Ухвала суду № 11454757, 15.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р. м. КиївК-3779/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача Мазуренка О.А., Олексенка О.А.,

від відповідача Косякевич Ю.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 19.09.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року по справі № 11/353-А за позовом ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року, позовні вимоги ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 26.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.05.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що з 17.02.2006 р. по 31.03.2006 р. працівниками ДПІ у Оболонському районі м. Києва була здійсненна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт №322-23-4-02470684 від 07.04.2006 р.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем, зокрема, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 31 093,00 грн., а саме:

- за січень 2004 р. на суму 167,00 грн.;

-за лютий 2004 р. на суму 335,00 грн.;

-за березень 2004 р. на суму 563,00 грн.;

- за вересень 2004 р. на суму 5000,00 грн.;

- за грудень 2004 р. на суму 16 210,00 грн.;

- за січень 2005 р. на суму 1 036,00 грн.;

- за травень 2005 р. на суму 70,00 грн.;

- за червень 2005 р. на суму 36,00 грн.;

- за липень 2005 р. на суму 7 427,00 грн.;

- за вересень 2005 р. на суму 249,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0010352304/0 від 26.04.2006 р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 46 809,50 грн., з яких 31093,00 грн. основний платіж та 15716,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем 04.07.2006 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0010352304/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 46 809,50 грн., з яких 31093,00 грн. основний платіж та 15716,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем протягом серпня 2004 р. вересня 2005 р. на підставі податкових накладних №279.1 від 24.12.2004, №56 від 05.08.2004 р., №91 від 30.11.2004 р., №100 від 24.12.2004 р., №424 від 27.12.2004 р., №1 від 28.01.2005 р., №79 від 03.06.2005 р., №41 від 07.07.2005 р., №45 від 28.07.2005 р. віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 29 875,35 грн.

При цьому, посилання відповідача в касаційній скарзі на податкові накладні №№ 56, 91, 100, 1, 79, 41, 45, які виписані КП «Монтаж-Сервіс»та ТОВ «Екологія»і не містять таких реквізитів, як кількості /обєму, обсягу/ товарів /робіт, послуг/ ціни продажу без врахування ПДВ, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до листа ДПА України від 15.08.2003 р. № 7068/6/15-2317-22 порядок заповнення податкової накладної з ПДВ регулюється наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», пунктом 12.4 якого передбачено, що в графі 5 податкової накладної необхідно зазначити кількість (обєм, обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. Однак, практика застосування положень вищезазначеного наказу свідчить про те, що окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання, а тому за наявності таких обставин в графі 5 податкової накладної повинен проставлятися прочерк.

Також, не беруться до уваги твердження податкового органу щодо податкової накладної №279.1 від 24.12.2004 р., яка була виписана ТОВ «Експрес-транзит»на загальну суму 1 000,00 грн. (ПДВ 166,70 грн.), оскільки судами доцільно відзначено, що підприємством при складанні даної накладної було допущено описку в даті, а саме, замість 2003 р. було проставлено 2004 р. (на підтвердження цієї обставини позивач надав рахунок-фактури №279.1 від 24.12.2003 р.).

Відносно податкової накладної від 27.12.2004 р., виписаної ТОВ «Уніком-плюс»на загальну суму 23058,72 грн. (ПДВ 3 843,12 грн.), судами встановлено, що вказана сума ПДВ за вказаною податковою накладною виключена зі складу податкового кредиту на підставі того, що в цій накладній відсутній порядковий номер.

З врахуванням викладеного, судами попередніх інстанції доречно зауважено на тому, що недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених підприємством витрат до податкового кредиту по згаданим податковим накладним.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами встановлено, що факт реєстрації контрагентів позивача платником податку на додану вартість, а також і той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача спірних податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податків на додану вартість, відповідачем не заперечується.

Крім того, податковим органом не заперечується факт перерахування позивачем КП «Монтаж-сервіс», ТОВ «Експрес-Транзит», ТОВ «Уніком-Плюс»та ТОВ «Екологія»ПДВ у розмірі 29 875,35 грн., а також відповідачем не надано доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентами позивача вказаної суми ПДВ, перерахованих йому у складі вартості виконаних робіт, або не включення цих сум до податкових зобовязань за відповідний звітний податковий період.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вірними та обґрунтованими висновками судів щодо правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту по спірним податковим накладним суми у розмірі 29875,35 грн., а тому і нарахування штрафних фінансових санкції у розмірі 14937,68 грн. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 19.09.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: /підпис/ ________ Т.М. Шипуліна

Судді: /підписи/ ________ Л.І. Бившева

________ М.І Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: А.В. Шкляр