Єдиний державний реєстр судових рішень ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" липня 2010 р. м. КиївК-3959/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Шкляр А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської МДПІ Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від 02.11.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року по справі № АС-42/522-06 за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій Березівські мінеральні води»Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця»до Дергачівської МДПІ у Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Господарського суду Харківської області від 02.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Санаторій Березівські мінеральні води»Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця»до Дергачівської МДПІ Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ у Харківській області №0000262310/2 від 05.06.2006р. та № 0000262310/3 від 29.08.2006р.; задоволені вимог позивача щодо визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000262310/0 від 06.03.2006р. та № 0000262310/1 від 30.03.2006р. відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 23.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.06.2008 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі Дергачівська МДПІ у Харківської області просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Дергачівська МДПІ у Харківської області була здійсненна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Санаторій Березівські мінеральні води»Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця»за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт №43/23-104/02648432 від 22.02.2006 р.
В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем:
- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, не нараховано податок на додану вартість у сумі 434,00 грн. на продукти харчування, відпущені споживачам;
- п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додаю вартість», тим самим безпідставно віднесено податкові накладні у сумі 48 097,49 грн., оформлені не належним чином: використано факсимільний підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати продаж товару (робіт, послуг), не вказано кількість (обєм) проданого товару, одиниця виміру товару, його ціна.
- п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставно віднесено до складу податкового кредиту декларацій податок на додану вартість у сумі 32 912,62 грн. по податкових накладних, які виписані від імені неплатника податку на додану вартість та відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, є недійсними.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262310/0 від 06.03.2006 р. про донарахування позивачу зобовязання в сумі 122 166,00 грн., в т.ч. податку на додану вартість у сумі 81 444,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40 722,00 грн.
З результатами остаточного апеляційного оскарження, Дергачівською МДПІ у Харківської області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000262310/2 від 05.06.2006р. про донарахування позивачу зобовязання в сумі 72797,07 грн. (з них: податкове зобовязання з ПДВ у сумі 48531,38 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24265,69 грн.) та №0000262310/3 від 29.08.2006 р. про донарахування позивачу зобовязання в сумі 72797,07 грн. (з них: податку на додану вартість у сумі 48 531,38 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 24 265,69 грн.).
Судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту спірних сум, були надані податкові накладні №104 від 10.01.05 р., №128 від 13.01.05 р., №324 від 15.02.05 р., №360 від 22.02.05 р., №1089 від 24.03.05 р., б/н від 07.04.05 р., №317 від 12.04.05 р., №840 від 16.05.05 р., №876 від 18.05.05 р., №1054 від 27.05.05 р., №4020 від 02.09.05 р., №4536 від 21.09.05 р. та № 4700 від 26.09.05 р.
При цьому, відповідач у висновку акта перевірки зазначає про те, що згадані податкові накладні видані підприємствами які не є платниками податку на додану вартість, а інші не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Зазначені висновки відповідача не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, яким передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Крім того, судами доцільно зазначено п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, відповідно до якого податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності у податкового органу правових підстав для виключення суми ПДВ по спірним податковим накладним, оскільки відповідачем не було доведено, що спірні накладні видані не платником податку на додану вартість.
До того ж, посилання податкового органу в касаційній скарзі на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 3104,15 грн., спростовуються наступним.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу податного кредиту суми у розмірі 3104,15 грн. були надані податкові накладні № 2/29 від 31.01.05 р., № 2/175 від 31.05.2005 № 2/206 від 30.06.05 р., № 2550 від 30.06.05 р., в яких відсутня кількість (обєму) проданого товару, одиниця виміру товару та його ціна.
Відповідно до листа ДПА України від 15.08.2003 р. № 7068/6/15-2317-22 порядок заповнення податкової накладної з ПДВ регулюється наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», пунктом 12.4 якого передбачено, що в графі 5 податкової накладної необхідно зазначити кількість (обєм, обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. Однак практика застосування положень вищезазначеного наказу свідчить про те, що окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання, а тому за наявності таких обставин в графі 5 податкової накладної повинен проставлятися прочерк.
Тому, суду правильно відзначили, що відсутність в спірних податкових накладних, які були виписані за отриману передплату, таких показників як «одиниця виміру товару», «кількість (обєм, обсяг) продукції», «ціна»не впливає на оподаткування підприємства позивача.
Таким чином, обґрунтованим є висновок судів щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму у розмірі 3104,15 грн., оскільки недоліки в податкових накладних, зокрема, кількість (обєму) проданого товару, одиниця виміру товару та його ціна не свідчать їх про недійсність.
Крім того, згідно ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним або електронним засобом посвідчення.
Проаналізувавши окремі положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо правомірності користування позивачем в своїй діяльності, при складанні первинних документів факсиміле.
Стосовно встановлення відповідачем порушень з боку позивача п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»суди доречно звернули увагу податкового органу на те, що ні в акті перевірки ні апеляційній та касаційній скарзі, відповідачем не вказано на підставі яких первинних документів або інших документів ним були зроблені такі висновки і по яким саме операціям та з якими саме споживачами ДП «Санаторій Березівські мінеральні води»Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця»не нараховано ПДВ, а приведені лише норми закону.
Таким чином, висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, встановленим по справі обставинам та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Частина 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Дергачівської МДПІ Харківської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 02.11.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий: /підпис/ ________ Шипуліна Т.М.
Судді: /підписи/ ________ Бившева Л.І.
________ Костенко М.І.
________ Маринчак Н.Є.
________ Усенко Є.А.
З оригіналом згідно.
Відповідальний секретар: А.В. Шкляр
Судове рішення № 11454758, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 08.07.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № ас-42/522-06. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: