Ухвала суду № 11454740, 26.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2007 р. м. КиївК-20120/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Харченка В.В.

Суддів: Гончар Л.Я. Васильченко Н.В. Чалого С.Я. Матолича С.В. при секретарі : Кулеші А.О.

з участю представників Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області Дум»як Вікторії Олександрівни, Гуменюка Богдана Степановича, Гнатюка Василя Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (правонаступник Надвірнянської обєднаної державної податкової інспекції) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсна компанія»до Надвірнянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Ресурсна компанія»звернулося до суду з позовом до Надвірнянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000162600/0 та № 0000172600/0 від 18 червня 2004 року, другої податкової вимоги від 05 серпня 2004 року № 2/133 та рішення № 5 від 06 вересня 2004 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.05 справа передана на новий розгляд в частині позовних вимог щодо визнання недійсними податковихповідомлень - рішень №0000162600/0 від 18.06.2004 року та № 0000172600/0 від 18.06.2004року, другої податкової вимоги від 05.08.2004 року №2/133, рішення №5 від 06.09.2004року.

Позовні вимоги у позові та заяві про доповнення позовних вимог, що подана в судовому засіданні 28.10.04 року, про уточнення та доповнення позовних вимог від 13.10.05 року мотивовані порушенням порядку проведення перевірки наявністю права на податковий кредит; необґрунтоване здійснення податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2005 року ТОВ «Ресурсна компанія» в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2006 року постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2005 року скасовано і прийнято нове рішення. Позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, в касаційній скарзі зазначено, що при винесенні постанови Львівським апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.3, 1.8 ст. 1 , пп.. 7.2.1 п. 7.2 пп. 7.4.1, пп.. 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4, пп.. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 19 ст. 1 ст. 9 Бюджетного кодексу України, п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 5.2.4 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 3 ст. 159 КАС України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надвірнянською ОДПІ проведену перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Ресурсна компанія»за період з 01.04.2003 р. по 31.03.2004 р.). За результатами перевірки складено акт від 18.06.2004 р. № 517/26-32446237.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення

№ 0000132600/0/0 від 18.06.2004 р., яким позивачу визначено 10800,00 грн. податку на прибуток підприємств,

№ 0000162600/0 від 18.06.2004 р., яким позивачу визначено 17535,90 грн. податку на додану вартість.

№ 0000172600/0 від 18.06.2004 р., яким виявлено завищення позивачем сум бюджетного відшкодування в розмірі: за серпень 2003 р. 1580,00 грн.; за листопад 2003 р. 825,00 грн., за грудень 2003 р. 272439,00 грн., за січень 2004 р. 1037554,00 грн.

В подальшому ОДПІ була надіслана позивачу податкова вимога № 2/133 від 05.08.2004 р. про сплату 17970,23 грн. податкового боргу з ПДВ в т.ч. 128,23 грн. пені станом на 05.08.2004 р. та прийняте рішення № 5 від 06.09.2004 р. про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. 01.09.2005 р. Надвірнянською ОДПІ була надіслана позивачу перша податкова вимога № 1/203 про сплату податкового боргу з ПДВ в сумі 17142 грн. станом на 01.09.2005 р.

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що позивачем порушено положення пп.. 7.4.4 п. 7.4, пп.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формування податкового кредиту, з посиланням на безтоварність операцій за угодами купівлі-продажу: № 2/03 від 10.09.2003 р. укладену між ТзОВ «Ресурсна компанія»та ТзОВ «Скіф», № 3/12-03 від 03.12.2003 р. укладену між ТзОВ «Ресурсна компанія»та ТзОВ МЖК «Конкріт».

В касаційній скарзі відповідачем вказано, що позивачем безпідставно заявлена до відшкодування сума ПДВ в листопаді, грудні 2003 року, оскільки розрахунки з ТОВ МЖК «Конкріт»проведені в кінці 2005 року.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних доходів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З аналізу вищенаведеної норми закону вбачається, що обовязковою підставою виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, є обовязкова наявність сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до пп.. 7.7.5 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету ПДВ, що сплачується покупцем.

Законом України «Про податок на додану вартість»встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Судова колегія зазначає, що сума податку на додану вартість в наслідок здійснення господарських операцій в даному випадку до бюджету не надійшла.

Даний висновок підтверджується і тим, що постачальник позивача ПП «Армада»в податковій декларації за жовтень 2003 року не відобразив у складі податкових зобовязань суми податку згідно із податковою накладною № 372 від 01.10.2003 р. по угоді з ТзОВ МЖК «Конкріт»від 27.09.2003 р., яке в подальшому виступило продавцем за угодою з позивачем № 3/2-03 від 03.12.2003 р. Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від 30.06.2004 р. у справі № 2/66-70 скасовано держану реєстрацію ЗАТ «Скіф», що був покупцем за угодою № 2/03 від 10.09.2003 р. укладену з позивачем. Покупцем за угодою з ЗАТ «Скіф»№ 20 від 01.12.2003 р. виступило ТОВ «УБК Лекум-К». Згідно листа ДПА в м. Києві від 01.07.2004 р. ТОВ «УБК Лекум-К»до податкового органу не звітує, остання податкова звітність була надана за серпень 2003 р.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позивачем безпідставно включені суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з ст.. 229 КАС України суд касаційної інстанції може скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням наведеного та керуючись ст., ст.220, 221, 226, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2006 року скасувати.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2005 року залишити в силі.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: