Ухвала суду № 11453905, 20.05.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 р.Справа № 2-а-47410/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

Представник позивача - Русавська А.М.

Представник позивача - Магда О.І.

Представник позивача - Павленко О.М.

Представник відповідача - Денисенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2009р. по справі№2-а-47410/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомленнь - рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому просив визнати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.10.2009 р. № 0005022301/0/3202 незаконним та скасувати його; частково визнати незаконними та скасувати в цій частині податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.10.2009 р. № 0025291702/0/3203 на суму 30706,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Нова Холдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року та валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами був складений Акт № 5302/23-209/31998642 від 30.09.2009 року. На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005022301/0/3202 від 09.10.2009 року по податку на додану вартість в сумі 157755,00 грн. та № 0025291702/0/3203 від 09.10.2009 року про застосування фінансових санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 31920,54 грн., які як зазначає позивач є необґрунтованими і суперечать чинному законодавству з питань оподаткування.

В судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, свої рішення вважає законними та обґрунтованими, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 9, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представники відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Нова Холдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007року по 30.06.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки був складений Акт № 5302/23-209/31998642 від 30.09.2009 року /а.с. 12-89/.

В ході перевірки встановлені порушення ТОВ "Нова Холдинг" п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємством занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 105170,грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 972219 грн.; порушено п.п.4.3.20 п.4.3. ст. 4, п.п.6.5.1 п.6.5. ст. 6, п.п.8.1.1 п.8.1. ст. 8, п.п.9.12.1, 9.12.2 п.9.12 ст. 9, п.п. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІУ підприємством занижено податок за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року встановлено його заниження всього на суму 10641,18 грн.. в тому числі: за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 176,47 грн., за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на суму 10464,71 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005022301/0/3202 від 09.10.2009 року по податку на додану вартість в сумі 157755,00 грн. та № 0025291702/0/3203 від 09.10.2009 року про застосування фінансових санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 31920,54 грн. /а.с. 10,11/.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0005022301/0/3202 від 09.10.2009 року по податку на додану вартість в сумі 157755,00 грн., суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Висновок відповідача про неправомірне включення позивачем сум до податкового кредиту ґрунтується на тому, що ТОВ "Нова Холдинг" надало реєстр отриманих податкових накладних, які отримані від постачальників в різні місяці та роки.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами у період з липня 2007р. по червень 2009р. Фактично податкові накладні були отримані позивачем у 2009 р.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про додержання позивачем вимог пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Згідно з положеннями абзаців першого та другого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що такої скарги від позивача не надходило. При цьому суд першої інстанції правомірно зазначив, що абзацом другим названої норми встановлено право особи на подання такої скарги, що не можна розуміти як обов'язок. Акт перевірки не містить більше жодного обґрунтування порушення позивачем пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання представника відповідача на те, що якщо виявлені податкові накладні отримані й оплачені у минулих податкових періодах і помилково не включені до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони отримані, то позивачу необхідно було подати уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за той звітний період, в якому платник мав право на включення сум ПДВ по зазначених податкових накладних до податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Дані висновки стосуються фактів виявлення отриманих податкових накладних в минулих податкових періодах.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що дані висновки не стосуються позивача, оскільки отримання з запізненням в поточному податковому періоді за який складається Декларація не є помилкою підприємства, і тому не потребує подання уточнюючого розрахунку. Як було встановлено в судовому засіданні, суми за податковими накладними, що надійшли на підприємство з запізненням, включались до реєстрів отриманих податкових накладних та до Декларації з ПДВ в період їх отримання, що передбачено Законом України «Про податок на додану вартість».

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0025291702/0/3203 від 09.10.2009 року про застосування фінансових санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 31920,54 грн., суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Позивач просить суд скасувати вказане рішення в частині застосування фінансових санкцій в сумі 30706,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач співпрацював з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5

03.06.2008 року СПД ОСОБА_5 був наданий рахунок НОМЕР_1 від 03.06.2008 року про оплату позивачем, виконаних робіт, а саме проведення розважальних заходів. 04.06.2008 року позивачем була проведена оплата послуг СПД ОСОБА_5 платіжним дорученням № 526670 від 03.06.2008 року, в призначенні платежу помилково було зазначено проте, що проводиться сплата за оренду обладнання.

В момент виявлення помилки 12.06.2008 року СПД ОСОБА_5 та відділенню банку № 614 Укрсиббанк були надіслані листи № 1108 та № 1109 про зроблену помилку та про заміну призначення платежу.

Відповідно до п.2.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року встановлено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами НБУ, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку номеру рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги.

В листі Національного банку України № 25-113/1506-9580 від 26.09.2005 року були надані розяснення щодо зміни " в призначенні платежу".

Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу" нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність.

Питання щодо внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.24 глави 1 Інструкції визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.

Отже, як вбачаться з матеріалів справи, позивач усунув допущену помилку стосовно зміни призначення платежу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Нова Холдинг" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року по справі№2-а-47410/09/1670 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2009р. по справі №2-а-47410/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2010 р.