Ухвала суду № 114531015, 31.10.2023, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8591/23

Провадження № 1-кс/591/3698/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року слідчий суддя Зарічного районного суду м.Суми ОСОБА_1 , перевіривши скаргу ОСОБА_2 від 26.10.2023,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2023 до Зарічного районного суду м.Суми надійшла скарга ОСОБА_2 , перевіривши яку відповідно до вимог ст.ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/99 та від 14 липня 2021 року №1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Згідно ч.5 ст.10, п.4 ч.1 ст.92 Конституції України, застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року №2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Згідно ч.6ст.13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами 1, 2 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, за змістом ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Частиною 1 статті 29 КПК України теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Таким чином, органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов`язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.

Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.

Пунктом 18 частини 3 статті 42 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст.42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (ч.3 ст.43 КПК України).

Право користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою особа володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача, зокрема і безоплатно, передбачено і для потерпілого; цивільного позивача; представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; свідка; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію); особи, до якої застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт; особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою до прийняття рішення про її видачу (екстрадицію); особи, якої стосується прохання Міжнародного кримінального суду чи надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу (п.9 ч.1 ст.56, ч.3 ст.61, п.11 ч.3 ст.641, п.4 ч.1 ст.66, ч.2 ст.581, ч.8 ст.583, ч.ч.5, 14 ст.584, ч.4 ст.585, п.2 ч.2 ст.627, п.п.1, 9 ч.4 ст.627 КПК України).

Очевидно, що особа, яка неповною мірою розуміє мову судочинства і, відповідно, те, що саме відбувається у кримінальному процесі, неспроможна захистити свої права та інтереси законним шляхом.

Тому право осіб (які набули статусу певного учасника судового провадження) на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, є беззаперечним і воно кореспондує обов`язку слідчого судді та суду забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК, що визначено у ч.3 ст.29 КПК.

З огляду на викладене, слідчий суддя зазначає, що скарга має бути викладена державною (українською) мовою чи в перекладі на державну мову, що надасть суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити на відповідність вимогам ст.ст.303, 304 КПК України. Розгляд скарги по суті проводиться судом тільки у разі відповідності скарги вимогам КПК України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп/1997 відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Тобто обмеженням у доступі до правосуддя вважається відмова у прийнятті заяв, скарг, клопотань, оформлених згідно з чинним законодавством. Однак повернення скарг через їх невідповідність встановленим вимогам не є порушенням такого права.

Аналогічні висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №521/12324/18 від 19.09.2022.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, матеріали скарги ОСОБА_2 підлягають поверненню скаржнику.

Керуючись статтями 7, 9, 29, 303, 304 КПК України, Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 від 26.10.2023 повернути особі, яка її подала.

Повернення скарги не позбавляє права повторно звернутися до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1