, зазначеними в п.3 цього Договору, що цікавлять Замовника.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано акти приймання здачі робіт (надання послуг), податкові накладні та касові ордери.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під поняттям валові витрати слід розуміти витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 згаданого Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, за визначенням, наведеним в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, діючим законодавством не встановлено конкретний перелік документів для підтвердження витрат на маркетинг.

Отже для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно з вимогами, встановленими ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання послуг від інших осіб;

- документи, що підтверджують звязок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Оскільки в матеріалах справи містяться копії документів, що підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Багро», факт правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг, отриманих ним від контрагента та повязаних із виконанням спірних угод правомірно визнано судами доведеним.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав вважати неправомірним посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо посилань відповідача на відсутність у товариства права на віднесення спірних сум до валових витрат у звязку із ненаданням останнім результатів проведених маркетингових досліджень та бізнес-плану, що викликає сумніви у реальності наданих послуг, то вони правильно не були взяті судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки законодавством, чинним на момент спірних правовідносин не передбачено обовязок платника податку надавати такі документи на підтвердження здійснення господарських операцій.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, заниження позивачем суми податку на додану вартість за жовтень 2004 р. в сумі 16333,00 грн. та березень 2005 р. в сумі 12000,00 грн., що повязано із завищенням суми валових витрат у спірних періодах, такий висновок спростовується встановленими по справі обставинами та належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Посилання податкового органу на те, що постачальником продавця (ПП «Багро») не задекларовано суми податку в декларації з ПДВ як податкові зобовязання визнані судами необґрунтованими, оскільки на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано належних та допустимих доказів.

До того ж, у відповідності до вимог чинного законодавством України позивач не наділений повноваженнями щодо контролю за своєчасністю і правильністю сплати податків та подання звітності контрагентами за господарськими операціями, оскільки ці повноваження покладені на органи Державної податкової служби України.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Враховуючи той факт, що позивачем правильно сформовано валові витрати за жовтень 2004 р. та березень 2005 р. та дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість»щодо віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 28333,00 грн. за тими ж самими періодами, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанції про безпідставність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та завищення суми податкового кредиту.

Також слід зазначити, що закріплений в акті перевірки висновок податкового органу щодо відсутності у позивача законних підстав для застосування соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати, а також про безпідставність неутримання і неперерахування підприємством до бюджету податку з доходів фізичних осіб правильно визнаний судами попередніх інстанцій не доведеним, оскільки під час перевірки відповідачем не було встановлено та не зазначено в акті перевірки стосовно яких саме осіб допущено вказані порушення, в які податкові періоди вони мали місце та у чому саме такі порушення полягали

Щодо тверджень податкового органу стосовно порушень підприємством Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»слід відзначити наступне.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено судами, що позивачем було отримано торговий патент №309316, оригінал якого досліджувався в судовому засіданні. Отже, висновок відповідача про здійснення позивачем оптової торгівлі без одержання відповідного торгового патенту не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, а тому і нарахування податковим органом штрафних санкцій за відсутність торгового патенту є неправомірним.

Таким чином, прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення №000482304/0/20592, №000482304/0/20593, №00045/703/0/20591 від 06.04.2005 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001682303/0/20590 від 06.04.2006 р. правильно визнані судами такими, що не відповідають положенням законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишити без задоволення, постанову Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: /підпис/ ________ Т.М. Шипуліна

Судді: /підписи/ ________ Л.І. Бившева

________ М.І Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко