Ухвала суду № 11454753, 20.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2010 р. м. КиївК-3989/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від відповідача Строгої Н.М., Ткача С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 09.08.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року по справі №11/254 за позовом ТОВ «Київ-Петрол»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання та правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 09.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року, позовні вимоги ТОВ «Київ-Петрол»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 28.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.04.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній сказі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права та порушення норм матеріального права, а саме, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.159 КАС України.

Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Київ-Петрол», суд першої інстанції з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за березень 2004 року в сумі 1293712,00 грн., оскільки вказана сума підтверджена податковою накладною №760, яка відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому сума відємного значення з податку на додану вартість, яка визначена позивачем в декларації за спірний період у розмірі 173802,00 грн., за висновком суду, є вірною.

Крім того, суди попередніх інстанцій вважали, що оскільки Законом України «Про державну податкову службу України»не передбачено проведення додаткових позапланових невиїзних перевірок, тому податковий орган повинен був здійснювати, на думку судів, позапланову виїзну перевірку, яка відповідно до ч.8 ст.111 згаданого Закону здійснюється за рішенням керівника податкового органу і оформлюється наказом. Оскільки доказів наявності підстав для проведення позапланової перевірки позивача (наказу начальника податкового органу та направлення на перевірку) відповідачем не надано, тому суди дійшли висновку про порушення податковою інспекцією вимог чинного законодавства щодо порядку проведення перевірки.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного зясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 2, 3 ст.159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі поданої підприємством податкової декларації з ПДВ за березень 2004 року, працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва була здійсненна додаткова невиїзна позапланова документальна перевірка правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Київ Петрол»за березень 2004 року, за результатами якої складено акт №46/1/22-40/30676420 від 24.11.2005 року.

В згаданій декларації позивачем зазначено, що податковий кредит підприємства складає 1293712,00 грн., при цьому сума коштів, яка повинна на думку позивача відшкодовуватись з бюджету, складає 173802,00 грн.

В акті перевірки відповідач посилається на порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№862240/0 від 28.11.2005 р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2004 року на суму 173802,00 грн.

№872240/0 від 28.11.2005 р., згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 673 877,00 грн. в т.ч. штрафні фінансові санкції в сумі 557959,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2004 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Альфа-Нафта»(постачальник) було укладено договір №74-4/МАЗ на поставку мазуту М-100 у кількості 10 000 тон на загальну суму 7738 320,00 грн., з яких ПДВ - 1289 720,00 грн.

Сума ПДВ за вказану поставку товару позивачем була віднесена в березні 2004 року до податкового кредиту на підставі податкової накладної №760 від 01.03.2004р. виданої ТОВ «Альфа-Нафта».

За змістом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документомі складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках.

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Субєкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.1.8 ст.1 даного Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 згаданого Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ «Альфа-Нафта»не є виробником товару, а придбало його у ТОВ «Збиранка», при цьому останнє також є посередником, який в свою чергу придбав цей товар у ТОВ «Ніфея»(виробник).

Як стверджує відповідач, ТОВ «Ніфея»будучі підприємством розташованим у зоні гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю є звільненим від оподаткування податком на додану вартість (відповідно до ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи») виписувало податкові накладні з ПДВ.

Згідно зі статтею 16 цього Закону у зоні гарантованого добровільного відселення забороняється, зокрема, будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не повязаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці.

Звільнення від оподаткування на підставі статті 7 вказаного Закону України було встановлено лише для тих підприємств, обєднань, організацій, колгоспів, радгоспів, що були розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю на час прийняття цього Закону.

На зазначені положення Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не встановлювали дату та місце реєстрації і місце знаходження ТОВ «Ніфея»на момент реалізації спірного товару, що унеможливлює вирішення питання щодо наявності у виробника товару пільг, встановлених вказаним Законом, а також права видавати податкову накладну.

Твердження податкової інспекції щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість ТОВ «Ніфея» або навпаки, факт реєстрації ТОВ «Ніфея»як платника ПДВ судами взагалі не перевірялись, а докази, які знаходяться в матеріалах справи є недостатніми.

Крім цього, при розгляді справи по суті, судами попередніх інстанції не в повній мірі надано належної правової оцінки тій обставині, що відрахування відповідних сум ПДВ до державного бюджету в період розрахунків не здійснювалось, джерело погашення податкового кредиту не формувалось, проте підприємства ТОВ «Київ-Петрол», ТОВ «Альфа-нафта», ТОВ «Збиранка»декларували відємне значення з ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Сторонами не надано а судами не витребувано докази, які б підтверджували або навпаки спростовували вищезазначені доводи податкового органу.

Частина 2 статті 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною 5 вказаної статті вищезазначеного Кодексу суд може збирати докази з власної ініціативи.

Щодо висновку судів про неправомірність здійснення податковим органом додаткової невиїзної позапланової документальної перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ ТОВ «Київ Петрол» за березень 2004, слід зазначити наступне.

Законом України «Про державну податкову службу»передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові перевірки, які є виключно виїзними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу судів на те, що податковий орган керується в своїй діяльності Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 92511205.

Тому, визначення судами проведеної працівником ДПІ перевірки як позапланової ТОВ «Київ Петрол»є помилковим, оскільки на відміну від підстав проведення виїзних планових та позапланових перевірок (рішення суду, наказ керівника, направлення на перевірку та інш.) для проведення невиїзних документальних перевірок передбачають лише факт подачі податкової декларації, повязаний з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) як підставу для проведення перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного зясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно зясованих обставин у справі.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, ч.2 ст.227, 232 та ч.5 ст.254 КАС України, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити частково, постанову Господарського суду м. Києва від 09.08.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: /підпис/ ________ Т.М. Шипуліна

Судді: /підписи/ ________ Л.І. Бившева

________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко